Основне кодування — Вікіпедія

Основне́ кодувао́ння згідно з ГОСТ 19768-87 було прийняте в 1987 р. замість KOI-8, але використовувалось мало. Основне кодування підтримували лише пристрої й програмне забезпечення, що вироблялись в СРСР (ЕС ПЭВМ, Лексикон, …), а також деякі принтери Epson.

Значно популярнішим виявилось описане в тому ж ГОСТі альтернативне кодування (з тим же набором символів, але в іншому порядку).

На базі основного кодування було створено ISO 8859-5, але й воно не знайшло широкого застосування.

Нижня частина таблиці кодування (латиниця) повністю відповідає кодуванню ASCII. Числа під буквами позначають шістнадцятковий код букви в Юнікоді.

	.0	.1	.2	.3	.4	.5	.6	.7	.8	.9	.A	.B	.C	.D	.E	.F
8−	╧ 2567	╨ 2568	╤ 2564	╡ 2561	╢ 2562	╖ 2556	╕ 2555	╥ 2565	╙ 2559	╘ 2558	╒ 2552	╜ 255C	╛ 255B	╞ 255E	╟ 255F	╓ 2553
9−	╔ 2554	╗ 2557	╝ 255D	╚ 255A	═ 2550	║ 2551	╦ 2566	╣ 2563	╩ 2569	╠ 2560	╬ 256C	░ 2591	▒ 2592	▓ 2593	╫ 256B	╪ 256A
A−	┌ 250C	┐ 2510	┘ 2518	└ 2514	─ 2500	│ 2502	┬ 252C	┤ 2524	┴ 2534	├ 251C	┼ 253C	█ 2588	▄ 2584	▌ 258C	▐ 2590	▀ 2580
B−	А 410	Б 411	В 412	Г 413	Д 414	Е 415	Ж 416	З 417	И 418	Й 419	К 41A	Л 41B	М 41C	Н 41D	О 41E	П 41F
C−	Р 420	С 421	Т 422	У 423	Ф 424	Х 425	Ц 426	Ч 427	Ш 428	Щ 429	Ъ 42A	Ы 42B	Ь 42C	Э 42D	Ю 42E	Я 42F
D−	а 430	б 431	в 432	г 433	д 434	е 435	ж 436	з 437	и 438	й 439	к 43A	л 43B	м 43C	н 43D	о 43E	п 43F
E−	р 440	с 441	т 442	у 443	ф 444	х 445	ц 446	ч 447	ш 448	щ 449	ъ 44A	ы 44B	ь 44C	э 44D	ю 44E	я 44F
F−	Ё 401	ё 451	╭ 256D	╮ 256E	╯ 256F	╰ 2570	→ 2192	← 2190	↓ 2193	↑ 2191	÷ F7	± B1	№ 2116	¤ A4	■ 25A0	A0

Примітки:

в позиціях 0xF2—0xF5 мають бути прямі діагональні лінії
позиція 0xFF, ймовірно, не використовувалась взагалі