Паламарчук Максим Мартинович — Вікіпедія

Максим Мартинович Паламарчук
Народився 22 жовтня (4 листопада) 1916
Воробіївка, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 26 лютого 2000(2000-02-26) (83 роки)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна Російська імперія, СРСР, Україна
Національність українець
Діяльність економіст
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Галузь економіка промисловості
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Відомі учні Кузьминська Олена Костянтинівна
Балабанов Генадій Васильович
Членство НАН України
Партія КПРС
Війна німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Дружби народів орден Червоної Зірки медаль «За відвагу»
Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки Української РСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Паламарчук.

Макси́м Марти́нович Паламарчу́к (22 жовтня 1916, Воробіївка — 26 лютого 2000, Київ)— український економгеограф та економіст, академік НАН України (1973), лауреат Державної премії у галузі науки і техніки України (1993) і премії імені О. Г. Шліхтера НАН України (1978), заслужений діяч науки і техніки України (1976), доктор економічних наук (1959), професор (1961), почесний член Російського географічного товариства (1980)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 22 жовтня 1916 року в селі Воробіївці (тепер Полонського району Хмельницької області). В 1939 році закінчив Київський університет. Учасник Німецько-радянської війни. Член ВКП (б) з 1945 року[2].

Протягом 1946–1962 років працював у Львівському торгово-економічному інституті (у 1953–1962 роках — завідувач кафедрою). З 1962 року завідувач відділом проблем розвитку продуктивних сил Південно-Західного району РВПС України.

У 1965–1967 роках — заступник директора Інституту геологічних наук АН УРСР. У 1962–1964 роках — завідувач відділом. У 1967–1969 рока — голова Ради з вивчення продуктивних сил УРСР. Президія АН УРСР доручила М .М. Паламарчуку очолити роботу для об'єднання Ради з вивчення продуктивних сил УРСР і сектора географії, їх реорганізації, визначення наукових напрямів і нової структури.

Постановою Президії АН УРСР від 14 лютого 1967 року № 45 затверджено нове Положення про Раду з вивчення продуктивних сил України та її структуру, які були підготовлені М. М. Паламарчуком з участю віце-президента В. С. Гутирі. В структурі Ради виділялось 16 наукових відділів, які об'єднувались у три сектори. Об'єднання відділів у сектори було доцільним тому, що до попередньої структури Ради приєднувався Сектор географії.

Член-кореспондент М. М.Паламарчук очолив створений відділ теорії економіки районів і економічної географії. Цей відділ став науковим центром фундаментальних досліджень для розробки схем розвитку і розміщення продуктивних сил республіки. Під його керівництвом і безпосередньої участі було розроблено перший варіант «Схемы развития и размещения производительных сил УССР на период до 1980 года», яка одержала високу оцінку Держплану УРСР.

Могила Максима Паламарчука

М. М. Паламарчук очолив також роботу для створення першої в Україні фундаментальної географо-картографічної праці — «Атласа природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР». В ньому узагальнено матеріали досліджень природних ресурсів республіки за 50 років. Атлас було опубліковано в 1978 році. В цей же час М. М. Паламарчуком розроблена методика визначення рівня розвитку народного господарства областей та економічних районів, що мало значення для територіального планування, спрямованого на прискорений розвиток ряду областей Української РСР, особливо західних, для піднесення їх економіки і культури.

З 1970 року — керівник відділу теоретичних проблем економічної географії відділення географії АН УРСР, одночасно з 1975 року — професор Київського університету. 27 грудня 1973 року обраний дійсним членом академії наук УРСР[3].

Помер 26 лютого 2000 року і похований у Києві на Байковому кладовищі разом з членами родини (ділянка № 49а).

Праці[ред. | ред. код]

Наукові праці з економіки промисловості, економіки районів, розміщення і територіальної організації продуктивних сил, економічної географії УРСР, теорії народного господарства, зокрема агропромислового комплексоутворення, раціонального використання природних ресурсів. Автор відомого підручника з економічної географії УРСР, який видавався протягом 20 років.

Академік М. М. Паламарчук розробив теорію економічної геокомплексології[4].

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка академіку НАН України Максиму Паламарчуку на колишній будівлі Ради по вивченню продуктивних сил НАН України

За наукові здобутки, вагомий внесок в науку він був нагороджений орденом Червоної Зірки, численними медалями СРСР та України. Став лауреатом Премії імені О. Г. Шліхтера АН УРСР за 1978 рік.

Пам'ять[ред. | ред. код]

В Інституті Географії НАН України до 90-ліття із дня народження Максима Мартиновича випущене пам'ятне біографічне видання.

Діти[ред. | ред. код]

Дочка - Галина Паламарчук (1945—2018), кандидат економічних наук, працювала у інституті економіки НАН України.[5][6]

Старший син - Віталій Паламарчук (1946 р.н.), кандидат економічних наук, заслужений економіст України[7], політолог, працював, зокрема завідувачем відділу у Національному інституті стратегічних досліджень, керівником управління Апарату Ради національної безпеки і оборони України, державний службовець другого рангу.[8]

Молодший син — економічний географ, економіст, доктор економічних наук Олександр Паламарчук (1951—2023)[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Сайт Інституту географії НАН України[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. ↑ Українська Радянська Енциклопедія
  3. ↑ Сайт НАН України. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 2 лютого 2012.
  4. ↑ В. ЗАХАРЧЕНКО З ПОЗИЦІЙ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ РАЦІОНАЛЬНОСТІ Нові підходи до дослідження промислових територіальних систем
  5. ↑ Іванович, Кононенко Віталій; Опанасівна, Веклич Оксана; Іллівна, Шевченко Лілія; Миколаївна, Шаблиста Любов; Василівна, Белінська Яніна; Сергійович, Фомін Ігор; Вікторович, Зимовець Владислав; Вікторович, Кіндзерський Юрій; Максимівна, Паламарчук Галина (10 грудня 2002). Механізм структурних зрушень в економіці України: Монографія (укр.). Інститут економіки НАН України (Київ). ISBN 978-966-02-2405-6.
  6. ↑ Іванович, Кононенко Віталій; Іллівна, Шевченко Лілія; Вікторович, Зимовець Владислав; Миколаївна, Шаблиста Любов; Вікторович, Кіндзерський Юрій; Василівна, Белінська Яніна; Сергійович, Фомін Ігор; Максимівна, Паламарчук Галина; Павлович, Супрун Василь (16 грудня 2003). Актуальні аспекти механізму модернізації економіки України: Збірник наукових праць (укр.). Інститут економіки НАН України (Київ).
  7. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №319/2004 Про відзначення державними нагородами України працівників Національного інституту стратегічних досліджень. Президент України Офіційне інтернет-представництво. Процитовано 4 грудня 2023.
  8. ↑ Про присвоєння рангу державного службовця. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 грудня 2023.
  9. ↑ Паламарчук Олександр Максимович

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Паламарчук_Максим_Мартинович&oldid=41066748