Парфійська мова — мертва іранська мова. Була офіційною мовою парфянської держави Аршакідів у ІІІ ст. до н.е. — ІІІ ст. н.е. Використовувалася на території сучасних Ірану, Вірменії, частини Іраку і Середньої Азії. У III—IV ст. продовжувала частково використовуватися в Сасанідській імперії[1].
- ↑ Молчанова Е.К. Парфянский язык. «Языки мира». Иранские языки. II. Северо-западные иранские языки. М. 1999
|
---|
| Давньоіранські |
---|
| Західні | |
---|
| Східні | |
---|
| | Середньоіранські |
---|
| Західні | |
---|
| Східні | |
---|
| | Новоіранські |
---|
| Південно-західні | |
---|
| Північно-західні | Таті-Талиські | |
---|
| Прикаспійські | |
---|
| Курдські | |
---|
| Центральноіранські | |
---|
| Белуджійські | |
---|
| Ормурі-парачі | |
---|
|
---|
| Південно-східні | |
---|
| Північно-східні | |
---|
| | |
|
|
---|
| Науки | |
---|
| Держави | |
---|
| Міста | |
---|
| Населення | |
---|
| Мови і писемність | |
---|
| Література | |
---|
| Культура і побут | |
---|
| Наука | |
---|
| Найвідоміші правителі | |
---|
|