French
DeutschПауль Вернер Гоппе — Вікіпедія
| Пауль Вернер Гоппе | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Paul Werner Hoppe | |||||||
| Народився | 28 лютого 1910 Берлін, Німецька імперія | ||||||
| Помер | 15 липня 1974 (64 роки) Бохум, Арнсберг, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН | ||||||
| Країна | .svg){kind=small} Німецька імперія.svg){kind=small} Третій Рейх ФРН | ||||||
| Діяльність | військовослужбовець | ||||||
| Alma mater | Technische Hochschule Berlind і Юнкерське училище СС | ||||||
| Членство | СС | ||||||
| Посада | комендант нацистського концентраційного табораd | ||||||
| Військове звання | Оберштурмбаннфюрер | ||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1] | ||||||
| У шлюбі з | Charlotte Baranowskid | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Пауль Вернер Гоппе (нім. Paul Werner Hoppe; 28 лютого 1910, Берлін — 15 липня 1974, Бохум) — німецький офіцер, оберштурмбаннфюрер СС, комендант концентраційного табору Штуттгоф.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 28 лютого 1910 року в сім'ї архітектора. Його батько помер, коли йому було два роки. Хлопчика виховував хрещений батько, що відрізняється демократичними поглядами. Після закінчення школи в 1931 році Гоппе вступив до технічного університету в Берліні на курс озеленення та садівництва. 1 червня 1932 року вступив у Націонал-соціалістичний студентський союз. У 1933 році вступив у СС (№ 116 695). Також був членом НСДАП (членський квиток № 1 596 491). У 1934 році проходив підготовчий курс керівництва піхотними військами. У 1935 році вступив в юнкерську школу СС в Брауншвейгу. Був переведений в концтабір Оранієнбург в квітні 1936 року, де очолив охоронну роту. Гоппе був одружений з Шарлоттою Барановскі, дочкою Германа Барановскі — одного з керівників системи концтаборів. У 1938 році став ад'ютантом інспектора концтаборів Теодора Ейке. У 1939 році був призваний на фронт, брав участь в Польській і Французькій кампаніях. У 1941 році Гоппе відправили на Східний фронт. Навесні 1942 року був поранений під Дем'янська і був визнаний непридатним для військової служби. 1 вересня 1942 року стало комендантом концтабору Штуттгоф. Керував широкомасштабним знищенням людей і саме при ньому Штуттгоф став табором смерті.
Після війни переховувався під фальшивим іменем. Його заарештували в квітні 1946 року, але Гоппе зміг втекти до Швейцарії в 1949 році. Пізніше повернувся до Західної Німеччини в грудні 1952 року. 17 квітня 1953 був заарештований у Віттені. 4 червня 1957 році засуджений до 9 років тюремного ув'язнення. У 1960 році він був достроково звільнений. Помер в 1974 році в Бохумі.
Нагороди[2][ред. | ред. код]
- Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
- Кільце «Мертва голова»
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Медаль «За вислугу років у СС» 4-го і 3-го (1941) ступеня (8 років)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ailsby C. SS : Roll of Infamy — 1997.
- ↑ Hoppe, Paul Werner - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 24 квітня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Ulrich Herbert, Karin Orth, Christoph Dieckmann. Die nationalsozialistischen Konzentrationslager. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2002. — ISBN 3-596-15516-9.
- Gerhard Paul, Broder Schwensen. Stephan Link: „Rattenlinie Nord“. Kriegsverbrecher in Flensburg und Umgebung im Mai 1945 // Mai ’45. Kriegsende in Flensburg. — Flensburg: Gesellschaft f. Flensburger Stadtgesch, 2015. — ISBN 978-3925856754.
- Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2005. — ISBN 3-596-16048-0.
- Carina Baganz: Zehn Wochen KZ Wöbbelin – Ein Konzentrationslager in Mecklenburg 1945; Mahn- und Gedenkstätten Wöbbelin, 2000
- "LG Bochum 4. Juni 1957". In: Justiz und NS-Verbrechen. Sammlung deutscher Strafurteile wegen nationalsozialistischer Tötungsverbrechen 1945–1966, Bd. XIV, hrsg. von Irene Sagel-Grande, H. H. Fuchs und C. F. Rüter. Amsterdam : University Press, 1976, Nr. 446, S. 147–234
- Andrea Rudorff. Das KZ Auschwitz 1942–1945 und die Zeit der Todesmärsche 1944/45. — Berlin/Boston: Walter de Gruyter, 2018. — С. 623. — 869 с. — ISBN 978-3-11-036503-0.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |