Пашко Яків Юхимович — Вікіпедія

Пашко Яків Юхимович
Народився 10 жовтня 1907(1907-10-10)
Кременчук
Помер жовтень 1984
Київ
Країна СРСР СРСР
Діяльність історик
Галузь історія
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Партія КПРС
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пашко.

Яків Юхимович Пашко (10 жовтня 1907, Кременчук — жовтень 1984, Київ) — український радянський історик, дослідник історії німецько-радянської війни. Депутат Верховної Ради УРСР 4—7-го скликань. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1954—1971 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 жовтня 1907 року в місті Кременчуці Полтавської губернії у робітничій родині. З дитячих років наймитував у заможних селян. З 1923 року працював учнем слюсаря, слюсарем механічного заводу. У 1927 році закінчив школу фабрично-заводського учнівства в Кременчуці і до 1931 року був на комсомольській роботі.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1931–1932 прослухав два курси Комуністичного університету імені Артема в Харкові, працював інструктором Харківського обласного комітету КП(б)У. У 1933–1937 роках навчався на історичному факультеті Інституту червоної професури при ВУЦВК.

У 1937–1939 роках — старший науковий співробітник філіалу Центрального музею В. І. Леніна в Києві. У 1939–1941 роках — на партійній роботі: заступник завідувача і завідувач відділу пропаганди і агітації Київського міського комітету КП(б)У.

Учасник німецько-радянської війни, брав участь в обороні Києва. Працював агітатором агітаційно-пропагандистського відділу та начальником відділу пропаганди і агітації в політвідділах 21-ї та 6-ї гвардійської армій на Південно-Західному, Сталінградському, Донському, Воронезькому, 1-му та 2-му Прибалтійських фронтах. У 1945–1947 роках — у політичному управлінні Київського військового округу.

У 1947–1950 роках — секретар Київського міського комітету КП(б)У з питань пропаганди. У 1951 році в Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б) захистив кандидатську дисертацію.

З лютого 1951 року — 1-й заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК КПУ. У 1951–1957 роках — завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КПУ.

У 1957–1968 роках — головний редактор журналу «Комуніст України». У 1966–1969 роках — голова правління Спілки журналістів України.

У 1968–1981 роках — старший науковий співробітник відділу історії соціалістичного будівництва, у 1981–1984 — старший науковий співробітник відділу історії Великої Вітчизняної війни Інституту історії АН УРСР.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 4-7 скликань (1955–1971 роки) та членом ревізійної комісії на XVIII, XIX, XXI, XXII, XXIII з'їздах КПУ.

Помер у Києві в жовтні 1984 року.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Историческая победа в битве за Днепр и Киев. — К., 1973.(рос.)
  • Місто-герой на Дніпрі. — Київ, 1969.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пашко_Яків_Юхимович&oldid=42200553