Оксид міді — Вікіпедія

Ця сторінка містить список хімічних сполук, що мають однакову назву. Якщо Ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, то можете повернутися і виправити його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.

Оксид міді може означати:

• оксид міді(I), Cu₂O
• оксид міді(II), CuO
• оксид міді(III), Cu₂O₃

Характеристика ряду[ред. | ред. код]

Окси́ди мі́ді, окси́ди Ку́пруму — бінарні сполуки міді та кисню. За звичайних умов ці сполуки є твердими, кристалічними речовинами червоного або чорного кольорів.

З оксидів міді CuO є найрозповсюдженішим у природі (у складі таких мінералів, як азурит, хризокола, малахіт) та знаходить широке використання. Дещо менше значення має Cu₂O (він зустрічається у вигляді мінералу куприту). І найменш поширеним представником, з огляду на його малостійкість, є оксид міді(III), який не зустрічається у вільному стані — його синтезують окисненням гідроксиду міді(II) Cu(OH)₂. Cu₂O₃ досі залишається маловивченою сполукою.

Нижче наведено порівняння деяких фізико-хімічних властивостей оксидів міді.

Параметр	Cu2O	CuO	Cu2O3
Молярна маса, г/моль	143,091	79,745	175,09
Густина, г/см³	6,0	6,31
Температура плавлення, °C	1235	1446	400 (розкл.)
Температура кипіння, °C	1800 (розкл.)	прибл. 2000

Джерела[ред. | ред. код]

• CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5.
• Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с.