Олджейту — Вікіпедія

Олджейту
Ім'я при народженні	Миколай
Народився	1280
Помер	16 грудня 1316; Солтаніє
Країна	Ільхани
Національність	монгол
Діяльність	суверен
Титул	хан
Посада	хан
Термін	1304—1316 роки
Попередник	Газан-хан
Наступник	Абу-Саїд Багадур-хан
Конфесія	християнство; буддизм; іслам
Рід	Хулагуїди
Батько	Аргун-хан
Мати	Урук-хатун
Брати, сестри	Газан-хан
У шлюбі з	Ірена Палеологіна; Хаджі-хатун
Діти	1 син і 2 доньки
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Олджейту або Йолджайтю (*ᠦᠯᠵᠡᠢᠲᠦ ᠺᠬᠠᠨ бл. 1280 — 16 грудня 1316) — хан Ільханів у 1304—1316 роках. З монгольської мови ім'я перекладається як «Благословенний». Відомий також як Мохаммед Ходебанде.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з династії Хулагуїдів. Син Аргун-хана, володаря держави Ільханів, та Урук-хатун. При народженні отримав християнське ім'я Миколай (на честь папи римського Миколая IV) та монгольське — Олджейту. Замолоду навернувся на буддизм.

У 1280-х роках навернувся на іслам сунітського напряму. Зі сходження зведеного брата Газан-хана на трон, отримав посаду намісника Хорасану. У 1290-х роках за часів свого брата Газан-хана став шиїтом. Тоді прийняв ім'я Мухаммед, від оточення отримав прізвисько Худабенде.

Володарювання[ред. | ред. код]

У 1304 році після смерті брата Ольджейту успадкував трон Ільханів. Відразу призначив своїми радниками шиїтських богословів аль-Хіллі та Майтама аль-Бахарі. Того ж року дав згоду на впровадження консулату для генуезьких купців в Тебризі.

Водночас продовжив політику попередників щодо зміцнення стосунків з Європою. У 1305 році відправив посольство до папи римського Климента V, Філіппа IV, короля Франції, Едуарда I, короля Англії. Водночас укладено угоду з Андроніком II, імператором Візантії, проти Османського бейліка.

1306 року заснував місто Султанія (Солтаніє). Того ж року надав привілеї венеціанським купцям. Олджейту сприяв подальшому піднесенню Тебриза, який перетворився на центр створення золотих виробів та шовкових тканин. 1307 року відправив нове посольство до папи римського Климента V, з яким було домовлено про спільні дії в Сирії проти Мамлюкського Єгипту. Водночас військам Ільхана вдалося повністю підкорити Герат. В цей період відбувається піднесення родів Чобанідів та Киртів.

1308 року відправив 30 тис. кінноти проти Османа I, еміра бейліка, якому завдано поразки в Віфінії. 1309 року заснував в Ширазі Дар-ель-Сайєду (Сади Сайєда), які наділив щорічним доходом у 10 тис. динарів. У 1310 році започаткував традицію забирання дітей з жидівських та християнських родин, яких навчали як мусульман.

У 1312 році розпочав військову кампанію проти Єгипту. Війська Олджейту підтримали хрестоносці та Папа Римський. У 1313 році монголи захопили Сирію до Дамаска включно, але зрештою не змогли втримати Дамаск.

Помер у 1316 році у м. Солтаніє. Йому спадкував син Абу-Саїд Багадур-хан.

Родина[ред. | ред. код]

Мав декілька дружин, з яких однією була Ірена, донька імператора Андроніка II.

Діти:

Абу-Саїд (1305—1335), хан у 1316—1335 роках
Доуланді-хатун
Саті-Бега

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Foltz, Richard, Religions of the Silk Road, New York: Palgrave Macmillan, 2010, ISBN 978-0-230-62125-1
Michele Bernardini e Donatella Guida, I Mongoli. Espansione, imperi, eredità, Torino, Einaudi, 2012, ISBN 978-88-06-20596-6

Портал «Біографії» Портал «Іран»