Парникові гази — Вікіпедія

Парнико́вий газ (англ. greenhouse gas) — гази в атмосфері планети, що здатні поглинати теплове випромінювання поверхні планети і хмар (інфрачервона радіація) і відбивати його назад, додатково розігріваючи планетарну атмосферу.

До основних парникових газів в атмосфері Землі відносяться пари води (H₂O), вуглекислий газ (CO₂), закис азоту (N₂O), метан (CH₄), озон (O₃), гексафторид сірки (SF₆), гідрофторвуглецеві сполуки (ГФВ) і перфторвуглецеві сполуки (ПФВ)^[1].

Найбільшу роль у надмірному парниковому ефекті на Землі відіграє водяна пара і вуглекислий газ (діоксид вуглецю чи CO2). Концентрація водяної пари безпосередньо не залежить від людської діяльності та змінюється залежно від регіону. Однак діяльність людини опосередковано підвищує глобальну температуру та утворення водяної пари, посилюючи нагрівання в процесі, відомому як зворотний зв’язок водяної пари. Вуглекислий газ (CO2) є основним парниковим газом, що виділяється внаслідок діяльності людства і має найбільший вплив на парниковий ефект, спричинений антропогенною діяльністю.^[2]

Зміна клімату Землі[ред. | ред. код]

Докладніше: Глобальне потепління

В останньому звіті Робочої групи МГЕЗК відзначається, що найбільший внесок у зміну клімату вносить вуглекислий газ, потім йдуть метан, галогеноалкани і закис азоту^[3].

Згідно з Додатком А до Кіотського протоколу визначено 6 основних парникових газів, які найбільше впливають на зміну клімату (англ. Climate Change). Такими газами є^{[джерело?]}:

Діоксид вуглецю, СО₂
Метан, СН₄
Закис азоту, N₂O
Гідрофторвуглецеві сполуки
Перфторвуглецеві сполуки
Гексафторид сірки, SF₆

Наразі збільшення кількості парникових газів саме по собі не є критичним, проблему становлять зростаючі темпи їх збільшення, та створення енергетичного та теплового забруднення людьми.

Навіть повний перехід на відновлювані джерела енергії не вирішить проблему глобального потепління повністю, адже велика кількість пасовищ що спричиняють викиди метану,^[4]^[5] та хімічні викиди інших сполук продовжать наносити сильну шкоду екології, тому перехід на відновлювані джерела енергії потрібно поєднувати з комплексною модернізацією галузей промисловості та сільського господарства.

Прямі викиди парникових газів[ред. | ред. код]

Регіональний експеримент викидів[ред. | ред. код]

2010 -- 2019 роках бразильський басейн Амазонки виділив 16,6 мільярда тонн CO2, а поглинув 13,9 мільярда тонн. Використовуючи нові методи аналізу супутникових даних, розроблені в Університеті Оклахоми, міжнародна група дослідників вперше показала, що деградовані ліси є значнішим джерелом викидів CO2, ніж пряма вирубка лісів, що призводять до потепління планети^[6].

За той же 10-річний період деградація, викликана фрагментацією, вибіркової вирубкою або пожежами, які пошкоджують, та не знищують дерева, викликала в три рази більше викидів, ніж пряме знищення лісів.

У басейні Амазонки знаходиться близько половини тропічних лісів світу, які більш ефективно поглинають і накопичують вуглець, ніж інші типи лісів. Якщо регіон стане джерелом, а не «поглиначем» CO2, боротися з кліматичною кризою буде набагато складніше.

Наземні екосистеми в усьому світі були вирішальним союзником в боротьбі з викидами CO2, які в 2019 році перевищили 40 мільярдів тонн

Сукупні та історичні викиди[ред. | ред. код]

Річні викиди на душу населення[ред. | ред. код]

Дивись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Изменение климата, 2001 г. Обобщенный доклад Межправительственной группы экспертов по изменению климата (МГЭИК). [Архівовано 7 серпня 2007 у Wayback Machine.] — Женева, Швейцария. — 2001. — 220 с.
↑ Cassia, Raúl; Nocioni, Macarena; Correa-Aragunde, Natalia; Lamattina, Lorenzo (2018). Climate Change and the Impact of Greenhouse Gasses: CO2 and NO, Friends and Foes of Plant Oxidative Stress. Frontiers in Plant Science. Т. 9. doi:10.3389/fpls.2018.00273. ISSN 1664-462X. PMC 5837998. PMID 29545820. Процитовано 26 листопада 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑ Climate Change 2007: The Physical Science Basis. Summary for Policymakers. Contribution of Working Group I to the Fourth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change (IPCC). 10th Session of Working Group I of the IPCC, Paris, February 2007. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 29 липня 2012.
↑ Тимощук, О.; Матвійчук, Б. (2022). ВИКИДИ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ ВІД СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ ДИНАМІКА ПРОТЯГОМ 1990-2020 РОКІВ. Український журнал природничих наук (укр.). № 1. с. 174—186. doi:10.35433/naturaljournal.1.2023.174-186. ISSN 2786-6343. Процитовано 26 листопада 2023.
↑ Lynch, John; Cain, Michelle; Frame, David; Pierrehumbert, Raymond (2021). Agriculture's Contribution to Climate Change and Role in Mitigation Is Distinct From Predominantly Fossil CO2-Emitting Sectors. Frontiers in Sustainable Food Systems. Т. 4. doi:10.3389/fsufs.2020.518039. ISSN 2571-581X. PMC 7116829. PMID 33644695. Процитовано 26 листопада 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑ AFP. Shocking Discovery Reveals The Amazon Has 'Flipped' to Become a Major Emitter. ScienceAlert (en-gb) . Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 3 травня 2021.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "book-5-2.2", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Література[ред. | ред. код]

Інформаційні технології просторової інвентаризації парникових газів у енергетичному секторі та аналіз невизначеності: [монографія] / Р. А. Бунь, Х. В. Бойчук, А. Р. Бунь, М. Ю. Лесів ; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : ПП Сорока Т. Б., 2012. — 464 с. : іл. — Бібліогр.: с. 417—462 (450 назв). — ISBN 978-966-2598-001

Це незавершена стаття з екології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Изменение климата, 2001 г. Обобщенный доклад Межправительственной группы экспертов по изменению климата (МГЭИК). [Архівовано 7 серпня 2007 у Wayback Machine.] — Женева, Швейцария. — 2001. — 220 с.

[2] Cassia, Raúl; Nocioni, Macarena; Correa-Aragunde, Natalia; Lamattina, Lorenzo (2018). Climate Change and the Impact of Greenhouse Gasses: CO2 and NO, Friends and Foes of Plant Oxidative Stress. Frontiers in Plant Science. Т. 9. doi:10.3389/fpls.2018.00273. ISSN 1664-462X. PMC 5837998. PMID 29545820. Процитовано 26 листопада 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

[3] Climate Change 2007: The Physical Science Basis. Summary for Policymakers. Contribution of Working Group I to the Fourth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change (IPCC). 10th Session of Working Group I of the IPCC, Paris, February 2007. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 29 липня 2012.

[4] Тимощук, О.; Матвійчук, Б. (2022). ВИКИДИ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ ВІД СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ ДИНАМІКА ПРОТЯГОМ 1990-2020 РОКІВ. Український журнал природничих наук (укр.). № 1. с. 174—186. doi:10.35433/naturaljournal.1.2023.174-186. ISSN 2786-6343. Процитовано 26 листопада 2023.

[5] Lynch, John; Cain, Michelle; Frame, David; Pierrehumbert, Raymond (2021). Agriculture's Contribution to Climate Change and Role in Mitigation Is Distinct From Predominantly Fossil CO2-Emitting Sectors. Frontiers in Sustainable Food Systems. Т. 4. doi:10.3389/fsufs.2020.518039. ISSN 2571-581X. PMC 7116829. PMID 33644695. Процитовано 26 листопада 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

[6] AFP. Shocking Discovery Reveals The Amazon Has 'Flipped' to Become a Major Emitter. ScienceAlert (en-gb) . Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 3 травня 2021.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]