Папа Гує — Вікіпедія

Ф
Папа Гуйє
Папа Гуйє
Папа Гуйє
Особисті дані
Повне ім'я фр. Papa Gueye
Народження 7 червня 1984(1984-06-07) (39 років)
  Дакар, Сенегал
Зріст 192 см
Вага 82 кг
Прізвисько Па́па, Батько
Громадянство Сенегал Сенегал
Позиція центральний захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2002—2005 Сенегал «Дуан» (Дакар) 16 (0)
2005—2006 Україна «Волинь» 27 (0)
2006—2015 Україна «Металіст» 213 (5)
2015—2016 Україна «Дніпро» 32 (0)
2016 Росія «Ростов» 4 (0)
2017 Казахстан «Актобе» 9 (0)
2018—2019 Україна «Карпати» 14 (0)
2019—2020 Україна «Дніпро-1» 13 (0)
2020—2021 Україна «Метал» 8 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2012 Сенегал Сенегал U-23 4 (0)
2012 Сенегал Сенегал 5 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 6 липня 2021

.

Папа́ Гуйє́ (фр. Papa Gueye; нар. 7 червня 1984, Дакар, Сенегал) — сенегальський футболіст, центральний захисник.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Виріс у родині директора школи та викладачки. Розпочав грати у футбол у 6 років, відвідуючи футбольний гурток при школі. У 1999 році вступив до футбольної школи[1].

«Дуан»[ред. | ред. код]

Починав кар'єру у клубі «Дуан» із Дакару. На початку професійної кар'єри тренери використовували його на різних позиціях, зокрема нападника й півзахисника[2]. Цей клуб був доволі успішним у Сенегалі, але у визначних матчах Гуйє участі не брав.

«Волинь»[ред. | ред. код]

У другій частині сезону 2004/05 став гравцем українського клубу «Волинь». До кінця сезону він зіграв 12 матчів, а наступного сезону — 15 матчів. Усього в чемпіонаті України зіграв 27 матчів, але не зміг відзначитися голами. За весь час не отримав жовтих та червоних карток. У 2006 році покинув луцький клуб.

«Металіст»[ред. | ред. код]

У «Металісті» починав як опорний півзахисник, але з часом закріпився на позиції центрального захисника. За перший сезон зіграв 24 матчі й забив 1 гол, отримав першу за свою кар'єру в Україні жовту картку. Став одним із найкращих захисників України 2007 року за версією вболівальників[3][4]. За підсумками 2008 року був визнаний уболівальниками України найкращим легіонером чемпіонату[5]. Дістався разом із клубом 1/4 фіналу Ліги Європи, а згодом узяв і срібло УПЛ. 2015 року сенегалець покинув «Металіст», але посів 9-е місце серед гравців із найбільшою кількістю ігор в історії клубу.

«Дніпро»[ред. | ред. код]

Навесні 2015 року перейшов до «Дніпра». Дебютував у 17 турі чемпіонату, а згодом став залучатися до ігор у Лізі Європи. Улітку 2016 року покинув команду. Після виступів у «Дніпрі» в Гуйє залишилися ненайкращі спогади:

Я втомився від напруги. Нам майже рік не платили зарплату і постійно щось обіцяли. Мене сильно пригнічувала ця ситуація, тому було неможливо нормально працювати[6].

Подальша кар'єра[ред. | ред. код]

У серпні 2016 року підписав контракт із російським клубом «Ростов». У складі ростовської команди не зміг стати гравцем основного складу і вже взимку її залишив.

У лютому 2017 року на правах вільного агента приєднався до казахстанського «Актобе», залишив команду у червні того ж року після завершення контракту, який вирішено не продовжувати. Провів 11 ігор, один раз був визнаний найкращим гравцем матчу (проти «Тараза»[7]) і отримав одну червону картку[8]. На початку 2018 року, аби підтримати форму, тренувався з київським «Динамо»[9].

У жовтні 2018 року повернувся до чемпіонату України, уклавши контракт із львівськими «Карпатами»[10][11]. Дебютував 10 листопада у виїзному матчі 15 туру чемпіонату України проти луганської «Зорі» (1:2), замінивши на 89-й хвилині матчу Франсіско Ді Франко. 1 грудня в матчі проти київського «Арсеналу» (1:1) забив гол у свої ворота.

29 липня офіційно став гравцем «Дніпра-1»[12]. За сезон 2019/20 Папа записав до свого активу 13 матчів у Прем'єр-лізі та 1 — у Кубку України, після чого покинув клуб у статусі вільного агента[13].

12 жовтня 2020 року Гує підписав угоду з друголіговим клубом «Метал» (Харків)[14]. У липні 2021 року завершив ігрову кар'єру[15].

Кар'єра у збірній[ред. | ред. код]

У жовтні 2009 року був викликаний до збірної Сенегалу на товариський матч зі збірною Кореї.

У серпні 2010 року головний тренер збірної України Мирон Маркевич заявив, що хотів би ввести Папу до складу своєї команди, а сам Папа відмовився виступати за Сенегал, і залишалося тільки оформити йому українське громадянство, що, на думку Маркевича, було «справою часу»[16]. Але Гуйє так і не отримав український паспорт.

На початку 2012 року Папа Гуйє був викликаний у національну збірну Сенегалу[17]. Загалом за «левів терангі» Гує того року зіграв у 5 матчах, а також був учасником Олімпійських ігор 2012 року, зігравши чотири гри за олімпійську збірну.

Досягнення[ред. | ред. код]

Сенегал «Дуан»:

  • Бронзовий призер чемпіонату Сенегалу: 2003
  • Володар Кубка Сенегалу (2): 2003, 2004
  • Срібний призер чемпіонату Сенегалу: 2004

Україна «Металіст»:

Україна «Дніпро»:

  • Бронзовий призер чемпіонату України: 2015/16

Статистика виступів в Україні[ред. | ред. код]

Інформація в цьому розділі застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (липень 2021)
Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок
Ігри Голи Ігри Голи
2004—2005 Україна «Волинь» (Луцьк) Вища ліга 12 0 0 0
2005—2006 Україна «Волинь» (Луцьк) Вища ліга 15 0 1 0
2006—2007 Україна «Металіст» (Харків) Вища ліга 24 1 6 0
2007—2008 Україна «Металіст» (Харків) Вища ліга 29 0 1 0
2008—2009 Україна «Металіст» (Харків) Вища ліга 25 0 3 0
2009—2010 Україна «Металіст» (Харків) Вища ліга 30 2 1 0
2010—2011 Україна «Металіст» (Харків) Вища ліга 20 1 0 0
2011—2012 Україна «Металіст» (Харків) Вища ліга 24 0 0 0
2012—2013 Україна «Металіст» (Харків) Вища ліга 25 0 0 0
2013—2014 Україна «Металіст» (Харків) Вища ліга 29 1 3 0
2014—2015 Україна «Металіст» (Харків) Вища ліга 16 0 4 0
2015—2016 Україна «Дніпро» (Дніпро) Вища ліга 22 0 5 0
2018—2019 Україна «Карпати» (Львів) Вища ліга 7 0 1 0
2019—2020 Україна «Дніпро-1» (Дніпро) Вища ліга 13 0 1 0

Галерея[ред. | ред. код]

  • Графіті в Харкові
    Графіті в Харкові

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Офіційний журнал ФК Металіст (6 (12) 2007)
  2. ↑ Маркевич: «Папа Гуйе — интеллектуал». football.ua. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 17/06/2012. (рос.)
  3. ↑ Андрей Русол и Папа Гуйе — тандем лучших центральных защитников 2007-го года по версии читателей UA-Футбол. UA-Футбол. Процитовано 17/06/2012. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка) (рос.)
  4. ↑ Тарас Михалик и Папа Гуйе — лучшие центральные защитники 2008-го года по версии читателей UA-Футбол. UA-Футбол. Процитовано 17/06/2012. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка) (рос.)
  5. ↑ Футбольная Украина-2008. Итоги от читателей Football.ua (часть первая). football.ua. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 17/06/2012. (рос.)
  6. ↑ Гуйе: «В «Днепре» почти год не платили зарплату» (рос.)
  7. ↑ [Микс-зона] Лучший игрок - Папа Гуйе после матча ФК "Актобе" 1-1 ФК "Тараз". YouTube. FC AKTOBE-TV FC AKTOBE. 2 травня 2017. Процитовано 16 жовтня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ В связи с окончанием срока контракта Папа Гуйе покидает ФК «Актобе» [Архівовано 2018-06-12 у Wayback Machine.] (fc-aktobe.kz) (рос.)
  9. ↑ Суркис — о Папе Гуйе: «Агенты попросили, чтобы он потренировался» (sportarena.com, 19.03.2018) (рос.)
  10. ↑ Официально: Папа Гуйе — игрок Карпат // ua-football.com
  11. ↑ Папа Гуйє – гравець «Карпат». ФК Карпати Львів (ua-UA) . Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 1 листопада 2018.
  12. ↑ офіційно: Папа Гуйє гравець Дніпра-1. www.fcdnipro.com. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  13. ↑ Дякуємо, Папа та Олексій! (Ukrainian) . 27 липня 2020.
  14. ↑ Олейник, Александр (12 жовтня 2020). Метал оголосив про підписання Папи Гуйє. SPORTARENA.com (укр.). Процитовано 12 жовтня 2020.
  15. ↑ Папа Гуйє завершив кар'єру. fc-metalist.com. Неофіційний сайт ФК «Металіст 1925».
  16. ↑ Папа Гуйе отказался стать «львом теранги» и ждёт украинского гражданства. Спорт-Экспресс. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 17/06/2012. (рос.)
  17. ↑ Про ещё одну победу «Металлиста». Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль
1 У. Мане (в) • 2 Сісс • 3 Біндія • 4 Ба • 5 П. Гує • 6 Туре • 7 Конате • 8 Куяте • 9 Мбоджі • 10 С. Мане • 11 Єро • 12 Бальде • 13 Діаме • 14 І. Гує • 15 М. Гує • 16 Суаре • 17 Баджі (к) • 18 Камара (в) • Тренер: Абдукрім Діуф
Сенегал
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Папа_Гує&oldid=40685346