Патук Ігор Феодосійович — Вікіпедія

Патук Ігор Феодосійович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 17 лютого 1963(1963-02-17)
Херсон
Смерть 21 червня 2015(2015-06-21) (52 роки)
Авдіївка
Поховання Херсон
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Феодо́сійович Пату́к (17 лютого 1963(19630217) — 21 червня 2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився у Херсоні, після закінчення школи весь час працював у Херсонському торговельному порту. Останнім часом керував бригадою докерів та радою бригадирів.

Мобілізований 30 січня 2015-го, вирішив не відмовлятися. Кулеметник 93-ї окремої механізованої бригади. На передовій позиції викопав для себе та побратимів бліндаж, облаштовував спальні місця.

21 червня 2015-го загинув у районі Авдіївка — Опитне Ясинуватського району поблизу Донецького аеропорту під час виконання бойового завдання — під масованим обстрілом терористів. Танк, стріляючи, перебив дріт, за допомогою якого солдати підтримували зв'язок. Сержант Віталій Козак разом з солдатом Ігорем Патуком пішли шукати розрив. Коли ще йшли по траншеях, то вдавалося рухатися приховано, а потім довелося ступати по самому дроті. В цей час ворожий снайпер поцілив у Віталія, куля влучила в сонну артерію, він загинув на місці. Сержант Патук поніс на собі мертве тіло побратима, як тут почав стріляти танк, поруч вибухнув снаряд. Ігорю Патуку знесло осколком півголови.

25 червня 2015-го похований з військовими почестями в місті Херсон, кладовище Геологів, меморіал пам'яті загиблих бійців АТО.

Без Ігоря лишились дружина Ірина та донька Ірина (виховали прийомну з дитячого будинку).

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 22 вересня року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]