Оникій Силич — Вікіпедія

Оникій Силич
Прапор
Прапор
Чернігівський полковник
 
Народження: не пізніше 1636
Смерть: 18 (28) вересня 1663
Борзна, Ніжинський полк, Гетьманщина
Країна: Річ Посполита
Гетьманщина
Релігія: православна церква
Рід: Силичі

Оникій (Іоанникій) Семенович Силич (до 1636(1636) — 18 вересня 1663, Борзна) — український політик та військовий діяч. Полковник Чернігівського полку (1657—1663). Страчений після Борзенського політичного процесу.

З української шляхетної родини власного гербу Корчак зі зміною Силичів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Військовий товариш Чернігівського полку (1654—1656), антимосковської орієнтації. Активний учасник російсько-української війни (1658 — 1659) під проводом гетьмана Івана Виговського, герой Конотопської битви. Згодом, Оникій Силич був противником польської орієнтації гетьмана Юрія Хмельницького й виступав проти Слободищенського трактату останнього з Польщею. Прихильник Якима Сомка і Василя Золотаренка.

Страчений за наказом Івана Брюховецького 18 вересня 1663 у Борзні разом з Сомком, полковниками: ніжинським — Василем Золотаренком, переяславським — Опанасом Щуровським, ніжинським осавулом Павлом Килдієм.[1]

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Ївга (Євгенія) Василівна Радченко — донька Чернігівського бургомістра. Син Матвій у 1673 році згадується як військовий товариш.

Нащадки Оникія Силича були сотниками у Чернігівському полку, зокрема Седнівській сотні.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Літопис Самовидця.— К.: Наукова думка, 1971.— 208 с.— С. 174

Джерела[ред. | ред. код]