Осипов Іван Павлович — Вікіпедія

Осипов Іван Павлович
Народився 11 серпня 1855(1855-08-11)
Помер 4 листопада 1918(1918-11-04) (63 роки)
Країна Російська імперія УНР
Діяльність хімік
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Заклад Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Посада ректор Харківського технологічного інституту, 1915—1918
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Нагороди
орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня

Іва́н Па́влович О́сипов (1855—1918) — хімік, заслужений професор, письменник, громадський та просвітницький діяч.

З життєпису[ред. | ред. код]

Закінчив курс в 2-й харківській гімназії. 1877 року закінчив Харківський університет, здобув ступінь кандидата фізико-математичних наук, лишився працювати лаборантом. Ще за буття студентом випустив дві роботи — «Про вплив сірчаної кислоти на алгілен» та «Визначення довжини секундного маятника для м. Харкова».

Захистив магістерську та докторську дисертації, здобувши ступінь доктора хімічних наук. Читав курси лекцій з різних розділів хімії.

1906 року перейшов працювати в Харківський технологічний інститут на посаду професора органічної хімії.

Протягом 1915—1918 років — директор (ректор) Харківського технологічного інституту.

Проводив дослідження в царині хімії аналітичної, теоретичної, неорганічної, органічної, фізичної; зокрема термохімії та хімії розчинів, фармакології.

27 років очолював Товариство фізико-хімічних наук при Харківському університеті. Був одним з організаторів та став першим директором Харківського жіночого політехнічного інституту.

Нагороди[ред. | ред. код]

Науковий доробок[ред. | ред. код]

  • «Матеріали щодо питання ізомерії фумарової та малеїнової кислот», 1889, магістерська дисертація
  • «Теплота горіння органічних сполук в її відношеннях до явищ голомлогії, ізомерії та конституції», докторська дисертація, 1893.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]