Оксид азоту(I) — Вікіпедія

Оксид азоту(I)

Резонансна структура оксиду
Інші назви геміоксид азоту
Ідентифікатори
Номер CAS 10024-97-2
Номер EINECS 233-032-0
DrugBank 06690
KEGG D00102 і C00887
Назва MeSH D01.362.635.625, D01.625.550.550 і D01.650.550.587.650
ChEBI 17045
RTECS QX1350000
Код ATC N01AX13
SMILES N#[N+][O-][1]
InChI InChI=1S/N2O/c1-2-3
Номер Бельштейна 8137358
Номер Гмеліна 2153410
Властивості
Молекулярна формула N2O
Молярна маса 44,012 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвний газ
Запах солодкуватий
Густина 1,799 г/л[2]
Тпл -90,8 °C[2]
Ткип -88,49 °C[2]
Діелектрична проникність (ε) 1,00104 (20 °C)
Показник заломлення (nD) 1,238
В'язкість 10,0μПа·с (200 °K)
15,0μПа·с (300 °K)
19,4μПа·с (400 °K)
23,6μПа·с (500 °K)
27,4μПа·с (600 °K)
Структура
Дипольний момент 0,16083 D
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
81,6 кДж/моль
Ст. ентропія So
298
220,0 Дж/(моль·K)
Теплоємність, co
p
38,6 Дж/(моль·K)
Небезпеки
ГДК (Україна) 90 мг/м³
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Окси́д азо́ту(I), нітроге́н(I) окси́д — неорганічна сполука складу N2O. За звичайних умов є безбарвним газом із солодкуватим запахом. Він може підтримувати горіння; проявляє слабкі окисні та відновні властивості.

Речовина застосовується у медицині для короткочасного наркозу, а також як піноутворювач у харчовій промисловості.

Отримання[ред. | ред. код]

Оксид азоту(I) вперше був отриманий у 1772 році Джозефом Прістлі при термічному розкладанні сухого нітрату амонію:

Розкладання починається за температури 170 °C і далі продовжується із виділенням великої кількості тепла, тому для уникнення надмірно бурхливого ходу реакції нагрівання треба припинити. В іншому випадку, при перегріванні суміші понад 250 °C, нітрат розкладатиметься із утворенням азоту або оксиду азоту(II).

Сучаснішою модифікацією методу Прістлі є розкладання водного розчину нітрату амонію у присутності хлоридів. За цим способом крізь концентровану (30–100 %) нітратну кислоту пропускається аміак. В результаті їхньої взаємодії утворюється нітрат амонію, що розкладається нагріванням. Тепло, що виділяється у подальшому, підвищує температуру реакційної суміші до 100—160 °C. Реакційна рівноважна суміш складається з 30–35 % нітратної кислоти, 30–50 % нітрату амонію, 15–55 % води. В реактор також додають незначну кількість (0,01–0,1 %) хлоридів та, за необхідності, сполуки мангану, нікелю, свинцю, бісмуту, церію — вони виступають в ролі каталізатора реакції.

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

При нагріванні оксид азоту розкладається з виділенням азоту:

В атмосфері оксиду деякі метали і неметали згоряють так само активно, як і в кисні, але для ініціювання реакції необхідне високотемпературне нагрівання:

Із воднем та аміаком оксид N2O утворює вибухонебезпечні суміші:

Окрім окисних властивостей, може також проявляти і відновні:

Застосування[ред. | ред. код]

Основна частина синтезованого оксиду азоту(I)[en] використовується у медицині як знеболювальне. У харчовій промисловості речовина застосовується як піноутворювач.

При коронавірусній хворобі 2019[ред. | ред. код]

Опубліковані дані відносно лікування хворих на тяжкий гострий респіраторний синдром 2002–2004 років свідчать про потенційну роль оксиду азоту, що вдихається, як допоміжний захід для лікування пацієнтів з легеневими ускладненнями. Лікування ним знизило легеневу гіпертензію, зменшило виражену гіпоксію та скоротило тривалість вентиляційної підтримки порівняно з відповідними контрольними пацієнтами з ГРВІ. Наразі проводиться 2 фаза клінічного дослідження дії препарату у пацієнтів з коронавірусною хворобою 2019 з метою запобігання прогресування хвороби у хворих з тяжким перебігом[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. nitrous oxide
  2. а б в За тиску 101,3 кПа
  3. What is the role of nitric oxide in the treatment of coronavirus disease 2019 (COVID-19)? [1] [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Handbook of Preparative Inorganic Chemistry / G. Brauer. — 2nd. — New York : Academic Press, 1963. — Vol. 1. — 1859 p. (англ.)
  • Thiemann M., Scheibler E., Wiegand K. W. Nitric Acid, Nitrous Acid, and Nitrogen Oxides // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 42—43. — DOI:10.1002/14356007.a17_293. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]