Пеленський Зенон Павлович — Вікіпедія

Зенон Пеленський
2-й крайовий провідник ОУН
листопад 1929 — червень 1930
Попередник	Богдан Кравців
Наступник	Юліан Головінський
Народився	26 липня 1902(1902-07-26) с. Тулиголове, Городоцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер	30 жовтня 1979(1979-10-30) (77 років) Мюнхен, ФРН
Похований	Вальдфрідгоф
Відомий як	політик
Політична партія	ОУН

Зе́нон Павло́вич Пеле́нський (псевдо: «Зеленко», «Ходя», «Пакс», «Франк»; * 26 липня 1902 с. Тулиголове, Городоцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії — † 30 жовтня 1979, Мюнхен, ФРН) — український політичний діяч, член УВО, член-засновник ОУН, крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях (листопад 1929 — червень 1930), в'язень польських тюрем, діяч УНДО, член-засновник УГВР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вищу освіту здобув у Берліні, водночас працюючи берлінським кореспондентом «Діла», співредактором журналу «Розбудова нації» у Празі.

У лютому 1929 на західно-українських землях було сформовано першу Крайову Екзекутиву ОУН у такому складі:

• Богдан Кравців — Крайовий Провідник;
• Зенон Пеленський — заступник Крайового Провідника і політичний референт;
• Степан Охримович — організаційний референт;
• Зенон Коссак, член СУНМ і УВО — бойовий референт;
• Степан Ленкавський — ідеологічний референт;
• Михайло Колодзінський, член СУНМ і УВО — референт військового вишколу;
• Іван Габрусевич — керівник підреферентури юнацтва.

Було вирішено організувати видання під польською окупацією леґальної української націоналістичної преси. Цією справою зайнявся особисто Зенон Пеленський, він відкупив інформативний тижневик «Український Голос», що виходив у Перемишлі, від тогочасного його видавця проф. Ґреґолинського і перетворив його на «орган націоналістичної думки», перебравши у свої руки редакторство.

Пізніше не полишав редакторської роботи і був головним редактором видань: «Свобода», щоденника «Новий час» та місячника «Шлях Нації» у Львові.

Після загибелі 30 вересня 1930 р. Юліяна Головінського керівництво Організацією Українських Націоналістів на західньоукраїнських землях перебрав організаційний референт КЕ ОУН Степан Охримович, який зробив деякі зміни в складі Крайової Екзекутиви. Зі складу колишньої КЕ вибули Богдан Кравців, ув'язнений у зв'язку з нападом під Бібркою і засуджений на З роки тюрми, і Зенон Пеленський покликаний восени 1930 року до польського війська і пізніше теж засуджений на бібрському процесі на 3 роки тюрми.

Зенон Пеленський був співтворцем УГВР^[1] (у Президії УГВР від 1944)^[2] і одним із засновників ЗП УГВР і ОУН-з^[3].

На еміграції у Мюнхені редагував тижневик «Українська трибуна», «Український самостійник».

1955—1967 — член редакції радіо «Свобода», голова Спілки українських журналістів на еміграції.

Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені.

Звернення Воюючої України до всієї української еміграції[ред. | ред. код]

Під «Зверненням Воюючої України до всієї української еміграції» (жовтень 1949)^[4] стоїть підпис-псевдо неідентифікованого члена УГВР Професор Г.Зелений. Є припущення, що Г.Зелений, а також професор Зенон Зелений, що постійно згадується у книзі «Обмануті надії. Спогади колишніх юнаків протилетунської оборони», — це Зенон Пеленський.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Зенона Пеленського Ольга померла 29 вересня 1962 року в США після тривалої хвороби.

Дочка Марта навчалась на хіміка в одному з американських університетів.

Публіцистика[ред. | ред. код]

• Ідея української соціальності.// Розбудова Нації. — Прага. — жовтень-листопад 1928 року. — с. 363—371.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

• Герасимова Г. П. Пеленський Зенон Павлович [Архівовано 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 108. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Дужий П. Роман Шухевич — Політик, Воїн, Громадянин
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мірчук П. Нарис історії ОУН. Перший том: 1920—1939.
• Померла дружина З. Пеленського [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Свобода. — 1962. — Ч. 188 (2 жовт.).

Посилання[ред. | ред. код]

• Реєстр старшин УПА, провідників ОУН та членів УГВР^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Попередник Богдан Кравців

2-й Крайовий провідник ОУН листопад 1929 - червень 1930

Наступник Юліан Головінський

Генеалогія та некрополістика Find a Grave Нормативний контроль GKG: /g/121sfql0

п о р Провідники УВО, ОУН і організацій, що вийшли з неї УВО Євген Коновалець Крайові команданти УВО Юрій Полянський (1922—1923) • Петро Бакович (1923) • Андрій Мельник (1923—1924) • Ярослав Індишевський (весна 1924 — середина 1926) • Юліан Головінський (друге півріччя 1926 — 01.1927) • Роман Сушко (1927 — 11.1928) • в.о. Володимир Горбовий (11.1928 — 12.1928) • Богдан Гнатевич (12.1928 — 02.1929) • Омелян Сеник (02.1929 — кінець 1929) • (2-й раз) Роман Сушко (кінець 1929 — 06.1930) • (2-й раз) Юліан Головінський (06.1930 — †30.9.1930) • (2-й раз) Богдан Гнатевич (осінь 1930—1931) Крайові команданти УВО на Східних Українських Землях Іван Андрух (1920—1921) ОУН Євген Коновалець (3.2.1929 — †23.5.1938) • Андрій Мельник (23.5.1938 — †1.11.1964) • Олег Штуль-Жданович (1.11.1964 — †4.11.1977) • Денис Квітковський (4.11.1977 — †15.03.1979) • Микола Плав'юк (15.3.1979 — †10.3.2012) • Богдан Червак (26.5.2012 — досі) Крайові провідники ОУН Богдан Кравців (02.1929 — 11.1929) • Зенон Пеленський (11.1929 — 06.1930) • Юліан Головінський (06.1930 — †30.9.1930) • Степан Охримович (10.1930 — †10.4.1931) • Іван Габрусевич (06.1931 — 03.1932) • Богдан Кордюк (05.1932 — 01.1933) • Степан Бандера (01.1933 — 06.1934) • Осип Мащак (07.1934 — 08.1934) • Олекса Гасин (09?.1934 — 02?.1935) • Лев Ребет (02.1935 — 7.2.1939) • Мирослав Тураш (7.2.1939 — †06.1939) • Володимир Тимчій (06.1939 — †02.1940) • Осип Грицак (03.1940 — 04.1940) ОУНР (ЗЧ ОУН) Степан Бандера (02.1940 — 15.10.1959) • Степан Ленкавський (1959—1968) • Ярослав Стецько (1968 — †5.7.1986) • Василь Олеськів (1986—1991) • Ярослава Стецько (1991—2001) • Андрій Гайдамаха (2001 — 13.4.2009) • Стефан Романів (13.4.2009 — 12.2022) • Олег Медуниця (14.12.2022 — досі) Голови проводу ОУНР на Українських землях Дмитро Мирон-Орлик (04.1940 — 12.1940) • Іван Климів (12.1940 — 07.1941) • Микола Лебедь (09.1941 — 05.1943) • Роман Шухевич (05.1943 — †05.03.1950) • Василь Кук (07.1950 — 05.1954)… • (посада вакантна) • …Зеновій Красівський (? після 1985 — †20.9.1991) • далі посада поєднана з посадою Голови ОУНР ОУНЗ (ЗЧ УГВР) Зенон Матла (02.1954 — 12.1956) • Лев Ребет (12.1956 — †12.10.1957) • Роман Ільницький (10.1957 — ?) • Богдан Кордюк (? — 1979) • Дарія Ребет (1979 — 06.1991) • Анатоль Камінський (06.1991 — 05.2019) ОУНД Павло Дорожинський (2005 — †18.3.2015) • Віктор Світайло (2015 — досі)

п о р Керівництво українських державницьких структур (1940-ві — 1950-ті) Українське Державне Правління (з 30.06.1941) Голова та керівник ресорту соціальних реформ — Ярослав Стецько Перший заступник голови і міністр здоров'я — Мар'ян Панчишин, заступники— Роман Осінчук, Олександр Барвінський Другий заступник голови — Лев Ре́бет Міністр оборони — Всеволод Пе́трів, заступники — Роман Шухевич та Олекса Гасин Міністр внутрішніх справ — Володимир Лисий, заступник — Кость Паньківський Міністр державної безпеки — Микола Лебедь Міністр зовнішніх справ — Володимир Стахів, заступник — Олександр Марітчак Міністр справедливості (судове міністерство) — Юліян Федусевич, заступник — Богдан Дзерович Міністр народного господарства — Юліян Павликовський, держсекретарі — Дмитро Яців та Роман Ільницький Міністр сільського господарства — Євген Храпливий Міністр фінансів — Ілярій Ольховий Міністр лісництва — Андрій Пясецький Міністр освіти і віровизнання — Володимир Радзикевич Міністр інформації та пропаганди — Олесь Гай-Головко, держсекретарі — Осип Позичанюк, Ярослав Старух Міністр політичної координації — Іван Климів Міністр пошти і телеграфу — Н. Мороз Начальник державної канцелярії — Михайло Росляк Комісар Української народної міліції м.Львова — Євген Врецьона Заступник референта СБ — Іван Равлик Українська Головна Визвольна Рада (з 11-15 липня 1944) Учасники 1-го Великого Збору Кирило Осьмак — Президент УГВР, Іван Вовчук — Третій віцепрезидент УГВР, Ростислав Волошин — Генеральний секретар внутрішніх справ УГВР, о. Іван Гриньох — Другий віцепрезидент УГВР, Микола Дужий — Секретар Президії УГВР (з 12 вересня 1944 — в.о. Президента), Микола Лебідь — Генеральний секретар закордонних справ УГВР, Омелян Логуш — член ЗП УГВР, Катерина Мешко, Василь Мудрий — Перший віцепрезидент УГВР, Зенон Пеленський — член Президії УГВР, Йосип Позичанюк — 1-й Голова Бюро інформації УГВР (15.07.1944 — †22.12.1944) Василь Потішко — член ЗП УГВР, Мирослав Прокоп — член Президії УГВР, Дарія Ребет — член Президії УГВР, Павло Турула — член ЗП УГВР, Петро Чуйко — співпрацівник при УГВР і ЗП УГВР, Лев Шанковський — член ЗП УГВР, Павло Шумовський — член ЗП УГВР, Роман Шухевич — Голова Генерального секретаріату УГВР. Ярослав Біленький — Генеральний суддя УГВР. Дали згоду на членство в УГВР, але не змогли взяти участь у Зборі: Іван Багряний — член УГВР, Євген Врецьона — член ЗП УГВР, о. Микола Галянт — член УГВР, о. Олександр Малиновський — член УГВР, Василь Охримович — член УГВР і ЗП УГВР (1946 — 1951), Кооптовані члени УГВР: Осип Дяків-«Горновий» — заст.голови Генерального Секретаріату (друга половина 1950 — †28.11.1950) проф.«Г.Зелений» — член УГВР (1949), Василь Кук — заст.голови, і згодом Голова Генерального Секретаріату УГВР, Петро Федун-«Полтава» — 3-й Голова Бюро інформації УГВР (1946 — †23.12.1951) і заст.голови Генерального Секретаріату УГВР, о. Микола Хмільовський — член УГВР, Ніл Хасевич — член УГВР (1949 — †4.03.1952); Роман Кравчук-«Петро» — член УГВР (1950 — †21.12.1951), президент УГВР (1951). Михайло Дяченко-«Марко Боєслав» — член УГВР (1950 — †23.02.1952); Українська Повстанська Армія Роман Шухевич (травень 1943 — †5.03.1950) • Василь Кук (липень 1950 — арешт 23 травня 1954) Головний Військовий Штаб (ГВШ УПА) Дмитро Грицай-Перебийніс (січеь 1944 — † грудень 1945) • Олекса Гасин-Лицар (січень 1946 — † 31.01.1949) УПА-Північ Дмитро Клячківський-«Клим Савур» (1944 — †12.02.1945) • Михайло Медвідь-«Карпович-Крем'янецький» (лютий 1945 — †4.06.1945) • Іван Литвинчук-«Дубовий» (1945 — †19.01.1951) УПА-Захід Олександр Луцький-«Андрієнко» (липень 1943 — серпень 1944) • Василь Сидор-«Шелест» (вересень 1944 — †14.04.1949) УПА-Південь Омелян Грабець-«Батько» (літо 1943 — †10.06.1944) • Василь Кук-«Леміш» (червень 1944 — ) УПА-Схід Командир не призначений СБ ОУН Микола Лебедь (березень 1940 — березень 1941) • Микола Арсенич (березень 1941 — †23 січня 1947) • в.о. Ярослав Дякон (січень 1947 — †9 листопада 1948)