Олімпійська збірна Білорусі з футболу — Вікіпедія

Білорусь

Асоціація

Білоруська федерація футболу

Тренер

Вакантне

Найбільше виступів

Олександр Гутор (13)

Найкращий бомбардир

Андрій Воронков (3)

Код ФІФА

BLR

Домашня

Виїзна

Перший матч

Естонія 2:1

Білорусь
(Та-Калі, Мальта; 14 лютого 2004)

Найбільша перемога

Мальта 0:4

Білорусь
(Та-Калі, Мальта; 18 лютого 2004)

Найбільша поразка

Бразилія 3:1

Білорусь
(Манчестер, Англія; 29 липня 2012)

Чемпіонат світу

Виступів

—

Найвище досягнення

Олімпійські ігри

Виступів

1 (вперше у 2012)

Найвище досягнення

груповий етап

Збі́рна Білору́сі з футбо́лу (рос. Олимпийская сборная Белоруссии по футболу, біл. Алімпійская зборная Беларусі па футболе) — олімпійська футбольна команда Білорусі, яка керується Білоруською федерацією футболу і представляє країну на міжнародному рівні. Білорусь є першою пострадянською країною, збірна якої зуміла потрапити на Олімпійські ігри.

Мальта 2004[ред. | ред. код]

У лютому 2004 року молодіжна збірна Білорусі брала участь у міжнародному турнірі на Мальті. На турнірі зазвичай брали участь національні збірні, але Білорусь, яка готувалася до участі у молодіжному чемпіонаті Європи влітку 2004 року, виставила молодь (гравці 1981 року народження і молодші). За команду, однак, грала чотири ветерани — гравці борисівського БАТЕ Дмитро Ліхтарович, Євген Лошанков, Олег Страханович і Микола Риндюк (головний тренер молодіжної збірної Юрій Пунтус також паралельно очолював БАТЕ) — і в зв'язку з цим команда вирушила на турнір під прапором олімпійської збірної (молодіжний чемпіонат Європи 2004 року одночасно був відбірковим турніром для участі у Олімпійських іграх 2004 року в Афінах). В результаті, білоруська збірна перемогла в мальтійському турнірі, але на молодіжному чемпіонаті Європи не вийшла з групи і не потрапила на Олімпіаду.

Матчі[ред. | ред. код]

Дата	Суперник	Результат	Посилання
14.02.2004	Естонія	0 : 1	^[1]
16.02.2004	Молдова	1 : 0	^[2]
18.02.2004	Мальта	4 : 0	^[3]

Лондон 2012[ред. | ред. код]

Регламент[ред. | ред. код]

Згідно з регламентом, на Олімпійські ігри 2012 в Лондоні (матчі футбольного турніру, однак, проводяться в різних містах Великої Британії), потрапляють господарі — збірна Великої Британії, а також три найкращі команди молодіжного чемпіонату Європи 2011 (за винятком Англії). Спеціально для визначення країни, яка потрапляє на Олімпіаду, був проведений матч за третє місце, в якому 25 червня 2011 року молодіжна збірна Білорусі перемогла однолітків з Чехії з рахунком 1:0 (єдиний м'яч на 88-й хвилині забив Єгор Філіпенко) і потрапила на Олімпійські ігри.

На молодіжному чемпіонаті Європи 2011 року мали право грати футболісти 1988 року народження і молодше. На Олімпійських іграх мали право грати гравці 1989 року і молодше, а також три досвідчених футболіста без обмеження віку. Таким чином, участь футболістів молодіжної збірної 1988 року народження (серед них Станіслав Драгун, Михайло Сіваков, Єгор Філіпенко, Сергій Матвейчик, Микита Букаткін, Юрій Остроух, Павло Нехайчик, Дмитро Рекиш, Євген Савастьянов, Дмитро Гущенко, Олег Веретило) безпосередньо в Олімпійських іграх була непевною.

Тренер[ред. | ред. код]

Тренером олімпійської збірної був призначений Георгій Кондратьєв, який до цього очолював молодіжну збірну. У грудні 2011 року він був призначений одночасно головним тренером національної збірної.

Склад[ред. | ред. код]

Відразу після перемоги над чехами Кондратьєв заявив, що основу олімпійської збірної будуть утворювати гравці, які домоглися успіху в Данії. Насправді, у перших матчах до складу збірної старших потрапляли тільки гравці 1988 року народження (Букаткін, Веретило і інші — які здобували перемогу у Данії), тільки досвідчений Олександр Биченок зіграв в одному матчі. В березні 2012 року був представлений розширений список з 43 футболістів, які можуть взяти участь в Олімпіаді (серед них були досвідчені футболісти — Олександр Глєб, Сергій Кисляк, Антон Путіло, Віталій Родіонов, Сергій Корніленко, Ренан Брессан — які не добували олімпійську путівку).

З 23 травня по 1 червня 2012 року проходив турнір у французькому Тулоні, в якому брали участь молодіжні збірні, в тому числі і олімпійські. Білорусь виступила невдало — набрала лише одне очко і не вийшла з групи.

9 липня було оголошено остаточний склад збірної на олімпіаді^[4]. Кондратьєв намагався брати в збірну гравців, які мають практику у своїх клубах^[5], тому не Олімпіаду не вдалося потрапити Сіваков і Нехайчик. З досвідчених гравців в заявку потрапив Драгун (який став капітаном), Корніленко і Брессан. Серед них, запрошення натуралізованого бразильця мала чимало противників^[6]. Веретило потрапив в число резервних гравців.

11 липня збірна вирушила до Англії для останньої підготовки та серії контрольних матчів.

Інформація про збірну[ред. | ред. код]

Матчі[ред. | ред. код]

Номер	Дата	Місто	Стадіон	Суперник	Результат	Посилання
1	05.09.2011	Брянськ	Динамо	Друга збірна Росії	0 : 0	[1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}
2	10.10.2011	Мінськ	Трактор	Друга збірна Росії	2 : 3	[2]
3	12.11.2011	Ер-Ріяд	«Prince Faisal Bin Fahad Stadium»	Саудівська Аравія (молодіжна)	0 : 0	[3]^{[недоступне посилання з липня 2019]}
4	15.11.2011	Аль-Айн	«Khalifa Stadium»	ОАЕ (олімпійська)	2 : 4	[4]^{[недоступне посилання з липня 2019]}
5	01.03.2012	Анталія	Ататюрк	Урал (Д2)	2 : 2	[5]^{[недоступне посилання з липня 2019]}
6	24.05.2012	Абань	Стад де Латр	Франція (молодіжна)	1 : 3	[6]
7	26.05.2012	Ніцца	Стад ду Рей	Марокко (олімпійська)	0 : 0	[7]
8	28.05.2012	Ле-Лаванду	ле Гран Стад	Мексика (олімпійська)	1 : 2	[8]^{[недоступне посилання з липня 2019]}
9	14.07.2012	Колчестер		Сент-Олбанс Сіті (Д7)	3 : 1	[9] [Архівовано 24 липня 2014 у Wayback Machine.]
10	18.07.2012	Ноттінгем		Японія (олімпійська)	0 : 1	[10]
11	22.07.2012	Бедварт	The Oval	Альянс любителів футболу (Лондон)	10 : 1	[11] [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.]
12	26.07.2012	Ковентрі	Ріко Арена	Нова Зеландія	1 : 0	[12] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
13	29.07.2012	Манчестер	Олд Траффорд	Бразилія	1 : 3	[13] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
14	01.08.2012	Глазго	Хемпден Парк	Єгипет	1 : 3	[14] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]