French
DeutschГулак-Артемовський Олексій Львович — Вікіпедія
| Гулак-Артемовський Олексій Львович | |
|---|---|
| Народився | 22 лютого 1837 |
| Помер | не пізніше 1905 |
| Діяльність | громадський активіст |
| Alma mater | Київська духовна семінарія |
Олексі́й Льво́вич Гула́к-Артемо́вський (*10 (22) лютого 1837 — пом. 23 березня (5 квітня) 1896) — український лікар, народознавець, музикант, збирач народних пісень.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 10 (22) лютого 1837 в селі Ступичка Звенигородського повіту Київської губернії (сучасне с. Ступичне Катеринопільського району Черкаської області), син священика, двоюрідний небіж Семена Гулака-Артемовського.
Навчався в Київській духовній семінарії. 1859 вступив до Київської духовної академії. Восени 1861 року, не відчувавши покликання до теології, перевівся на медичний факультет Київського університету, де поряд з вивченням наук, передбачених програмою, захопився етнографією.[1] Закінчив навчання 1866 року.
Викладав у першій київській (подільській) недільній школі. Збирав фольклор, поширював нелегальні твори Т. Шевченка, газету «Колокол».
Переклав з польської мови на українську вступ до книги Антона Коціпінського «Пісьні, думкі і шумкі руського народа на Подолі, Украіні і в Малороссійі» (1862).
1868 видав власну збірку «Народні українські пісні з голосом» (друге видання — 1883), до якої включив зібрані на Білоцерківщині та в Таращанському повіті 52 українські пісні, серед яких «приколискові», «жіночі дівочі й молодичі» та «чоловічі», а також три білоруські пісні. У російськомовній передмові до збірки наводить бібліографію сучасних йому видань українських («південноруських») пісень, яка містить 44 книги й 14 періодичних видань.[2] М. Драгоманов зазначав важливість цих матеріалів для національного відродження.
Загалом планувалося видання серії із 6-ти збірок:
- Випуски 1—3 — ліричні пісні.
- Випуск 4 — думи, псальми, колідки тощо.
- Випуск 5 — весільні пісні.
- Випуск 6 — варіанти музики й текста та пісні без музики.[2]
О. Гулак-Артемовський також є автором фахових досліджень різних хвороб.
Варіанти імені[ред. | ред. код]
Послуговувався різними варіантами свого імені й прізвища:
- Ім'я: Олексій, Олекса, Алексій
- Прізвище: Гулак, Артемовський, Гулак-Артемовський, Гулаченко-Артемовський
Праці[ред. | ред. код]
- Народні українські пісні з голосом (50 пісень і 5 додатків). К., 1868; друге видання — 1883.
- (рос.) К этиологии дифтерита: Медико-этнографический очерк. К., 1883.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Олексій Гулак-Артемовський — один із прототипів Павла Радюка, героя повісті І. Нечуя-Левицького «Хмари».[3]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Вісник Академії наук Української РСР [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.], 1969
- ↑ а б Гулакъ Артемовскій Предисловіе // Народни украінскі пісні зъ голосомъ: 50 пісень и 5 додатківъ / Зібрани, споряжени и выдани Олексіемъ Гулакъ Артемовскымъ. — Въ Киіві: Въ кныгопечатні Е. Федорова, 1868. — С. 14—15.
- ↑ Нечуй-Левицький І. С. [Лист:] До Михайла Грушевського: 22(9) лют. 1905 р. // Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів, т. 10. К., 1968
Література[ред. | ред. код]
- Усенко П. Г. Гулак-Артемовський Олексій Львович[Архів оригіналу за 13 жовтня 2013] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: Наукова думка, 2004. — 688 с.