French
DeutschПанчишин Андрій Зіновійович — Вікіпедія
| Андрій Панчишин | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 22 березня 1959 |
| Місце народження | Львів |
| Дата смерті | 11 жовтня 2015 (56 років) |
| Місце смерті | Київ |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Громадянство |  Україна |
| Професії | журналіст |
| Нагороди | лауреат першого фестивалю «Червона Рута» |
Андрі́й Зіно́війович Панчи́шин (22 березня 1959, Львів — 11 жовтня 2015[1], Київ[2]) — український бард, журналіст, поет, громадський діяч. Лауреат першого фестивалю «Червона рута» (1989, Чернівці). Депутат Львівської облради народних депутатів першого демократичного скликання (1991–1994).
Життєпис[ред. | ред. код]
1981 — закінчив Львівський торгово-економічний інститут (інженерно-економічний факультет)
У першій половині 1980-х років почав писати власні пісні (зокрема, польською мовою) й виконував їх під гітару[1].
1986 — розпочав публічні виступи (під маркою львівського «Клубу творчої молоді»)[1].
1987 — разом з Віктором Морозовим і Юрієм Винничуком заснував львівський театр-студію «Не журись!»[1].
1992–1994 — редактор відділу інформації газети «Ратуша» (Львів)
1994—1995 — кореспондент «Медичної газети України»
1996 — кореспондент «Експрес-газети» (Львів)
Січень-травень 1997 — кореспондент відділу культури газети «День» (з того часу постійно проживав у Києві[3].
Травень 1997 — травень 1998 — провідний спеціаліст прес-відділу Фонду державного майна України.
З 1998 — редактор відділу інформації газети «Час».
2005 — разом з Віктором Морозовим і Юрієм Винничуком здійснив проект з відродження старих львівських батярських пісень і створення нових у батярському стилі. Їх виконували Віктор Морозов і «Батяр-бенд». 2014 року поет-бард видав свої «батярські» тексти у збірці «На вулиці Батярській». У продажу вона так і не з'явилася[1].
Грудень 2013 — січень 2014 — учасник Євромайдану, під час якого застудився й отримав «проблеми з нирками»; у цей же час у співавторстві з Віктором Морозовим створив аудіоальбом «Реффолюція»[4].
Володів польською мовою.
Тіло кремували, прах 21 жовтня поховали на полі № 2 Личаківського цвинтаря.[3]
Творчий доробок[ред. | ред. код]
- збірки поезій «Пісні» (1989)(видана в Торонто(Канада), є в бібліотеці ім. Стефаника у Львові як дарунок), «Другий голос» (1990) видавництво «Молодь» в серії «Перша книжка поета» ~50 ст.,формат <А5, «На вулиці Батярській» (2014)видавець"Автограф", Киів,2013 р.,104с.,146×206 мм, м'яка палітурка, ISBN 966834907-1[5]
- сценарій музичного фільму «Не журись» (1989), музичної радіовистави «Три хрести» (1993), (солісти Наталя Мирна та Віктор Царан).
- авдіоальбоми «Звідкіля ідеш…» (1991), «Реффолюція» (2014)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Юрій Винничук. Батяр з Пекарської // Zbruch, 13.10.2015
- ↑ У Києві помер поет і бард зі Львова Андрій Панчишин
- ↑ а б Оксана Прітченко. Андрія Панчишина кремували… — С. 21.
- ↑ Музика у стилі Майдан // zik.ua, 8.01.2014. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 13 жовтня 2015.
- ↑ [www.umka.com.catalog Андрій Панчишин].
{{cite web}}: Перевірте схему|url=(довідка)
Джерела[ред. | ред. код]
- Винничук Ю. Батяр з Пекарської // Zbruč. — 2015. — 13 жовт.
- Прітченко О. Андрія Панчишина кремували // Газета по-українськи. — К., 2015. — № 86 (1838, 27 жовт.). — С. 21.
- Юзич І. Бард і суспільство // Zbruč. — 2015. — 14 жовт.