Переволочна (Кобеляцький район) — Вікіпедія

Переволо́чна^[1] — містечко, пізніше — село на півдні нинішнього Полтавського району Полтавської області, що існувало до 1964 року поряд з теперішнім селом Світлогірське. Розташовувалося біля переправи через Дніпро, близько впадіння у нього Ворскли.

Назва поселення пішла від поняття «волокти», оскільки там жили робітники з худобою, які перетягували (волокли) судна та вантажі на порогах Дніпра, а також із Ворскли до Дніпра. ^{[джерело?]}

Історія[ред. | ред. код]

Переволочна була заснована наприкінці XIV століття литовським великим князем Вітовтом як частина ланцюга укріплених поселень, територія поруч була заселена кавказькими народами. Їх завданням була оборона держави від татар та інших степових народів, які влаштовували набіги з південного сходу. На мапі Боплана, який знаходився у 1638—1639 рр. неподалік у фортеці Кодак, Переволочна відсутня. Слід зауважити, що поселення як таке мало вже існувати. Проте перші письмові згадки про містечко Переволочну з «земляним замком» трапляються лише в 1647 р.

Так, у 1647 р. королівський комісар Юрій Немирич купив у київського підскарбія та кагарлицького старости Станіслава Ґурського земельну ділянку по р. Ворскла. В цей період по всіх селищах по Дніпру та у безпосередній близькості до нього налічувалось 4907 дворів. Після цього Немирич став другим найбільшим латифундистом на Лівобережжі після Яреми Вишневецького. Юрію Немиричу належала вся Кобеляцька округа, у якій вже були містечка «Переволочна над Дніпром, Кишеньки, Кобеляки, Беліков Брод і Сенжарів».

Свої претензії на право володіти маєтком висловлював полковник коронного війська Станіслав Потоцький, який мав неприязні стосунки з Ю. Немиричем.^[2]

З часом Переволочна входила до складу Полтавського полку Гетьманщини як сотенне містечко, що мало укріплення і замок. У 1753 році Переволочна складалася з 84 дворів, у них жили 53 козаки і 30 переправників. У кінці XIX століття в селищі жило 1681 чоловік.

Це село мало важливе значення, оскільки поруч з ним знаходилася переправа через Дніпро на шляху, що з'єднував Гетьманщину із Запорозькою Січчю і Кримом.

Під час Великої Північної війни[ред. | ред. код]

У квітні 1709 року, під час карального походу московських військ на Запорізьку Січ, Переволочна була захоплена і знищена дощенту. Козацький гарнізон був знищений, все населення було вирізане московськими військами. Після запеклого бою московити вдерлися в містечко, тисячу чоловік перебили на місці, частину людей попалили в хлівах і хатах, деякі з козаків самі потонули при переправі через Дніпро й Ворсклу, так що в полон узяли тільки 12 козаків, один прапор і одну гармату.

Після битви під Полтавою у Переволочній (швидше за все в урочищі Тахтаєво) переправлявся шведський король Карл XII з частиною своєї армії і гетьман Іван Мазепа із запорозькими козаками, при цьому більшість шведського війська, яке залишив король під командуванням Левенгаупта, капітулювала перед московським корпусом генерала Меншикова. З Левенгауптом залишилася і частина запорозьких козаків. Захоплені у полон разом зі шведами запорожці були замордовані.

• 
  Полеглим в 1709 році за незалежність України козакам та мешканцям села Переволочної вічна пам’ять...
• 
  Полеглим в 1709 році за незалежність України козакам та мешканцям села Переволочної вічна пам’ять...
• 
  Полеглим в 1709 році за незалежність України козакам та мешканцям села Переволочної вічна пам’ять...
• 
  Пам’ятний знак

У часи Нової Січі[ред. | ред. код]

За часів Нової Січі у відбудованій після знищення Переволочні, а також Переволочанській фортеці, перебувала російська митниця (до кінця 18 ст.). Містечко мало статус сотенного центру Полтавського полку (за даними О.Шафонського, станом на 1764 р. Переволочнянська сотня налічувала: виборних козаків — 189, козаків-підпомічників — 171, «дворян, посполитих і різночинців» — 334^{[джерело?]}). Користувалося печаткою з власним гербом: у полі щита — три перехрещені стріли, покладені вістрями донизу. ^{[джерело?]}

У 1764 році, після ліквідації Полтавського полку Катериною ІІ, Переволочна була включена до складу Новоросійської губернії.

В радянські часи[ред. | ред. код]

За часів Радянського Союзу, при створенні Кам'янського водосховища в 1964 році населення Переволочної було евакуйовано, а місцевість затоплено.

Єдиною автентичною пам'яткою архітектури з Переволочни залишається дерев'яна церква 1726 р. — Храм Пресвятої Богородиці, який нині знаходиться у Бериславі (Херсонська обл.)

Уродженці[ред. | ред. код]

• Богданович Іполит Федорович (1744–1803) — поет, філософ і письменник Російської імперії.
• Мартинов Іван Іванович (1771–1833) — філолог, ботанік, член Академії Російської.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

• Вирський Д. С. Переволочна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 120. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. У трьох томах — К.: Наук. думка, 1991. — Т. 3.// Глава П'ятнадцята, стор. 325.
• Українське козацтво. Мала енциклопедія.// Переволочна. — Київ: «Генеза», 2002, стр. 370.

Посилання[ред. | ред. код]

• Переволочна // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1321. — 1000 екз.