Пагутяк Галина Василівна — Вікіпедія
Галина Пагутяк | ||||
---|---|---|---|---|
Москалець Галина Василівна | ||||
Народилася | 26 липня 1958 (65 років) с. Залокоть, Дрогобицький район, Львівська область | |||
Громадянство | Україна | |||
Національність | українка | |||
Діяльність | письменниця | |||
Сфера роботи | література[1] | |||
Alma mater | Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1982 - сьогодення | |||
Напрямок | фентезі, наукова фантастика, готичний роман | |||
Жанр | роман | |||
Magnum opus | «Слуга з Добромиля», «Урізька готика» | |||
Членство | Національна спілка письменників України | |||
Премії | 2010 р. за книгу прози «Слуга з Добромиля» | |||
Сайт: pahutyak.com | ||||
| ||||
Пагутяк Галина Василівна у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Москале́ць Гали́на Васи́лівна, відома під творчим псевдонімом Пагутя́к Гали́на (26 липня 1958, Залокоть, Дрогобицький район, Львівська область) — сучасна українська письменниця в жанрах фентезі, наукової фантастики й готичного роману. Лауреатка Шевченківської премії з літератури (2010) за книгу прози «Слуга з Добромиля». Авторка роману «Урізька готика».
Життєпис[ред. | ред. код]
Дитинство[ред. | ред. код]
Народилася в селі Залокоть, що на Львівщині, у сім'ї вчителів. Згодом родина переїхала в село Уріж. Галина була наймолодшою із трьох доньок, часто гуляла біля річки Бистриці, любила ходити лісом. А ще більше — слухати містичні розповіді старших. Наприклад, її дідусеві перед Другою світовою війною бачилось видіння: пасучи вночі коней біля вогнища, він помітив, як полум'я почало звиватися, рости вгору, а з нього вилетіла колона (дике весілля) і, за кілька секунд зникла. Згодом Галина дослідить це, дізнається, що дике весілля є у європейських міфологіях та напише роман «Зачаровані музиканти». Отже, в сім'ї до таких речей ставились серйозно.
Була вона дуже завзята і допитлива: завжди брала із бібліотеки книги, читала художні твори, навіть самостійно вчила іноземні мови, користуючись словниками та розмовниками.
Юність[ред. | ред. код]
Дуже хотіла стати археологом, але для цього треба було мати партійний квиток. Після невдалої спроби поступити на філософський факультет почала писати повість — спогади про 10-ий клас. Вислала твір у Київ, в Спілку письменників і отримала запрошення на всеукраїнську нараду молодих авторів. Там їй запропонували публікацію твору, при умові його скорочення вдвічі. Вона не погодилась.
У 18 років узимку втекла з дому до Одеси, у заклад, де готували штукатурів-плиточників.
Працювала на Бориславському фарфоровому заводі, інколи доводилось стояти біля конвеєра кілька змін. В цей складний час починає писати повість «Діти».
За рік вступає до Львівського національного університету.
Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка[2].
Доросле життя та творчість[ред. | ред. код]
Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї[2]. Член Національної спілки письменників України.[3]
Перші книги видала ще в часи Радянського Союзу. Була дуже наполеглива і завжди йшла проти волі видавців, не боялася при цьому критикувати радянські звичаї. Тим не менш, книга «Господар» (1986 р.), що друкувалася у київському видавництві «Радянський письменник», вийшла у світ з фантастичним і для сьогоднішньої України тиражем в 65 тисяч примірників.
Пишучи свої твори, нерідко відходила від загальноприйнятих канонів прози, через що навіть в незалежній Україні мала проблеми з видавцями. Написала і кілька дитячих книг.
Останнім часом більшість своїх книг видає у львівському видавництві «Піраміда» у серії «Приватна колекція».
Живе та працює у Львові.
Походження[ред. | ред. код]
Батько — Василь Пагутяк, мати — Іванна Басараб.
Батьків рід походить з бойківського села Сторона, де, за словами письменниці, кожен другий — її близький або далекий родич.
Мама розповідала, що її рід дуже давній. Під час роботи над романом «Слуга з Добромиля» (2006 р.) Галина Пагутяк дослідила рід мами і дійшла до висновку, що вона — нащадок Влада Цепеша, більш відомого як Дракула, адже перше — місцеве прізвисько валаського князя, а друге — творіння письменників і кінематографістів. Справжнє його прізвище, як і матері Галини — Басараб. Ця династія більше 600 років правила князівством.
За словами самої письменниці, таке походження нагадує сьогодні тільки її руде волосся, яким володіли члени роду. І хоч в дитинстві її стригли, аби позбутися цього кольору, вона рада, що залишилась рудою. Слави або дискомфорту благородне походження письменниці не приносить.
Шевченківська премія[ред. | ред. код]
Інститут літератури подавав заявку письменниці на здобуття премії тричі. Перші два рази виявились неуспішними. За словами Галини Пагутяк, це дуже велика приємність для неї, адже зазвичай інститут подає заявки літературознавців.
У 2010 році стало відомо, що за книгу прози «Слуга з Добромиля» письменниця удостоїлася Шевченківської премії в галузі літератури.
У 2012 році перевидала цей роман у «Піраміді», бо старий наклад давно розійшовся.
«Магнат» і подальша творчість[ред. | ред. код]
Письменниця зізналася, що після роману «Магнат» (2014 р.), що вийшов у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», не планувала писати великих речей і зайнятися редагуванням чужих текстів. Фактично — відійти від письменницької справи, покинути велику літературу. Наступні два роки виходять невелика повість, книга для дітей, перевидання старих книг та 2 томи майбутнього десятикнижжя письменниці.
Та вже в 2016 році вона презентує роман «Гіркі землі» про важку долю галицької Каліфорнії — Борислава та його жителів, половина з яких вже виїхала на заробітки в пошуках кращої долі. В однойменну книгу окрім роману входять ще чотири оповідання.
На презентації «Гірких земель» в Дрогобичі письменниця зізналася, що пише нову книгу.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Рік | Відзнака | Номінація | Книга | Результат |
---|---|---|---|---|
2008 | Міжнародна асамблея фантастики «Портал» | Книга українською мовою | «Книгоноші з Королівства» | Перемога |
2008 | Українсько-австралійська літературна премія «Айстра» | (без категорій) | «Захід сонця в Урожі» | Перемога |
2009 | Книга року BBC-2009 | Дорослий список | «Урізька готика» | Номінація |
2010 | Національна премія України імені Тараса Шевченка | Література | «Слуга з Добромиля» | Перемога |
2011 | Міжнародна асамблея фантастики «Портал» | Книга українською мовою | «Зачаровані музиканти» | Перемога |
2015 | Літературна премія Валерія Шевчука | (без категорій) | «Магнат» | Перемога |
Скандал навколо ЗНО[ред. | ред. код]
2015 року уривок з твору Галини Пагутяк було без дозволу авторки використано у завданнях зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) з української мови. У п'яти завданнях (№ 29—33) треба було проаналізувати філософський текст на тему: «Маленький шлях — не для людей…» і дати відповідь на те, що саме хотів сказати автор. У своєму відкритому листі Галина Пагутяк назвала ці завдання «абсурдом і наругою над авторським текстом».[4]
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Галина Пагутяк обожнює котів. В її квартирі разом з нею проживає 5 домашніх улюбленців.
- Місцем дії багатьох її творів є рідне село письменниці Уріж. Саме в Урожі, за словами самої Галини Пагутяк, їй відкрився дивний світ людських вірувань про потойбіччя, до яких вона ставилася більш, ніж серйозно. Саме село, що є сусіднім з батьківщиною Франка — Нагуєвичами, вона вважає дуже містичним та загадковим.
- Наймістичнішим письменником України, як часто називають її, сама письменниця вважає Франка.
- За мотивом переказу Франка про спалення опирів в Нагуєвичах під час холери 1831 р. Галина Пагутяк написала роман «Урізька готика», який авторка відносить до вершинних своїх творів.
- Галина Пагутяк — особлива мандрівниця. Подорожі селами Галичини вилилися 2014 р. в незвичайну книгу розповідей, кілька днів у Туреччині — у повість «Новий рік у Стамбулі». Часто буває в Ізраїлі, а Єрусалим вважає найтаємничішим містом світу, яке володіє неабиякою харизмою. У своїх творах показує власну зацікавленість країнами Близького Сходу. Коли американці та місцеві мародери розгромили музей в Багдаді, письменниця написала повість «Брат мій Енкіду».
- Намагається не писати твори від свого імені після цікавого випадку з читачем. Чоловік думав, що Галина Пагутяк їздить на візку, бо прочитав її повість «Соловейко», де головна героїня викидується із вікна та стає інвалідом.
Бібліографія[ред. | ред. код]
Книжкові видання[ред. | ред. код]
- «Діти» К.: Радянський письменник, 1982 (Діти (роман); Повість про Марію і Магдалину; Лялечка і Мацько; Філософський камінь (роман))
- «Господар» К.: Радянський письменник, 1986 (Господар (фантаст. роман); Соловейко (повість))
- «Потрапити в сад» К.: Молодь, 1989 (Компроміс (роман);Трагічні оповідання (цикл))
- «Гірчичне зерно» К.: Радянський письменник, 1990 (Повісті)
- «Записки Білого Пташка» К.: Український письменник, 1999 (Смітник Господа нашого (роман); Радісна пустеля (роман); Записки Білого Пташка (повість))
- «Захід сонця в Урожі» Л.: Піраміда, 2003 (Романи: Смітник Господа нашого;Книга снів і пробуджень. Повісті: Захід сонця в Урожі та інші)
- «Писар Східних Воріт Притулку» Л.: Піраміда, 2003 (Роман)
- «Королівство» Тернопіль: Джура, 2005 (Роман)
- «Втеча звірів або Новий Бестіарій» Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006 (Казкова повість)
- «Слуга з Добромиля» Київ: Дуліби, 2006 (Роман)
- «Книгоноші з Королівства» Пригодницький роман. — Тернопіль: Джура,2007
- «Мій Близький і Далекий Схід» Повість та есеї. — Львів, ЛА «Піраміда», 2009
- «Урізька готика» Київ: Дуліби, 2010 (Роман)
- «Зачаровані музиканти» К.: Ярославів Вал, 2010 (Роман)
- «Сни Юлії і Германа» К.: Ярославів Вал, 2011 (Роман)
- «Зачарованные музыканты» — Саарбрюкен: YAM publishing, 2012 (роман, переклад російською — В. И. Щербаков)
- «Кожен день — інший. Щоденник» — Львів: Піраміда, 2013
- «Аура древнего города. Литературный дневник». В ж. «Нёман», № 1,2; 2018. — Мн. — Перевод с украинского В. Щербакова
- «Розмови про життя і мистецтво» (у співавторстві з Олександром Клименком) — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2019.
Твори[ред. | ред. код]
- «Діти» (1982 р.)
- «Господар» (1986 р.)
- «Потрапити в сад» (1989 р.)
- «Гірчичне зерно» (1990 р.)
- «Записки білого пташка» (1999 р.)
- «Писар Східних Воріт Притулку» (2003 р.)
- «Захід сонця в Урожі» (2003 р.)
- «Королівство» (2005 р.)
- «Втеча звірів або Новий Бестіарій» (2006 р.)
- «Слуга з Добромиля» (2006 р.)
- «Книгоноші з Королівства» (2007 р.)
- «Захід сонця в Урожі» (2007 р., 2-е видання, доповнене)
- «Лялечка і Мацько» (2008 р.)
- «Мій Близький і Далекий Схід» (2009 р.)
- «Урізька готика» (2009 р.)
- «Королівство» (2010 р., 2-е видання)
- «Потонулі в снігах» (2010 р.)
- «Зачаровані музиканти» (2010 р.)
- «Писар Східних Воріт Притулку. Писар Західних Воріт Притулку» (2011 р.)
- «Сни Юлії і Германа» (2011 р.)
- «Слуга з Добромиля» (2012 р., 2-е видання)
- «Уріж та його духи» (2012 р.)
- «Кожен день інший» (2013 р.)
- «Записки білого пташка» (2013 р., 2-е видання)
- «Сентиментальні мандрівки Галичиною» (2014 р.)
- «Магнат» (2014 р.)
- «Новий рік у Стамбулі» (2015 р.)
- «У кожного є бабуся» (2015 р.)
- «Королівство» (2016 р., 3-є видання)
- «Книгоноші з Королівства» (2016 р., 2-е видання)
- «Захід сонця в Урожі» (2016 р., 3-є видання)
- «Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками» (2016 р.)
- «Гіркі землі» (2016 р.)
Переклади[ред. | ред. код]
Англійською[ред. | ред. код]
- «Потрапити в сад»
Німецькою[ред. | ред. код]
- «Захід сонця в Урожі» (уривки)
- «Тебе спалить сонце»
- «Дивись назад»
Російською[ред. | ред. код]
- «Діти»
- «Зачаровані музиканти»
- «Галина Пагутяк по-русски. В переводах Виталия Щербакова», посилання — http://proza.ru/2013/04/21/1430 [Архівовано 13 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- «Аура древнего города. Литературный дневник». В ж. «Нёман», № 1,2; 2018. Мн. — Перевод с украинского В. Щербакова.
Словацькою[ред. | ред. код]
- «Соловейко»
Хорватською[ред. | ред. код]
- «Дивись назад»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ а б Письменники України | Галина Пагутяк. www.writers.in.ua (англ.). Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
- ↑ Члени НСПУ | Письменники України. www.writers.in.ua. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 25 травня 2021.
- ↑ Скандал на цьогорічному ЗНО. Письменниця, чий твір використали у тестах, обурена питаннями до нього [Архівовано 29 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Українська правда. Життя, 27.04.2015.
Джерела[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Пагутяк Галина Василівна |
- Особистий сайт Галини Пагутяк [Архівовано 12 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю Галини Пагутяк // Сайт «Сумно»[недоступне посилання з вересня 2019]
- Сайт Національної спілки письменників України
- Галина Пагутяк: «Я з тих людей, яким більше подобається виходити через вікно…» // Сайт «Літакцент»)
- Галина Пагутяк. Українська мова в комп'ютері й поза ним // Високий Замок, 11.02.2009
- Ірина Славінська. Галина Пагутяк: Людина не повинна прагнути щастя // Українська правда. 18.01.2011 [Архівовано 22 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Костянтин Родик. Галина Пагутяк: перезавантаження // Україна молода, № 77, 11.05.2011 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
|