Осляк Іван Федорович — Вікіпедія

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2019)

Іван Федорович Осляк (нар. 3 лютого 1917 — пом. 1995) — радянський та український науковець, ректор Житомирського педагогічного інституту.

Життєпис[ред. | ред. код]

Іван Осляк народився 3 лютого 1917 року в селі Новоселівці Старобешівського району Сталінської (нині Донецька) області в багатодітній (семеро дітей)^[1] сім'ї селянина-середняка. Батько до 1930 року був одноосібником, з 1930 року — колгоспником.

Малий Іван спочатку вчився в Новоселівській початковій школі, у 1933 закінчив Андріївську семирічку. По закінченні школи, два роки працював в обласній конторі «Нафтозбут», займаючи посади конторника, статистика, референта та одночасно навчався у вечірній середній школі. Здобувши середню освіту, вступив на мовно-літературний факультет Сталінського державного педагогічного інституту, який закінчив напередодні війни.

З перших днів війни Іван Федорович — у лавах Радянської армії. Спочатку рядовий, згодом курсант, а з лютого 1942 — командир взводу зенітно-кулеметного батальйону, а затим і командир зенітно-кулеметної роти Центрального, а потім Західного фронту. Війну пройшов від початку до кінця. За мужність і відвагу удостоєний був нагород. Демобілізувався з армії у листопаді 1945 року.

Після демобілізації Іван Федорович з 1945 року по вересень 1951 працює асистентом у рідному інституті, згодом — старшим викладачем кафедри української літератури і заступником директора Сталінського учительського інституту. У червні 1951 Осляк захистив кандидатську дисертацію при інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. Після захисту дисертації працював з 1951 по 1953 завідувачем відділу художньої літератури і мистецтва Сталінського обкому партії, а з листопада 1953 по січень 1957 — начальником обласного управління культури Сталінської області.

В 1951 Іван Федорович повертається до педагогічної роботи і працює завідувачем кафедри української літератури рідного інституту.

Робота у Житомирському державному педагогічному інституті[ред. | ред. код]

З лютого 1958 Осляк був призначений директором Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Франка. Обіймаючи посаду директора інституту, Осляк займався педагогічною, адміністративною роботою. Іван Федорович у своєму доробку мав 40 наукових робіт, з яких 34 було опубліковано, а також опублікував більше 50 науково-популярних статей. Крім того, він брав активну участь у суспільно-громадському житті інституту, міста, виступаючи з лекціями і доповідями перед студентами, вчителями міста і області, неодноразово обирався депутатом Житомирської міськради, був головою Президії обласного товариства «Знання», головою Товариства радянсько-чехословацької дружби.

За багаторічну сумлінну роботу з підготовки висококваліфікованих кадрів Іван Федорович був нагороджений дев'ятьма урядовими нагородами.

У 1970-ті роки духовного застою, ідеологічного диктату, роки «маланчуківщини», політичної цензури і політичних доносів Осляк, як і багато українських інтелігентів, зазнав політичних переслідувань. 20 вересня 1973 він був звільнений з посади ректора з таким формулюванням: «За безпринципне відношення до оцінки ідейно-хибної дисертації, яка була підготовлена в інституті, і грубе порушення представлення її до захисту».

Після звільнення з посади ректора Іван Федорович працював завідувачем кафедри української літератури, потім — доцентом кафедри до 1988 р. В цьому ж році він звільнився з роботи за власним бажанням. Проте він залишився у пам'яті студентів, викладачів, співробітників інституту як висококваліфікований педагог, винятково інтелігентна, чуйна, добра, порядна людина.^[1]

Помер Іван Федорович Осляк у 1995.

Нагороди[ред. | ред. код]

• Орден Трудового Червоного Прапора (1961);
• Значок «Відмінник народної освіти УРСР» (1965);
• Значок «Відмінник народної освіти Узбецької РСР»;
• Медаль А. С. Макаренка (1969);
• Медаль Чехословацької республіки.

Джерела[ред. | ред. код]

• Лутай М. Є. На чолі Житомирського педагогічного // Вісник Житомирського педагогічного університету. — 2001. — № 8. — C. 3—10.

Примітки[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.