Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера — Вікіпедія

Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера; ісп. Peñón de Vélez de la Gomera
	35°10′21″ пн. ш. 4°18′02″ зх. д. / 35.17250° пн. ш. 4.30056° зх. д.Координати: 35°10′21″ пн. ш. 4°18′02″ зх. д. / 35.17250° пн. ш. 4.30056° зх. д.
Довколишні води	Середземне море
Площа	0,019 км²
Найвища точка	87 м
Країна	Іспанія
Регіон	Суверенні території
	Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера
	Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера у Вікісховищі

Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера (ісп. Peñón de Vélez de la Gomera) — скелястий півострів у південно-західній частині Середземного моря, сполучений із материковою територією Марокко вузьким піщаним перешийком. До 1934 року був островом. Він також пов'язаний скелястим перешийком із меншим острівцем на сході — Ла-Іслета.

Велес-де-ла-Гомера, разом із Ла-Іслета, належить до Суверенних територій Іспанії (ісп. Plazas de soberanía) — історичних заморських володінь, що перебувають у веденні іспанського центрального уряду^[1]. Населення цієї суверенної території складається лише з невеликого числа іспанських військовослужбовців.

Географія[ред. | ред. код]

Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера розташований у 119 км (73,94 милі) на південний схід від Сеути. До 1934 року він був природним островом в Альборанському морі, але тогоріч потужний шторм намив велику кількість піску у вузьку протоку між островом і африканським континентом, перетворивши його на півострів^[2]. Нині цей півострів з'єднаний з узбережжям Марокко піщаним перешийком шириною 85 метрів, найкоротшим у світі прикладом суходільних кордонів. Острів має довжину 400 м (з північного заходу на південний схід), та ширину до 100 м з площею близько 1,9 га (19 000 м²).

Історія[ред. | ред. код]

У 1508 році іспанський загін на чолі з Педро Наварро провів успішну операцію із захоплення Пеньйону-де-Велес поблизу Бадіса, що до того утримувався піратами, які постійно атакували та грабували узбережжя південної Іспанії.

У 1522 році Іспанія втратила Пеньон у результаті нападу марокканських берберів, який призвів до загибелі всього іспанського гарнізону.

У 1554 році Алі Абу Хассун, ваттасидський правитель Марокко, передав Пеньон і Бадіс османам, які допомогли йому відновитись на троні^[3]. Османська імперія використовували Бадіс і Пеньйон як базу для берберських корсарів, що діяли в районі Гібралтарської протоки. Ця діяльність непокоїла нового саадитського султана Марокко Абдаллах аль-Галіба, який почав побоюватися, що османи можуть використовувати Пеньйон і сусіднє місто Бадіс як базу, з якої можна здійснити завоювання всього Марокко, як це раніше вже відбулось із сусідніми Алжиром, Іфрикією та Триполітанією.

У 1564 році форт на острові при підтримці португальців захопив іспанський флот на чолі з Франсішку Баррету і Гарсіа де Толедо, після чого Абдаллах аль-Галіб евакуював марокканське населення з Бадіса та Пеньона та офіційно передав їх іспанцям. Після цього знелюднене місто Бадіс поступово занепало і зруйнувалось, а Пеньйон дотепер перебуває в складі іспанських суверенних територій.

У 2012 році територію окупувала група марокканських самопроголошених активістів, що входили до Комітету визволення Сеути та Мелілли, керівником якого був Яхья Яхья^[4].

Управління територією[ред. | ред. код]

Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера управляється безпосередньо з Мадрида^[5].

Транспорт[ред. | ред. код]

На територію добираються переважно вертольотами. Вертолітний майданчик, розташований на північному узбережжі острова біля наземного входу в Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера

Історія Пеньйону-де-Велес-де-ла-Гомера (ісп.)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ González, Mónica Ceberio Belaza, Ignacio Cembrero, Miguel (17 вересня 2012). The last remains of the Spanish empire. EL PAÍS (англ.). Процитовано 1 червня 2021.
↑ http://www.worldstatesmen.org/Spanish_autonomous_communities.html#Melilla
↑ Kissling, Hans Joachim; Spuler, Bertold; et al. (29 October 1996). The Last Great Muslim Empires: History of the Muslim World. Translated by Bagley, F. R. C. Princeton, New Jersey: Markus Wiener Publishers. p. 103. ISBN 978-1-55876-112-4
↑ Sánchez, Paqui (29 August 2012). «Cuatro activistas marroquíes intentan ocupar el Peñón de Vélez de la Gomera». El Mundo (іспанською).
↑ Moroccans eye Spanish enclave across tiny border. The National (англ.). 16 липня 2017. Процитовано 1 червня 2021.

[1] González, Mónica Ceberio Belaza, Ignacio Cembrero, Miguel (17 вересня 2012). The last remains of the Spanish empire. EL PAÍS (англ.). Процитовано 1 червня 2021.

[2] ttp://www.worldstatesmen.org/Spanish_autonomous_communities.html#Melilla

[:0-3] Kissling, Hans Joachim; Spuler, Bertold; et al. (29 October 1996). The Last Great Muslim Empires: History of the Muslim World. Translated by Bagley, F. R. C. Princeton, New Jersey: Markus Wiener Publishers. p. 103. ISBN 978-1-55876-112-4

[4] Sánchez, Paqui (29 August 2012). «Cuatro activistas marroquíes intentan ocupar el Peñón de Vélez de la Gomera». El Mundo (іспанською).

[5] Moroccans eye Spanish enclave across tiny border. The National (англ.). 16 липня 2017. Процитовано 1 червня 2021.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]