Отто Ціліакс — Вікіпедія

Отто Ціліакс
нім. Otto Ciliax
Народився	30 жовтня 1891(1891-10-30)[1][2][3] Neudietendorfd, Нессе-Апфельштедт, Гота, Тюрингія, Німеччина[1]
Помер	12 грудня 1964(1964-12-12)[1][2][3] (73 роки) Любек, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН[1]
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець, підводник, солдат
Alma mater	Військово-морська академія Мюрвікаd
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна, громадянська війна в Іспанії, Друга світова війна і Операція «Цербер»
Роки активності	з 1910
Військове звання	Адмірал
Діти	Otto H. Ciliaxd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Отто Ціліакс (нім. Otto Ciliax; 30 жовтня 1891, Нойдітендорф — 12 грудня 1964, Любек) — німецький військово-морський діяч, адмірал крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений на флоті.

З 22 вересня 1936 по 30 жовтня 1938 року — командир кишенькового лінкора «Адмірал Шеер». В цей же час був тимчасовим командувачем німецькими військово-морськими силами в Іспанії. З 22 березня по 26 червня 1938 року в якості командира «Адмірала Шеера» брав участь у блокаді постачання республіканців під час громадянської війни в Іспанії. З 1 листопада 1938 року перебував у розпорядженні штабу головнокомандувача лінійними силами. З 7 січня по 28 вересня 1939 року — командир новітнього лінійного крейсера «Шарнгорст» (участі в бойових діях крейсер у цей період не брав).

У вересні 1939 року очолив штаб командування групи військово-морських сил «Захід». З червня 1941 по травень 1942 року здійснював командування діями лінкорів. У лютому 1942 року успішно провів операцію «Цербер» по передислокації з Бреста в порти Німеччини трьох великих бойових кораблів — крейсерів «Шарнгорст», «Гнейзенау» і «Принц Ойген». На початку березня 1942 року керував операцією «Sportpalast», метою якої був перехоплення групою кораблів у складі лінкора «Тірпіц» і трьох есмінців арктичних конвоїв PQ 12 і QP 8 у Північному Льодовитому океані (через погану погоду конвої виявити не вдалося і кораблі повернулися на базу, потопивши одне випадкове судно). З 26 червня 1942 року по березень 1943 року інспектував торпедні катери. 4 березня 1943 року у званні адмірала призначений головнокомандувачем військово-морськими силами в Норвегії. Обіймав цю посаду до 25 лютого 1945 року, коли був узятий в полон союзниками.

Після звільнення 24 лютого 1946 року проживав у ФРН. 5 липня 1949 Отто Ціліакс з групою колишніх німецьких офіцерів на запрошення норвезької розвідки таємно прибув до Норвегії для консультацій з питання захисту країни від можливої ​​військової загрози з боку СРСР.

Звання[ред. | ред. код]

• Морський кадет (1 квітня 1910)
• Фенріх-цур-зее (15 квітня 1911)
• Лейтенант-цур-зее (27 вересня 1913)
• Обер-лейтенант-цур-зее (22 березня 1916)
• Капітан-лейтенант (29 червня 1920)
• Корветтен-капітан (1 жовтня 1928)
• Фрегаттен-капітан (1 жовтня 1933)
• Капітан-цур-зее (1 липня 1935)
• Контр-адмірал (1 листопад 1939)
• Віце-адмірал (1 червня 1941)
• Адмірал (1 лютого 1943)

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

• Залізний хрест
  • 2-го класу (13 червня 1916)
  • 1-го класу (3 листопада 1916)
• Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 2-го класу з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (25 березня 1917)
• Нагрудний знак підводника (1918)

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

• Почесний хрест ветерана війни з мечами (20 жовтня 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
• Орден Медауйя, командорський хрест (Іспанське Марокко) (5 березня 1938)
• Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест (20 серпня 1938)
• Срібна відзнака Німецького закордонного інституту (1939)
• Медаль «За Іспанську кампанію» (Іспанія)
• Іспанський хрест в золоті з мечами (6 червня 1939)
• Орден військових заслуг (Іспанія) 3-го класу
  • білий хрест (21 серпня 1939)
  • білий хрест з жовтими смугами (21 серпня 1939)

Друга світова війна[ред. | ред. код]

• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (січень 1940)
  • 1-го класу (квітень 1940)
• Нагрудний знак флоту (1941)
• Орден Корони Італії, командорський хрест (11 березня 1941)
• Німецький хрест в золоті (20 листопада 1941)
• Відзначений у Вермахтберіхт (13 лютого 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста (21 березня 1942)

Див. також[ред. | ред. код]

• Отто Герман Ціліакс — син Отто Ціліакса.

Література[ред. | ред. код]

• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

• Hans Frank: Die deutschen Schnellboote im Einsatz. Von den Anfängen bis 1945, Verlag Mittler & Sohn, 1. Auflage, 9. Oktober 2006, ISBN 13-978-3813208665
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 260

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ ^{а б в г д} Deutsche Nationalbibliothek Record #1051859026 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. ↑ ^{а б в} SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. ↑ ^{а б в} TracesOfWar
   d:Track:Q98839586