Пам'ятники Харкова — Вікіпедія

У сучасному Харкові встановлено доволі велику кількість пам'ятників, меморіалів, пам'ятних знаків, скульптурних груп і композицій. Стаття має на меті ознайомити з головними з-поміж них, як інформативно, так і візуально.

Історія міської скульптури Харкова[ред. | ред. код]

Найдавніші зразки міської скульптури Харкова, що збереглися дотепер, зокрема, пам'ятник В. Н. Каразіну (1905) та погруддя О. С. Пушкіна (1904 — демонтований 2022^[1]) та М. В. Гоголя (1909) відносяться до періоду російського царату (до 1917 року).

Харків відомий як місто, що має славну історію вшанування в камені та бронзі генія українського народу, великого поета і мислителя Тараса Шевченка, зокрема тут ще 1898 року було встановлено йому пам'ятник, що багатьма дослідниками вважається першим в Україні. Ініціаторами створення цього пам'ятника була відома родина громадських діячів Алчевських, однак вже 1901 року, напередодні 40-річчя від дня смерті Т. Г. Шевченка, його було демонтовано, адже офіційного дозволу на його встановлення ніколи не існувало. Зараз він зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка^[2]. Була спроба встановити погруддя Шевченка і 1919 року. А вже за 10 років, за Радянського Союзу, коли Харків був столицею УРСР було оголошено міжнародний конкурс на визначення найкращого проекту пам'ятника Тарасові Шевченку^[3] в Харкові — щоправда процес визначення і виготовлення монумента Кобзареві затягнувся на півдесятиліття, але зрештою пам'ятник Тарасові Шевченку в Харкові — творіння радянського ідейного скульптора М. Г. Манізера стало справжнім шедевром монументальної Шевченкіани.

Статус Харкова як першої столиці Радянської України (від грудня 1919 до червня 1934 року), а значить функціонування у місті всіх республіканських органів влади в цей період, зумовив спорудження тут тоді ж і пізніше дуже великого числа пам'ятників революціонерам, комуністичним і радянським державним діячам, зокрема і тим, які безпосередньо причетні до організації та здійснення репресивних утисків й інших злочинів радянської влади. Велика кількість з цих пам'ятників були демонтовані після прийняття законів про декомунізацію в Україні.

У Харкові як головному осередку Слобідської України жили та творили чимало діячів української культури — багатьом з них, переважно, пам'ятні знаки з'явилися вже в наш час (за доби незалежної України, тобто у 1990—2000-ні роки).

У місті чимало об'єктів монументального мистецтва присвячено тематиці Другій Світовій війні.

Харків — справжня «науково-технічна столиця» України, що по праву пишається своїми вченими і дослідниками в багатьох галузях знань. Са́ме тому особливо багато пам'ятників, погрудь, пам'ятних знаків встановлено в місті на честь харківських науковців, їхніх наукових звершень тощо.

Уже в період незалежності України 2004 року Харків відсвяткував визначну дату — 350-річчя заснування міста, до якої було присвячено встановлення низки пам'ятників, що стали окрасою міста, причому деякі з них були подарунками Харкову від митців і дружніх міст. Так, відомий російський скульптор-новатор Зураб Церетелі презентував Харкову солідний пам'ятник легендарному засновнику міста козакові Харку, столиця держави місто Київ — фігуру Архістратига Михаїла, місто Алчевськ — погруддя О. К. Алчевського.

Також в останні 2 десятиліття своє відображення в новостворених пам'ятниках і меморіалах знайшли трагічні події національної історії — Радянська війна в Афганістані (1979—89 роки), Чорнобильська катастрофа (1986 рік).

Останні (2000-х років) світові та вітчизняні тенденції у відкритті оригінальних пам'ятників, в тому числі літературним і кіноперсонажам, знайшли своє втілення і у Харкові — тільки нещодавно тут з'явилися скульптури, що зображують героїв роману «Дванадцять стільців» Ільфа та Петрова, футбольний м'яч, присвячені коханню (скульптурна композиція «Поцілунок»).

Багато пам'ятників та меморіалів було пошкоджено та знищено в результаті обстрілів Харкова під час Російського вторгнення в Україну у 2022 р.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Назва	Рік встановлення	Розташування	Фото	Короткі відомості
Алчевському Олексієві, погруддя	2004	неподалік від ПК УВС у сквері Перемоги		Встановлено 23 серпня 2004 року. Пам'ятник є подарунком міста Алчевська до святкування 350-річчя заснування Харкова. Розташований на розі вулиць Чернишевської та Жон Мироносиць, неподалік споруди ПК УВС (колишній особняк Алчевських)^[4].
Олександрові (Петровському), архієпископу Харківському	2010	пр. Олександрівський, 162-а		Пам'ятник священномученику Олександрові (Петровському), архієпископу Харківському, встановлений біля храму його імені на Свято-Олександрівської площі. Автор пам'ятника — скульптор Ганна Іванова^[5].
Ахматовій Анні	2001	Максиміліанівська вул., 18		Пам'ятник поетесі Анні Ахматовій був виготовлений в 2001 та стояв у дворі приватного будинку. У 2005 пам'ятник був перенесений в Сад скульптур у дворі ресторану «Ермітаж» (Максиміліанівська вул., 18). Автор пам'ятника — скульптор Володимир Кочмар^[6].
Бекетову Олексію (на Сумській)	2007	навпроти центрального входу до Харківського державного технічного університету будівництва й архітектури (вул. Сумська, 40)		Пам'ятник видатному українському архітектору і педагогу, заслуженому діячеві мистецтв УРСР (1941) О. М. Бекетову було урочисто відкрито 22 серпня 2007 року. Автори — скульптор Сейфаддін Гурбанов та архітектор Юрій Шкодовський. На церемонії відкриття був присутнім також онук архітектора Федір Рофе-Бекетов^[7].
Бекетову Олексію (Куликівський узвіз)	2016	навпроти центрального входу до ХНУМГ (Куликівський узвіз, 12)		Пам'ятник видатному українському архітектору і педагогу, заслуженому діячеві мистецтв УРСР (1941) О. М. Бекетову було урочисто відкрито 30 серпня 2016 року^[8]. Автори — скульптори Олександр Рідний та Ганна іванова, архітектор Сергій Чечельницький. Споруджено на кошти Олександра Ярославського^[9].
Остапу Бендеру, скульптура	2005	на вулиці Ярослава Мудрого, 21		Пам'ятник персонажу роману Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців» Остапові Бендеру відкрито 22 серпня 2005 біля кафе «Ріо» на вулиці Ярослава Мудрого. Автор — скульптор Ельданіз Гурбанов. Прототипом образу став радянський актор Сергій Юрський, виконавець ролі Бендера в одній з екранізацій роману.
Боротьбі зі СНІДом	2012	вул. Боротьби, 6		На території Харківського обласного центра боротьби зі СНІД. Відкрито 30 листопада 2012 року^[10].
Борцям Жовтневої революції / Героям, які поклали голову за незалежність та свободу України	1957	на вулиці Університетській в сквері Вічний вогонь, навпроти Успенського собору		Пам'ятник відкрито 6 листопада 1957 до 40-ї річниці Жовтневого перевороту (згідно з офіційною радянською історіографією — Жовтневої революції) на місці зруйнованої будівлі Будинку Червоної армії. 12 липня 1958 року до 40-річчя Комуністичної партії УРСР перед пам'ятником запалили вічний вогонь. Архітектор — Л. В. Гурова. Матеріал — полірований червоний граніт та бронза.^[11]
Булгакову Михайлу		Максиміліанівська вул., 18		Пам'ятник письменнику Михайлу Булгакову встановлений в Саді скульптур у дворі ресторану «Ермітаж» (Максиміліанівська вул., 18). Автор пам'ятника, скульптор Артем Самойленко, зобразив письменника на лавці разом з котом Бегемотом, персонажем роману «Майстер і Маргарита»^[6].
Випускникам артилерійських спец.шкіл	1973	на пров. Малопанасівський, 1		Пам'ятний знак випускникам 14 та 15 спеціальних артилерійських шкіл міста Харкова, які загинули в роки німецько-радянської війни. Архітектор Гурова Л. В., Сиром'ятников В. М.
Висоцькому Володимиру	2013	Проспект Петра Григоренка, 2 (Харківський палац спорту)		Встановлено 21 серпня 2013 року.^[12].
«Вогонь знань», монумент	2001	на вулиці Лермонтівській, 27		Монумент «Вогонь знань» відкрито 29 травня 2001 року біля центрального корпусу Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» до 10-річчя навчального закладу. Чотириметрова бронзова композиція роботи скульптора Катиба Мамедова уособлює гасло академії: «Освіта. Інтелігентність. Культура».^[13].
Воїнам 17 стрілецької бригади НКВС	1973^[14]	на розі вул. Рибалка та бульвару Богдана Хмельницького		Пам'ятник воїнам 17 стрілецької бригади НКВС, якими командував Іван Танкопій. Встановлений на пам'ятному меморіалі на братській могилі, в якій поховані воїні цієї бригади. У 2012 році відбулася реконструкція всього комплексу.^[15]
Воїнам-визволителям	1981	на розі просп. Науки та вул.23 Серпня		Пам'ятник воїнам-визволителям було встановлено 1981 року. Автори — скульптори І. П. Ястребов та Я. Й. Рик; архітектори Е. Ю. Черкасов, А. А. Максименко, Є. А. Святченко^[16].
Воїнам-визволителям Харкова, пам'ятний знак	1973	на розі просп. Героїв Харкова та вул. Харківських дивізій		Пам'ятний знак-стела у вигляді зірки з викарбуваними обрисами солдата-червоноармійця було встановлено на 30-у річницю вигнання нацистів із міста (23 серпня 1973 року). Автор — скульптор С. Я. Якубович^[17].
Воїнам-харків'янам, які загинули в Афганістані	1997	сквер біля станції метро «Наукова»		Пам'ятник у вигляді 8-метрової бетонної стели, зірки з чорного граніту, розсіченої хрестом, оточений гранітною стіною, на якій висічені імена загиблих воїнів. Монумент роботи харківського скульптора Андрія Угланова урочисто відкрито 22 серпня 1997 року у сквері біля станції метро «Наукова»^[18].
Воробйову Володимиру	2000	просп. Науки, 4, на території Харківського національного медичного університету		Пам'ятник українському анатому академіку Володимиру Воробйову відкрито 6 жовтня 2000 року на території Харківського національного медичного університету, де працював вчений. Пам'ятник встановлено коштом медичного університету до 125-річчя з дня народження науковця^[13].
Вченим фізикам, в пам'ять про розщеплення атомного ядра, пам'ятний знак	2002	у сквері перед головним корпусом Харківського фізико-технічного інституту (вул. Академічна, 1).		Пам'ятний знак установлений 10 жовтня 2002 року в пам'ять про вдалий експеримент розщеплення атомного ядра, здійснений 10 жовтня 1932 року вченими фізико-технічного інституту Антоном Вальтером, Георгієм Латишевим, Олександром Лейпунським, Кирилом Синельниковим^[19].
Гагаріну Юрію	2001	на внутрішній сходах торгового центру, пр. Гагаріна, 20а		Пам'ятник космонавту Юрію Гагаріну був встановлений 2001 року на сходинках гіпермаркету електроніки «МКС» на вул. Вернадського, 1. Після банкрутства компанії, 2010 року пам'ятник був перенесений на внутрішні сходи торгового центру по пр. Гагаріна 20а.
Гвардійцям-танкістам		на вулиці Полтавський шлях, навпроти № 192		Танк Т-34 встановлений на честь гвардійців-танкістів при в'їзді до Харківського гвардійського факультету військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
Гвардійцям-Широнінцям	2005^[20]	на розі вул. Гв.-Широнінців та просп. Ювілейного; напроти житлового будинку за адресою просп. Ювілейний, 47/19		Бюст П. М. Широніну, встановлений за народний кошт, на постаменті до якого викарбувані імена всіх широнінців^[21].
«Героям Чорнобиля»	2006	вул. Метробудівників, 3, біля 10-ї поліклініки		Пам'ятник героям Чорнобиля встановили в невеликому сквері близько 10-ї міської поліклініки, де отримують медичну допомогу близько чотирьохсот ліквідаторів. Автор пам'ятника — Сейфаддин Гурбанов, його основним задумом було показати не образ людини, а крик про допомогу. За словами автора, ця ідея прийшла йому в голову під час розмови з чорнобильцем.^[22]
Героям, що полягли при визволенні Харкова (1943)	1965	просп. Героїва Харкова, біля заводу «Електроважмаш»		Скульптор — Б. П. Корольков
Гіршману Леонарду	2009	вул. Гончара, 5, на території Харківської 14-ї міської офтальмологічної кліники		Пам'ятник видатному лікарю і вченому-офтальмологу професору Л. Л. Гіршману урочисто відкрито 9 жовтня 2009 й приурочено до 100-літнього ювілею найстарішої очної клініки України в місті Харкові. Автори — скульптор А. Н. Демченко та архітектор В. І. Лівшиц. Виготовлення і встановлення пам'ятника було здійснено винятково за кошти благодійників.
Гоголю Миколі, погруддя	1909	у сквері на Театральному майдані		Пам'ятник-погруддя українському російськомовному письменнику Миколі Гоголю встановлено в 1909. Автор погруддя — скульптор Б. Едуардс.
Грабовському Павлу	1996	вулиця Семінарська, 46		Пам'ятник українському письменникові Павлу Грабовському було відкрито 13 грудня 1996 року біля Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (колишня адреса). Автори бронзового пам'ятника — скульптор О.Фоменко та архітектор Н.Фоменко^[23].
Гулаку-Артемовському Петру	17 листопада 2017	біля Харківського національного університету ім. Каразіна		Пам'ятник класику української літератури 19 століття Петру Гулаку-Артемовському відкрито на честь 213-річчя з дня заснування Харківського національного університету. Автори меморіалу — скульптор Олександр Рідний і архітектор Сергій Чечельницький^[24].
Івану Павлу II	23 жовтня 2021	вул. Гоголя, 4		Пам'ятник Івану Павлу II, Папі Римському, було відкрито 23 жовтня 2021 р. біля входу до Собору Успіння Пресвятої Діви Марії до 20-річчя візиту понтифіка до України. Автор пам'ятника — харківський скульптор Володимир Райченко^[25].
Працівнику ДАІ	2009	біля відділу поліції Салтівського району (вул. Ахієзерів, 30)		Вперше шеренгу даїшників було встановлено в 2001 році, але через 3 роки скульптури було викрадено. Пам'ятник було відновлено у 2009 році^[26]. Автор пам'ятника — скульптор С. А. Гурбанов
«Дзеркальний струмінь», альтанка-фонтан	1947	навпроти будівлі Харківського театру опери та балету в сквері Перемоги по вулиці Сумській		Альтанка-фонтан «Дзеркальний струмінь» (також називають «Скляний струмінь», а початково Пам'ятник Перемоги) був споруджений 1947 року за проектом архітектора В. І. Коржа^[27].
Докучаєву Володимиру	1968	вулиця Алчевських, 44		Пам'ятник радянському геологу Володимиру Докучаєву відкрито у 1968 році перед будівлею Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка. Автори пам'ятника — скульптор М. Л. Рябінін, архітектор З. Д. Юдкевич^[28].
Дробицький Яр, меморіал	2002	в кінці проспекту Героїв Харкова		Меморіальний комплекс «Дробицький Яр» споруджено на місцях масових розстрілів цивільного населення у часи Другої світової війни. Будівництво комплексу тривало з початку 1990-х, а його урочисте відкриття відбулося 13 грудня 2002 року за участі президента України Леоніда Кучми^[19]. Меморіал був серйозно пошкоджений в результаті обстрілів російських військ в березні 2022 року^[29].
Еллан-Блакитному Василю, пам'ятний знак	1994	у Молодіжному парку (вул. Григорія Сковороди, 87)		Пам'ятний знак українському революційному діячеві і поету-авангардистові Василю Елланові-Блакитному встановлено на його символічній могилі у Молодіжному парку (колишнє міське кладовище). Композиція з мармурової кришки була урочисто відкрита 19 січня 1994 року до 100-річчя з дні народження письменника^[23].
Еллочці-людоїдочці, скульптура	2006	на вулиці Ярослава Мудрого, 21		Пам'ятник персонажу роману Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців» Еллочці-людоїдочці відкрито 1 квітня 2006 біля кафе «Ріо» на вулиці Ярослава Мудрого. Скульптура літературної героїні, яка в невимушеній позі спирається на стілець, авторства Катіба Мамедова встановлена коштом власника кафе Азана Ахмедієва^[30].
Меморіальний комплекс на місці єврейського гетто	1992, 1997, 2000	проспект Героїв Харкова, біля вул. 12 квітня		Стіна скорботи була встановлена 30.09.1992 р. Харківським обласним комітетом «Дробицький яр» і Орджоникідзевським виконкомом на місці бараків єврейського гетто. Пам'ятний камінь «Рятівникам — праведникам світу» встановлено 15.12.1997 р. Харківським обласним комітетом «Дробицький яр». Пам'ятний камінь «До наших нащадків» встановлено Харківським обласним комітетом «Дробицький яр» і Харківським музеєм Голокосту. Відкрито 14.12.2000 р. Поновлено у 2002 році^[31].
Жертв Голодомору, меморіал	2008	територіально за містом — у селі Черкаська Лозова Дергачівського району		Меморіальний комплекс пам'яті Жертв Голодомору було урочисто (за участі Президента України В. А. Ющенка) відкрито 19 листопада (День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій) 2008 року. Автор — О. М. Рідний^[32]^[33].
Жертвам Голодомору, пам'ятний хрест	1989	у Молодіжному парку		Пам'ятний хрест Жертвам Голодомору встановлено 4 жовтня 1989 року. Це перший такий пам'ятний знак. Він від встановлення мислився як тимчасовий до спорудження меморіального комплексу.
Жертвам теракту 22 лютого 2015 року	2016	Проспект Петра Григоренка (поруч з місцем теракту)		Данилу Дідіку, Миколі Мельничуку, Вадиму Рибальченку, Толмачову Ігореві, що загинули 22 лютого 2015 року внаслідок теракту під час мирної ходи за єдність України. Встановлено 22 лютого 2016 р.
Жертвам Чорнобильського лиха, пам'ятний знак	1996	у парку «Зелений гай» (у серпні 2018 пам'ятний знак перенесено у Сквер біля Будинку культури ХТЗ)		Пам'ятний знак із графічним зображенням розщепленого атома в людських руках на гранітній брилі, чорними обгорілими каменями в символічному жерлі четвертого енергоблоку ЧАЕС встановлено 26 квітня 1996 року на честь 10-річчя Чорнобильської катастрофи^[18].
Жертвам Чорнобильської катастрофи, пам'ятний знак	1999	Молодіжний парк, вулиця Григорія Сковороди, 81		Пам'ятник чорнобильцям встановлено у Молодіжному парку 23 квітня 1999 року. Знак являє собою піраміду заввишки майже 7 метрів, всередині якої — людина, пронизана іонізуючим випромінюванням, яке парує в порожній сфері. Автори — скульптор Ігор Ястребов, архітектори С. Г. Чечельницький, А. А. Антропов^[13]^[34].
Жертв тоталітаризму, меморіал	2000	у Лісопарку		Українсько-польський меморіал жертв тоталітаризму відкритий 17 червня 2000 року за ініціативи президентів України та Польщі. Монумент являє собою Хрест Virtuti Militari, біля якого встановлені стели з іменами розстріляних НКВС у 1938–1940 роках українців та польських військових, які були поховані у братських могилах на території Лісопарку^[13]. Меморіал був серйозно пошкоджений в результаті обстрілів російської артилерії в березні 2022 р^[35].
Жуковському Миколі, погруддя	1980	біля корпусу НАУ ім. М. Є. Жуковського «ХАІ»		Погруддя радянського науковця М. Є. Жуковського біля корпусу Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут», який носить його ім'я^[36].
Загиблим астрономам	2011	біля НДІ астрономії ХНУ ім. Каразіна		Встановлено 22 червня 2011 року. Пам'ятник на честь астрономів університету, які загинули у роки Другої світової війни. Всього загинуло 7 астрономів^[37].
Закоханим / «Поцілунок», скульптурна композиція	2003	на майдані Архітекторів		2002 року був проведений конкурс на ескізний проект пам'ятника закоханим. Найкращою визнано роботу студента Харківської державної академії дизайну та мистецтв Дмитра Іванченка. Пам'ятник урочисто відкрито 24 квітня 2003 року^[38]. У 2009 році пам'ятник було пофарбовано у золотистий колір, та навколо нього був побудований фонтан.
Залізничникам	1984	у Карповському саду, на вулиці Карповська, 29		Паровоз ФД20-2238, який брав участь у Другій світовій війні, був пригнаний своїм ходом у 1984 році^[39]. Він стоїть біля колій під'їзду з південного боку до вокзалу Харків-Пасажирський.
Засновникам Харкова / козаку Харьку (Харитону) /на честь 350-річчя заснування Харкова, монумент	2004	на початку проспекту Науки		Кінний пам'ятник напівлегендарному засновнику міста козакові Харьку (Харитону) було встановлено й урочисто відкрито 22 серпня 2004 року з нагоди святкувань 350-річчя заснування міста. Бронзова скульптура завважки 700 т створена й подарована Харкову відомим російським скульптором грузинського походження Зурабом Церетелі^[4].
Знак «Алея Захисників України»	2019	алея Захисників України 49°59′18″ пн. ш. 36°15′58″ сх. д. / 49.988245° пн. ш. 36.266097° сх. д. / 49.988245; 36.266097		2019 року, замість колишнього радянського
Ісусу Христу	2001	на території Покровського монастиря		Перший в СНД пам'ятник Ісусу Христу встановлено 10 серпня 2001 року на території Покровського монастиря УПЦ МП до 2000-річчя Різдва Христова. Скульптура Ісуса Христа на повний зріст на земній кулі, що розташована на гранітному постаменті, створена скульптором І. Ястребовим та архітектором М. Ядченком. Автор ідеї та ескізного проекту пам'ятника — митрополит Харківській та Богодухівський Никодим^[13].
Каразіну Василю	1905	перед центральним входом до головного корпусу Харківського національного університету		Пам'ятник українському вченому, винахіднику, громадському діячеві, засновнику першого у східній Україні Харківського університету (1805) В. Н. Каразіну було встановлено 1905 року, тобто на сторіччя від заснування університету. Автори — скульптор І. І. Андреолетті та архітектор О. М. Бекетов^[40].
Квітки-Основ'яненка Григорія, погруддя	1993	на вулиці Квітки-Основ'яненка		Пам'ятник українському письменнику Григорієві Квітці-Основ'яненку встановлено 19 жовтня 1993 року до 215-річчя з дня народження діяча. Бронзову фігуру письменника, зображеного з пером і папером в руках створили скульптор С. А. Якубович та архітектор Ю. М. Шкодовський^[23].
Кіси Вороб'янінова (що жебракує в П'ятигорську), скульптура	2003	на вулиці Ярослава Мудрого, 21		Пам'ятник персонажу роману Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців» Кісі Вороб'янінову відкрито 12 грудня 2003 біля кафе «Ріо» на вулиці Ярослава Мудрого. Скульптура літературного героя з простягнутим капелюхом авторства Ельданіза Гурбанова встановлена коштом власника кафе Азана Ахмедієва^[38].
Коцюбинському Михайлові, погруддя	1957	перед будівлею Земельного банку (кол. будинок Укрдіпромашу) в сквері на майдані Поезії (на розі вулиць Григорія Сковороди та Чернишевської).		Пам'ятник класику української літератури М. М. Коцюбинському встановлено 1957 року. Автори — скульптор Рябінін та архітектор А. Алло.
Кошкіну Михайлові	1985	на розі вул. Георгія Тарасенка та вул. Кошкіна		Пам'ятник українському радянському конструктору-танкобудівнику Михайлові Кошкіну відкрито у 1985 році. Встановлено через дорогу він приміщень заводу імені В. О. Малишева. Автор пам'ятника — скульптор В. М. Савченко^[16].
Ломоносову Михайлу	2002	просп. Тракторобудівників, 55		Пам'ятник російському науковцю Михайлові Ломоносову встановлено 25 січня 2002 року перед будівлею міського дитячого Палацу культури. Скульптура роботи харків'янина Олександра Табатчикова була відлита ще 1988 року, але рішення про його встановлення було прийнято лише в серпні 2001 року^[19].
Ляпунову Олександрові	2010	просп. Науки, 2		Пам'ятник видатному математику та механіку Олександрові Ляпунову відкрито 17 листопада 2010 навпроти входу в Північний корпус Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, в якому з 1885 по 1902 рік викладав учений. Автори пам'ятника — скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова^[41].
Макаренку Антону	1969	вул. Сумська, 132 (на території заводу ФЕД)		Пам'ятник видатному українському педагогу А. С. Макаренку було встановлено 1968 (відкрито 1969) року заводом ФЕД. Автори пам'ятника — скульптор М. Ф. Овсянкін і архітектор Е. Ю. Черкасов^[40]. В 2011 р. пам'ятник перенесли на територію заводу ФЕД.^[42].
Маленьким янголам, які так рано зустрілись з людською жорстокістю та, на жаль, ніколи не стануть дорослими…	4 червня 2023	вул. Сумська, 37		Пам'ятник дітям, які загинули внаслідок збройної агресії Росії проти Украни, встановлено перед Палацом дитячої та юнацької творості. Монумент створено з ініціативи народного депутата Павла Якименка. Скульптор — Михайло Ятченко^[43]. На відкритті пам'ятника була присятня Олена Зеленська^[44].
Малишеву В'ячеславу	1957	на вулиці Георгія Тарасенка, 126		Пам'ятник радянському партійному діячеві В'ячеславові Малишеву відкрито у 1957 році. Автори пам'ятника — скульптор В. М. Савченко й архітектор А. П. Павленко^[16].
Мечнікову Іллі	2005	навпроти Інституту вакцин і сироваток імені Мечнікова (на розі провулку Мечнікова та вул. Григорія Сковороди)		Встановлений у 2005 році, автор — скульптор С. Гурбанов^[45].
Мещанінову Олександрові, погруддя	2006	вул. Полтавський Шлях, 152		Пам'ятник українському медику професору Олександрові Мещанінову було відкрито 22 вересня 2006 року. Пам'ятник було встановлено всупереч протестам місцевих мешканців коштом забудовника, який на місці частини скверу імені Мещанінова звів торговий центр, який до того ж закриває огляд пам'ятника з боку вулиці Полтавський Шлях^[46].
Мислителям	2021	вул. Полтавський Шлях, сквер Мислителів		Скульптурна композиція символізує дружні відносини між Україною, Казахстаном й Азербайджаном. На ній зображено Григорія Сковороду, Ахундов Мірза Фаталі та Абая Кунанбаєва^[47].
Михаїла архістратига, фігура	2004	у південній частині саду ім. Т. Г. Шевченка		Встановлено 20 серпня 2004 року. Пам'ятник є подарунком від столиці держави міста Києва до святкування 350-річчя заснування Харкова. Автори — скульптор Віталій Сивко й архітектор Віктор Бобровський^[4].
Міліціонерам, загиблим у боротьбі зі злочинністю	1995	біля Будинку культури Національної поліції (вул. Жон Мироносиць, 13) біля Парку Алчевської		Пам'ятник у вигляді Архангела Михаїла, що мечом вістрям донизу поборює гідру як уособлення злочинності. Автори — скульптор А. Н. Іллічов, архітектор С. Г. Чечельницький
Монумент Захисникам України	2019	біля Національної академії Національної гвардії України (майдан Захисників України) 49°59′17″ пн. ш. 36°15′46″ сх. д. / 49.988101° пн. ш. 36.262893° сх. д. / 49.988101; 36.262893,		Пам'ятник відкритий 14 жовтня 2019 року на «Покрову».^[48] Центральним елементом монумента став куб, що втілює цілісність і силу держави. Поруч встановлено 14 стел з рядками з вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну», що символізують рік початку війни.^[49]
«Музика М.Лисенка»	1991	вул. Сумська, 25, ХНАТОБ		Скульптурна композиція «Музика М.Лисенка» знаходиться на лицьовій частині будівлі ХНАТОБа, біля входу до кас. Скульптор С. Ястребов^[50].
на честь проголошення незалежності України, камінь на місці майбутнього пам'ятного знаку	1990	у Саду ім. Т. Г. Шевченка		Камінь з написом та флагшток з прапором України позаду нього. Камінь із написом «На честь самовизначення української нації» з прапором України було встановлено 28 липня 1990 року на честь ухвалення Декларації про державний суверенітет України.
Незалежності, монумент (новий)	2012	на майдані Конституції		Монумент на честь Незалежності України було урочисто відкрито 22 серпня 2012 року. Авторами монумента є харківські скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова. Монумент є постаментом строгої геометричної форми з облицюванням із гранітних плит сірого кольору, на якому встановлена бронзова фігура давньогрецької богині перемоги Ніки на кулі. Фігура богині та куля виконані з бронзи.^[51]
Нізамі Гянджеві	2021	у сквері Фейєрбаха		Перший в Україні пам'ятник Нізамі Гянджеві було відкрито 15 вересня 2021 року^[52]. Скульптор Катіб Мамедов^[53].
Нікітіній Галині, погруддя	1968	у подвір'ї будинків № 44 та № 46 по вулиці Мироносицької		Члену підпільного обкому ЛКСМУ Галині Нікітіній (1917—1942 pp.). Знаходиться в подвір'ї будинків № 44 та № 46 по вулиці Мироносицької, неподалік від перехрестя з вулицею Ярослава Мудрого. Маловідомий через своє місце розташування.
Нобелівським лауреатам І. І. Мечникову, Л. Д. Ландау, С. А. Кузнецю	2016	перед головним корпусом Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна		Ідею пам'ятників висунув ректор ХНУ В. С. Бакіров. Архітектор — С. Г. Чечельницький, скульптори О. М. Рідний, А. В. Іванова. Спонсором виступив член спостережної ради ХНУ, президент групи компаній DCH О. В. Ярославський. Пам'ятники відкрито 23.04.2016^[54]
Отця Федора, скульптура	2001	на платформі Південного вокзалу		Пам'ятник персонажу роману Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців» отцю Федору відкрито 3 серпня 2001 до Дня залізничника на платформі Південного вокзалу. Скульптура отця Федора з чайником у руці авторства Олександра Табатчикова встановлена коштом Південної залізниці та ряду інших меценатів^[13].
Пальма Мерцалова, фігура	2004	на вул. Григорія Сковороди, 88		Зменшену копію Пальми Мерцалова заввишки 2,5 метри встановлено на східцях Палацу студентів юридичної академії 21 серпня 2004 року. Пам'ятник є подарунком від міста Донецька до святкування 350-річчя заснування Харкова^[4].
Панацея, композиція	2004	на території НФаУ		Встановлено 1 вересня 2004 на території Національного фармацевтичного університету. Восьмиметрова бронзова фігура «Панацея» з аптекарськими вагами у руках входить до триптиху, що складається із фігури аптекаря-алхіміка («Аптекар») і групи студентів-фармацевтів («Майбутнє фармації»)^[55].
Петровському Григорію, погруддя	1964	просп. Героїв Харкова, 118, на території Харківського велозаводу		Погруддя Григорія Петровського, уродженця Харкова, радянського державного і політичного діяча, одного з організаторів Голодомору. Знаходиться на території Харківського велосипедного заводу імені Г. І. Петровського. Скульптори Жуковська Л. Г., Сова Д. Г., Якубович С.
Підпільникам і партизанам Харківщини, стела	1978	у сквері на розі вул. Алчевських та вул. Весніна		Стела на честь підпільників і партизан Харківщини встановлена на розі вулиць Артема та Чернишевського у 1978. Автори — скульптори Д. Г. Сова, Я. І. Жуковська, архітектори — Е. Ю. Черкасов, А. О. Максименко.
Пожежникам	1990	на вулиці Полтавський шлях, 50		Пам'ятник пожежникам, які загинули в мирний час при виконанні службового обов'язку. Автори пам'ятника — скульптор М. Ф. Овсянкін та архітектор Ю. М. Шкодовський^[16].
Полеглим у боях за волю і незалежність		вул. Сергія Тархова		На пам'ятнику вибито 31 прізвище бійців, що загинули у боях під час II світової війни.
Радянським воїнам, обеліск	2003	на території ЗОШ № 43 біля Салтівського шосе		Обеліск дев'ятнадцятьом радянським воїнам, які у березні 1943 року приблизно на місці відкриття пам'ятника, були взяті у полон і розстріляні есесівцями, було відкрито 21 серпня 2003 року. Ініціатором вшанування пам'яті загилих червоноармійців став ветеран німецько-радянської війни, учасник вигнання німців із Харкова Яків Тихонович Барильник^[38].
Репресованим кобзарям, бандуристам, лірникам, пам'ятний знак	1997	біля оперного театру в Саду ім. Т. Г. Шевченка на вулиці Сумській		Пам'ятний знак на вшанування кобзарів, бандуристів, лірників, знищених радянською владою в 1930-х роках, було відкрито 14 жовтня 1997 року (День Покрови). Автори пам'ятного знаку — скульптори Валерій Бондар, Василь Семенюк, Олекса Шауліс та архітектор Олекса Морус.
Рибі		біля Харківської академії дизайну і мистецтв		Зроблений з рибальських тенет.
Робітникам метрополітену	2010	вул. Рiздвяна, 29, біля Головного управління КП «Харківський метрополітен»		Другий пам'ятник робітникам метрополітену в Харкові встановлений біля входу в будівлю Головного управління КП «Харківський метрополітен». Як і першого, його зробили співробітники метрополітену з металобрухту. За повідомленням прес-служби метрополітену «Залізна людина символізує робітників метро, їх працю». За сюжетом залізна людина намагається підняти важку колісну пару вагона метро. Висота пам'ятника біля півтора метра. В народі відомий як «Штангіст у касці».^[56]
Петрові Сагайдачному	22 серпня 2015	Гімназійна набережна		Пам'ятник українському гетьманові Петру Конашевичу-Сагайдачному. Оригінально пам'ятник було встановлено 14 червня 2008 року Севастополі. Демонтований російськими окупантами 25 квітня 2014 року. За зверненням міської влади Харкова був перевезений до цього міста.
Святій Тетяні	2011	на станції метро Університет		Пам'ятник було встановлено 25 січня 2011 року, в день православного свята Дня святої Тетяни. Знаходиться при виході з платформи в сторону Харківського національного університету. У процесі роботи проект образу спочатку був виготовлений з гіпсу, а після затвердження був відлитий із бронзи. Лиття відбувалося у приватній ливарній майстерні. На всю композицію було витрачено близько 150 кг бронзи.^[57]
Сірку Івану	2017	на Бурсацькому узвозі біля станції метро «Історичний музей»		Пам'ятник видатному козацькому діячу XVII століття, кошовому отаману Запорозької Січі, а також харківському полковнику (1664—1665, 1667) Івану Сірку. Автор — скульптор О. М. Рідний. Встановлено 18 серпня 2017 року^[58].
Сковороді Григорію, пам'ятний знак		на вулиці Університетській, 8		Пам'ятний знак українському письменнику та філософу Григорію Сковороді встановлено на місці будівлі Харківського колегіуму, де Григорій Савич був викладачем. Скульптор Л. О. Твердянська
Сковороді Григорію	1992	у Покровському сквері (Університетська, 10)		Другий у місті пам'ятник Григорію Сковороді було відкрито 3 вересня 1992 року. Бронзова скульптура філософа роботи Івана Кавалерідзе встановлена поблизу Історичного музею на Терасній гірці^[23].
Пам'ятник «Скрипаль на даху»	2003, 2017	вул. Сумська, 72 (дах будинку «Platinum Plaza»)^[59], копія на даху будинку на Площі Конституції, 18, де до 2017 року знаходилася оригінальна скульптура		Пам'ятник присвячений людям творчих професій. Встановлений на даху будинку, і побачити його можна лише піднявши голову. Скульптором є Сейфаддін Гурбанов.
Скрипнику Миколі	1969	на вулиці Григорія Сковороди, 31		Пам'ятник українському радянському партійному діячеві, провідникові українізації, репресованому 1933 року, М. О. Скрипнику було встановлено 1969 року. Автори — скульптор М. Ф. Овсянкін та архітектор В. Г. Гнєздилов^[16].
Слави, меморіал	1977	на Харківському шосе		Меморіал Слави, присвячений радянським воїнам і громадянам, які загинули під час німецько-радянської війни 1941—1945, у Харкові було відкрито в 1977 року в районі Лісопарку, на Харківському шосе. Центральна фігура композиції — гранітна скульптура жінки заввишки 12,75 метрів. Над пам'ятником протягом семи років працювала група митців: скульптори В. І. Агібалов, Я. Й. Рик, художник С. Г. Светлорусов, архітектори І. О. Алфьоров, Е. Ю. Черкасов, А. А. Максименко^[40] під керівництвом скульптора, ветерана Другої світової війни Михайла Овсянкіна. Особливістю монумента є ефект серцебиття: за допомогою спеціальної апаратури відтворюється звук биття серця хворої людини^[60]. Меморіал був пошкоджений в результаті обстрілу російської артилерії в березні 2022 р.^[61]
«Студент» / Програмісту, скульптурна композиція	2010	біля входу до ХНУРЕ (просп. Науки, 14)		На початку жовтня (офіційне відкриття 8 жовтня) 2010 року з нагоди святкування 80-річчя Харківського національного університету радіоелектроніки було встановлено скульптурну композицію «Студент». У композицію входять бронзова скульптура студента з відкритим ноутбуком на колінах, що сидить на лавці, ліворуч на лавочці лежить сумка з логотипом ХНУРЕ. Автори пам'ятника — скульптор Роман Блажко і дизайнер Віктор Гончаренко^[62].
Тваринам, що вижили в роки окупації	2008	На території зоопарку, біля вольєру з мавпами		На пам'ятнику зображені три макаки-резуси Гектор, Роза та Дезі, які були врятовані місцевими жителями під час окупації міста німецькими військами під час Другої світової війни, та Держпром, де вони власне і жили. Пам'ятник було відкрито до Дня міста. Постамент був замінено на новий під час реконструкції зоопарку в 2021 р.
Футбольному м'ячу	2001	у Саді імені Тараса Шевченка навпроти Сумської, 50		Унікальний пам'ятник футбольному м'ячу (за деякими даними єдиний подібний у світі) відкрито 24 серпня 2001 року (День Незалежності, 10-та річниця) на алеї Саду Шевченка у Харкові. Автор ідеї і проекту заслужений діяч мистецтв України Дуденко Світлана Іванівна^[63]. Бронзового м'яча діаметром у півтора метра встановлено на постамент із чорного граніту на місці, де зазвичай не один рік у недалекому минулому збиралися харківські футбольні фанати. За задумом творців цього оригінального пам'ятника, він покликаний стати своєрідною візитівкою спортивного Харкова, візуальним символом харківського футболу^[13]. Скульптор Олег Шевчук.
Українській Повстанській Армії, пам'ятний камінь (1992-квітень 2013 року), пам'ятний хрест (2013 рік), пам'ятна таблиця (2014-грудень 2021 року), пам'ятний камінь (з 25 грудня 2021 року)	1992	у Молодіжному Парку		Пам'ятний камінь, яким ще 1992 року (чи не вперше на Сході держави) патріотично налаштовані харків'яни вшанували пам'ять воїнів Української Повстанської армії, не раз викликав нарікання проросійськи і прорадянськи налаштованих елементів міста, в тому числі і представників офіційної влади. З 2006 року з ним пов'язана низка вандальних історій. У ніч з 25 на 26 квітня 2013 року пам'ятний знак за допомогою важкої техніки було знесено невідомими особами.^[64]^[65], відновлено у вигляді пам'ятного хреста, а після знищення його в ніч на 6 лютого 2014 року — у вигляді таблиці на залишеному фундаменті. Пам'ятний камінь урочисто відновлено 25 грудня 2021 року^[66].
Харківським водопровідникам	1985	Велика Гончарівська вулиця (біля будинку «Харківводоканалу», вул. Конторська, 90)		Пам'ятник (у вигляді фонтану, де оголений чоловік держить у руці чашу, з якої б'є струмінь води) збудовано в пам'ять революційних, бойових та трудових традицій харківських водопровідників. На пам'ятнику також вибито вірш Ю. І. Стадниченка про воду. Скульптор — Сергій Ястребов.
Харківським студбатівцям	1999	Майдан Свободи		Пам'ятник воїнам-студбатівцям відкрито 28 жовтня 1999 року біля Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Композицію з п'ятьох бронзових фігур студбатівців створили Д. Сова, Я. Жуковська та Д. Дадошев^[13].
Хвильовому Миколі, пам'ятний знак	1995	у Молодіжному парку (вул. Григорія Сковороди, 81)		Пам'ятник українському письменнику Миколі Хвильовому встановлено на його символічній могилі у Молодіжному парку (колишнє міське кладовище). Композиція з міді та мармурової крихти була урочисто відкрита 29 червня 1995 року^[23].
Хмельницькому Богдану, погруддя	2001	на Салтівському шосе		Пам'ятник гетьманові Богданові Хмельницькому встановлений на Салтівському шосе у 2001 році^[67]^[68].
Черемському Петру, пам'ятний знак		Вул. Багалія, 6. На подвір'ї Харківського літературного музею		Черемському Петру Григоровичу, українському науковцю, громадському діячу і патріоту.
Шевченкові Тарасу	1935	у Саду ім. Т. Г. Шевченка на вулиці Сумській		Пам'ятник видатному українському поету Т. Г. Шевченку споруджено протягом року (1934—35) й урочисто відкрито 24 березня 1935 року. Автори пам'ятника — відомий радянський скульптор М. Г. Манізер і архітектор Й. Г. Лангбард. Монумент Тарасові Шевченку являє собою багатопланову композицію, домінантою якої є статуя Т. Г. Шевченка заввишки 5,5 м на 11-метровому постаменті, яку за спіраллю оточують 16 динамічних скульптрур, що зображують персонажів творів Кобзаря і уособлені образи трудового народу. Монумент, витриманий у соцреалізмі і сталінському бароко з використанням найкращих ідей класицизму й окремих елементів конструктивізму, по праву вважається шедевром радянської й узагалі світової монументальної Шевченкіани.
Шульженко Клавдії	2001	у Байкальському провулку		Пам'ятник співачці Клавдії Шульженко відкрито 30 вересня 2001 року біля клубу-музею співачки у Байкальському провулку. Пам'ятник зображає співачку з притисненим до грудей оберемком квітів. Пам'ятник встановлено за ініціативи директора музею Б. С. Агафонова, автори — скульптор М. Овсянкін, архітектор О. Жук^[13].
Шумилову Михайлу, погруддя	1982	на вулиці Морозова, 20-а		Погруддя радянському воєначальнику, командувачу 64-й армією, Герою Радянського Союзу, Шумилову Михайлу Степановичу^[69].
Юр'єву Василю, погруддя	1964	біля входу до кінотеатру «Київ» на проспекті Петра Григоренка		Погруддя радянського селекціонера, академіка, двічі Героя Соціалістичної Праці В. І. Юр'єва являє собою бронзовий погруддя вченого, встановлений на гранітному п'єдесталі. Автори пам'ятника — скульптор В. І. Агібалов та архітектор Д. А. Морозов^[70]
Ярославові Мудрому	1999	біля Національної юридичної академії (вул. Григорія Сковороди, 77)		Пам'ятник Ярославові Мудрому відкритий 8 жовтня 1999 року біля стін Національної юридичної академії, яка носить ім'я князя. Пам'ятник заввишки 4,8 метра зображає князя сидячим зі збіркою законів «Руська Правда» у руках. Автори — скульптори Олександр Шауліс, Олександр Демченко, Василь Семенюк; архітектори Віктор Лівшиць та Анатолій Антропов.^[13]
105-ти революціонерам, що загинули у боротьбі з денікінцями у 1919 році	1957	на вулиці Григорія Сковороди		Могила створена у 1919 році, а пам'ятник на могилі споруджено у 1957 році.
Пам'ятний знак у Парку 325-річчя Харкова	1979	вулиця Героїв Праці, у парку 325-річчя Харкова		Пам'ятний камінь у парку^[71]
Пам'ятник 50-й паралелі	2010	у Міському саду ім. Шевченка (вулиця Сумська, 35)		Пам'ятний знак у Харкові, що символізує, що місто є найбільшим на 50-й паралелі північної широти^[72]^[73].

Колишні пам'ятники[ред. | ред. код]

Назва	Дата встановлення	Дата знесення	Розташування	Фото	Короткі відомості
Пам'ятник Тарасу Шевченку	1900	1901	Садиба Алчевських, провулок Касперовський (нині вул. Жон Мироносиць, 13)		Перший пам'ятник Шевченкові в Україні. Автор — Володимир Беклемішев^[74]. Був перенесений в Національний музей Тараса Шевченка в Києві.
Героям Крут, пам'ятний знак	2006	2009	Сквер Перемоги		Пам'ятний знак «студентам-героям, що віддали своє життя за рідну землю, за свободу, за Україну», присвячений героям битви за станцію Крути, встановлений 29 січня 2006 року Харківською обласною організацією Громадянської партії «Пора». У 2007 році був демонтований невідомими, але згодом повернений на місце. У грудні 2009 року через негоду і неякісне кріплення пам'ятник впав, після чого його передали на зберігання місцевому осередку «ВО Свобода». 30 червня 2011 року Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов Харківської міськради про заборону проведення акції з відновлення пам'ятника Героям Крут.^[75]
Борцям за владу Рад	1970	2016	на залізничній станції Основа		Монумент з червоного граніту на братській могилі. Вгорі — зображення будьонівки із зіркою, внизу — лаврова гілка. Монумент увічнює пам'ять залізничників, які загинули в 1918—1920 роках і були поховані у сквері біля вокзалу станції Основа. У 1923 році на братській могилі було встановлено обеліск. У період окупації Харкова німецькими військами пам'ятник знищили, а могилу зрівняли з землею. У квітні 1970 року, на 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, на місці братської могили був встановлений монумент з написом: «Імена полеглих за справу В. І. Леніна — безсмертні. Квітень 1970 р.». Зруйнований 12 квітня 2016 року.
Горькому Максиму	2006	2011	У Центральному парку біля головного входу		Пам'ятник Максиму Горькому був встановлений у 1980, автор — скульптор Л. Є. Білостоцький^[76]. Зруйнований у 1999 році, але відновлений коштом міської влади та урочисто відкритий 23 серпня 2006 року^[77]. Був демонтований 2011 року на початку реконструкції парку. Оскільки був зроблений з гіпсу, його повернення міська влада відразу ставила під сумнів^[78]. У 2012 парк відкрився після реконтруції, на місці пам'ятника Горькому тепер стоїть скляна білка. Скульптура Горького перенесена у село Подвірки, на територію Курязької колонії для неповнолітніх злочинців^[79]^[80].
Островському Миколі, погруддя		2023	на вулиці Чернишевській, 15		Погруддя радянського письменника Миколи Островського розташовувалося перед будинком по вулиці Чернишевського, 15, де розміщено чимало установ, в тому числі Харківська міська художня галерея, Бібліотека, що носила ім'я М. Островського. Автор — скульптор Я. І. Жуковська^[81]. Наприкінці 2022 року пам'ятник замальовано червоною фарбою, а у лютому 2023 його було знесено^[82].
Котлову І. Ф.	1985	2015	на вулиці Великій Панасівський, 81		Пам'ятник І. Ф. Котлову було встановлено 1985 року. Автори — скульптор Б. П. Корольков та архітектор М. Д. Колл^[16]. Зруйнований невідомими ввечері 17 травня 2015 року^[83].
Тихонову Миколі, погруддя	1985	2022	у сквері ім. Тихонова (праворуч від Купецького мосту через Лопань на Сергіївській площі)		Пам'ятник-погруддя Голові Ради Міністрів СРСР М. О. Тихонову було споруджено 1985 року. Автори — скульптор І. М. Рукавішніков, архітектор Г. М. Макаревич. Пам'ятник являв собою бронзове погруддя, встановлене на гранітному п'єдесталі. Наприкіці 2022 року погруддя було демонтоване^[84].
Леніну Володимиру	1963	2014	на майдані Свободи		Пам'ятник вождю російського пролетаріату й ідеологу червоного терору Леніну було встановлено 1963 року. Автори — скульптори М. Вронський, О. Олійник та архітектор О. Сидоренко^[40]. У липні-серпні 2009 року було здійснено перший капітальний ремонт пам'ятника^[85]. 28 вересня 2014 пам'ятник повалено учасниками проукраїнського мітингу^[86] за згоди голови обласної адміністрації Ігоря Балути^[87].
Леніну Володимиру	1946	2014^[88]	просп. Ново-Баварський, 77 (біля Ново-Баварського ПК)		Демонтований.
Леніну Володимиру	1963	^[коли?]	просп. Ново-Баварський, 118		На території заводу підйомно-транспортного обладнання ім. Леніна. Демонтований.
Леніну Володимиру		7 жовтня 2014^[89]^[90]	Перед будівлею вокзалу станції «Основа»		Демонтований.
Леніну Володимиру	1979	2016	вул. Сергія Тархова, 3		Пам'ятник Володимиру Леніну, був встановлений в 1979 р. неподалік від покинутого ПК колишнього Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Пам'ятник тривалий час був у напівзруйнованому стані, остаточно демонтований 6 лютого 2016^[91].
Леніну Володимиру	1948	2014^[88]	Біля будівлі районного суду по пр. Архітектора Альошина, 7		Демонтований
Леніну Володимиру	1964	2014^[92]	Вул. Велика Гончарівська, парк «Світло шахтаря»		Демонтований
Леніну Володимиру	1954	2014	просп. Героїв Харкова, 297		На території Харківського плиткового заводу. Демонтований, ймовірно, в лютому 2014.
Леніну Володимиру	1963	2015	вул. Китаєнка, 1		На території канатного заводу. Демонтований 20 липня 2015^[93].
Леніну Володимиру	1953	2016	вул. Каштанова, 10		На території заводу «Будгідропривод». Демонтований 15 квітня 2016.
Леніну Володимиру	1963	^[коли?]	Карачівський залізничний переїзд		На території колишнього піонерського табору канатного заводу «Лісова казка». Демонтований.
Леніну Володимиру	1956	2014	вул. Механізаторів		На території «Сільгосптехніки». Демонтований 24 серпня 2016^[94].
на честь проголошення Радянської влади в Україні в Харкові, монумент	1975	2011	пл. Конституції		Монумент на честь проголошення Радянської влади в Україні в Харкові було споруджено 1975 року. Автори — скульптори В. Агібалов, Я. Рик, М. Овсянкін^[40]. На початку вересня 2011 року пам'ятник було повністю демонтовано з площі Конституції.
Незалежності, монумент	2001	2012	Павлівський майдан		Монумент на честь Незалежності України було урочисто відкрито в 10-у річницю Незалежності держави (24 серпня 2001 року). Монумент являє собою 16-метрову бронзову колонну з фігурою сокола на вершечку, крила якого складені у формі тризуба. Образом для фігури дівчинки, що розміщена біля підніжжя колонни послужила 10-річна Дарина Стрілець — перша дитина, що народилась у Харкові після проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. Пам'ятник доповнений 10-ма флагштоками з державними прапорами довкола^[13]. Монумент знаходився на площі Рози Люксембург, але був демонтований 3 липня 2012 року в зв'язку з реконструкцією площі^[95].
Артему	1987	24 вересня 2014	перед центральним корпусом Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка (вул. Алчевських, 44)		Пам'ятник українському і російському більшовицькому професійному революціонеру і партійному керівнику Артему (Ф. А. Сергєєву) було встановлено 1987 року. Автори — скульптори І. П. та С. І. Ястребови; архітектор В. Т. Семенов^[16]. В ніч на 24 вересня 2014 року невідомі повалили скульптуру з постаменту на землю, а також пошкодили їй голову та шию.^[96]^[97]^[98] Скульптуру відправили на відновлення.^[99]
Постишеву Павлу	1977	31 січня 2015	на вулиці Георгія Тарасенка, 77		Пам'ятник радянському партійному діячеві Павлові Постишеву відкрито у 1977 році. Автори пам'ятника — скульптори С. А. Якубович і Б. П. Корольков, архітектори В. К. Кузнецов та Е. Ю. Черкасов^[16].
Пушкіну Олександрові, погруддя	1904	9 листопада 2022	у сквері на Театральному майдані		Пам'ятник-погруддя російському поетові О. С. Пушкіну встановлено 1904 року. Автор погруддя — скульптор Б. Едуардс. Демонтовано 9 листопада 2022 року^[1].
Свердлову Якову, погруддя	1958	11 квітня 2015	на вулиці Полтавський шлях, 22а		Пам'ятник російському революціонеру, радянському державному і політичному діячеві Я. М. Свердлову було встановлено 1958 року. Автори — скульптор Я. Й. Рик та архітектор А. П. Павленко^[16]. Пам'ятник демонтовано в ніч з 10 на 11 квітня 2015 року^[100].
Руднєву Миколі	1959	2015	на майдані Героїв Небесної Сотні		Пам'ятник М. О. Руднєву встановлено 1959 року. Автори — скульптор В. П. Воловик і архітектор В. Д. Якименко. Являє собою бронзову скульптуру Миколи Руднєва на гранітному постаменті^[40]. Наразі демонтовано.
Орджонікідзе Серго	1956	11 квітня 2015	перед адміністративним корпусом Харківського тракторного заводу (просп. Героїв Харкова, 275)		Пам'ятник професіональному революціонеру та радянському державному діячеві Г. К. Орджонікідзе (Серго Орджонікідзе) був встановлений 1956 року. Автор — скульптор С. Тоїдзе^[16]. Пам'ятник демонтовано в ніч з 10 на 11 квітня 2015 року^[101].
Леніну Володимиру	1967	19 квітня 2015	територія НТУ «ХПІ»		Пам'ятник Володимиру Леніну встановлений в 1967 р. на території Харківського політехнічного інституту. Скульптор — В. М. Савченко, архітектор — А. П. Павленко. Пам'ятник нетиповий тим, що зображує Володимира Ульянова в образі студента^[102].
Кірову Сергію	1960	18 травня 2015^[103]	на площі Фейєрбаха		Погруддя радянського партійного діяча Сергія Кірова відкрито у 1960 році в центрі площі Феєрбаха. Автор пам'ятника — В. В. Савченко^[16].
Сірку Івану, пам'ятний знак (цим зображенням зазвичай ілюструють Святослава)	2014	2018^[104]	навпроти будівлі Харківського театру опери та балету в сквері «Дзеркального струменю» по вулиці Сумській		Пам'ятний знак відкрито 24 серпня 2014 року, на День Незалежності України. Монумент відкрили за кошти, які були зібрані громадськими організаціями. Наразі по-варварськи розбитий.
Горькому Максиму	1950	2019	у Ново-Баварському парку біля центрального входу, просп. Ново-Баварський,77		Пам'ятник Максиму Горькому. Розбитий в ніч на 18 грудня 2019 року^[105].
Леніну Володимиру	1953	2016	просп. Героїв Харкова, 199		Погруддя Володимира Леніна на території ХЕМЗ, встановлене 1953 року.
Кірову Сергію	1957	2016	на вулиці Енергетичній, навпроти адміністративної будівлі Турбоатому		Перше погруддя радянського партійного діяча Сергія Кірова. Скульптор Савченко В. М.^[16] Перенесений на територію заводу «Турбоатом»^[106].
Робітникам паровозних майстерень, які загинули в боротьбі за владу Рад	1923		ріг вулиць Озерянської і Київської		Пам'ятний знак встановлений на шосту річницю Жовтневого перевороту на честь робітників паровозних майстерень, які загинули під час боїв. На пам'ятному знаку було вказано сім прізвищ робітників. Демонтований у зв'язку з декомунізацією.
«З іскри займеться полум'я», на честь першої маївки	1981	2020	Сквер Першої маївки		Пам'ятний знак, присвячений першій маївці в Харкові, яка пройшла в 1900 році. Матеріал — нержавіюча сталь та червоний полірований граніт. Архітектори Ю. Нікулін, Ю.Муригін, С.Рябко, Е.Черкасов. Встановлений 1981 року в сквері Першої маївки біля Благовіщенської площі. Демонтований у вересні 2020 р. в ході реконструкції скверу^[107].
Кіси Вороб'янінова (зі стільцем), скульптура	2016	2019	на вулиці Ярослава Мудрого, 21		Автор – скульптор Катіб Мамедов. Пам'ятник персонажу роману Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців» відкрито 1 квітня 2016 до для гумору та в зв'язку з 45-річчям випуску фільму «Дванадцять стільців» режисера Леоніда Гайдая за цим романом. Праобразом Кіси взято актора Сергія Філіппова, який виконував роль Вороб'янінова у цьому фільмі^[108]. Перенесений до Одеси у 2019 році^[109].
Першій учительці	2002	2022	на території ХНПУ ім. Сковороди		Пам'ятник першій учительці відкрито 4 жовтня 2002 року на території Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Скульптура виготовлена з бронзи та граніту і зображає в натуральну величину вчительку з книгою у руці, поряд з якою за партою сидить учениця. Пам'ятник споруджений коштом меценатів, автори — скульптор Сейфаддін Гурбанов та архітектор Юрій Шкодовський^[19]. Навесні 2022 р. пам'ятник було демонтовано співробітниками університету та перенесено у безпечне місце.
Робітникам метрополітену «Символ нічної виснажливої підземної праці»	2009	2011	вул. Рiздвяна, 29, біля Головного управління КП «Харківський метрополітен»		Пам'ятник було встановлено 11 серпня 2009 року на честь 34-річниці відкриття Харківського метрополітену у вестибюлі станції «Університет». Його виготовили робітники метрополітену у вільний від роботи час з металобрухту. Оскільки пам'ятник знаходився на шляху можливої евакуації людей зі станції у разі НП, його з часом було демонтовано, і з листопада 2010 року він знаходиться біля входу до будівлі Головного управління КП «Харківський метрополітен». Має багато народних назв: «залізний дроворуб», «вбитий рейкою», «пам'ятник замученому метробудівнику», «залізне чудовисько».^[110]^[111].
Алея героїв-комсомольців	1958	2013	Сквер Перемоги		Алею героїв-комсомольців заклали під час святкування 40-річчя Ленінського комсомолу в 1958 році. Вздовж алеї на круглих білих постаментах розташувалися бронзові бюсти: Миколи Островського (скульптор Д. Г. Сова), Зої Космодем'янської (скульптор І. П. Ястребов), Олександра Матросова (скульптор А. А. Івченко), Олега Кошового (скульптор В. В. Петренко), Лялі Убийвовк (скульптор В. Ю. Обідіон), Івана Минайленка (скульптор М. М. Михайловський), Олександра Зубарєва (скульптор Б. К. Волков) і Галини Нікітіної (скульптор Л. Г. Жуковська). У листопаді 2013 пам'ятники були демонтовані для будівництва Храму в ім'я Святих Дружин Мироносиць^[112]. Планується відновлення пам'ятників героям-комсомольцям в сквері в районі БК ХТЗ^[113]. Копії пам'ятників встановлено на подвір'ї Харківського професійного ліцею будівельних технологій.
Сковороді Григорію	1992	2022	вул. Валентинівська, 2		Пам'ятник українському письменнику та філософу Григорію Сковороді встановлено 28 вересня 2012 біля будівлі Педагогічного університету, який носить його ім'я. Скульптуру створив скульптор Сейфаддін Гурбанов^[114]. В результаті російського ракетного удару 6 липня 2022 р. по університету пам'ятник опинився під завалами та був серйозно пошкоджений^[115].
Островському Миколі	1968	2022	вул. Георгія Тарасенка, 151		Погруддя радянського письменника Миколи Островського. Знаходилось біля школи № 94. Скульптори — Жуковська Л. Г. Сова Д. Г.; архітектор — Васильєв В. Ф. Демонтували в лютому 2022 року^[116].
«Орлятко», обеліск	1978	2023	у Парку «Юність»		Обеліск «Орлятко» був встановлений у парку «Юність» з боку вулиці Полтавський Шлях. Демонтований в липні 2023 р^[117].
Жукову Георгію, погруддя	1994	2022	просп. Петра Григоренка		Погруддя радянського військового і державного діяча, Маршала, 4-разового Героя СРСР, одного з командувачів німецько-радянської війни Г. К. Жукова було встановлене 1994 року на проспекті, який до 2016 року носив його ім'я. 17 квітня 2022 року пам'ятник демонтовано^[118].
Невському Олександрові	2004	19 травня 2022	на розі Салтівського шосе та вулиці Академіка Павлова		Пам'ятник полководцеві, князю новгородському Олександрові Невському відкрито 20 серпня 2004 року в сквері навпроти 15-ї лікарні. Автор триметрової мідної фігури воєначальника — харківський скульптор Сейфаддін Гурбанов. Демонтований 19 травня 2022 року^[119].
Щербініну Євдокиму, погруддя	20 серпня 2004	2022	біля будинку Харківської облдержадміністрації (вул. Сумська, 64)		Автори пам'ятника: Олександр Рідний, скульптор Анна Іванова, ливарник Олег Шевчук, архітектор Юрій Шкодовський^[4]. 28 серпня 2022 року внаслідок обстрілу Харкова російськими військами в ході російського вторгнення в Україну пам'ятник був частково пошкоджений: від нього відірвало бюст Євдокима Щербініна^[120].