Оксадіазоли — Вікіпедія

О́ксадіазо́ли (англ. oxadiazoles) — п'ятичленні гетероциклічні сполуки, що містять один атом O та два атоми N в 1,2,3-, 1,2,4-, 1,2,5-, або в 1,3,4-положеннях. Слабкі основи (наприклад, для 2,5-дифеніл-1,3,4-оксадіазолу у воді рКа = –1,96).

Джерела[ред. | ред. код]