Олійник Олексій Прокопович — Вікіпедія

Олійник Олексій Прокопович
Народився	14 березня 1914(1914-03-14) Іванівка, Петриківський район, Україна
Помер	11 листопада 1977(1977-11-11) (63 роки) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Діяльність	скульптор, педагог
Alma mater	Дніпропетровське художнє училище і Київський державний художній інститут (1947)
Відомі учні	Денисієвська Наталія Борисівна, Гонтар Сергій Олексійович, Дяченко Валентина Олексіївна, Князик Олександр Веніамінович, Лендєл Андрій Васильович, Корнєв Володимир Маркович, Астаулов Святослав Петрович, Іваненко Володимир Михайлович, Дідура Григорій Харитонович, Молдаван Григорій Михайлович, Молдаван-Фоменко Олена Василівна, Котко Микола Мартинович, Лискова Клавдія Іванівна, Кошелєв Станіслав Дмитрович, Короткевич Марія Петрівна, Дзвигай Ельза Йосипівна, Жирадков Юрій Олексійович, Андрейченко Семен Семенович, Микитенко Борис Потапович, Довженко Ірина Павлівна, Плесовська Олександра Юхимівна, Савельєв Мар'ян Іванович і Єременко Микола Якович
Заклад	Київський державний художній інститут
Партія	КПРС
У шлюбі з	Волкова Ніна Павлівна
Діти	Григорова Наталія Олексіївна і Олійник Микола Олексійович
Нагороди

Олійник Олексій Прокопович (14 березня 1914, Іванівка — 11 листопада 1977, Київ) — український радянський скульптор, народний художник УРСР (з 1963 року), лауреат Сталінської премії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 березня 1914 в селі Іванівці (тепер Петриківського району Дніпропетровської області). Навчався у Дніпропетровському художньому училищі. У 1947 році закінчив Київський художній інститут, де навчався у М. Гельмана та М. Лисенка.

З 1947 року викладав у Київському художньому інституті, з 1960 року — професор. Член КПРС з 1963 року.

Помер у Києві 11 листопада 1977 року. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та Сталінською премією (1951).

Твори[ред. | ред. код]

Станкові скульптури[ред. | ред. код]

• «Сталевар І.  Невчас» (1949)
• «Ходак у В. І. Леніна» (1951)
• «Портрет Героя Соціалістичної Праці Л. Водолаги» (1951)
• «В. І. Ленін» (1953)
• «Т. Шевченко» (1964)
• «Портрет письменника Івана Ле» (1974)

Пам'ятники[ред. | ред. код]

• Погруддя Панаса Мирного (Полтава, 1951)
• Пам'ятник Тарасові Шевченку (Оквілл, Канада, 1951)
• Пам'ятник Тарасові Шевченку (Донецьк, 1955)
• Пам'ятник В. І. Леніну (Дніпропетровськ), 1957, у співавторстві
• Пам'ятник Тарасові Шевченку (Моринці, 1956), у співавторстві зі скульптором Макаром Вронським
• Олександрові Пушкіну (Тернопіль), 1959, у співавторстві
• Пам'ятник С. В. Руднєву (Путивль, 1961)
• Пам'ятник В. І. Леніну (Харків, 1963)
• Пам'ятник Д. Мануїльському (Київ, 1966)
• Пам'ятник Г. Петровському (Київ, 1970)
• Пам'ятник С. П. Корольову (Житомир, 1971)
• Меморіальний комплекс жертвам фашизму в с. Кортелісах Волинської області (1980).
• Пам'ятник Богданові Хмельницькому (Хмельницький, 1955)

Надгробки[ред. | ред. код]

• О. А. Петрусенко на Байковому кладовищі в Києві.
• О. С. Пащенко на Байковому кладовищі в Києві.

Пам'ятник В. Леніну у Дніпропетровську	Пам'ятник В. Леніну у Харкові	Пам'ятник на могилі Д. Мануїльського	Пам'ятник Г. Петровському у Києві	Пам'ятник С. Корольову у Житомирі	Пам'ятник Б. Хмельницькому у Хмельницькому

Література[ред. | ред. код]

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Олійник Олексій Прокопович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 701-702.