Перелік кісток скелета людини — Вікіпедія

Термінологія:
  • seu — або
  • costae, vertebrae — ребра, хребці
  • ossa — кістки
  • phalanges — фаланги

Це список кісток дорослої людини, що разом формують скелет. Сесамоподібні кістки, наприклад фабелла[en] чи сіамелла[en], тут не наведені, адже їхня присутність та кількість дуже різняться від індивіда до індивіда. Виняток зроблений лише для двох сталих кісток такого типу: для під'язикової кістки, чий розвиток подібний на розвиток кісток лицевого черепа, та наколінків, найбільших сесамоподібних кісток в тілі людини.

Скелет дорослої людини складається з 206 кісток: 80 кісток утворюють осьовий скелет, 126 — скелет кінцівок[1]. У деяких джерелах така кількість може бути відмінною, адже, наприклад, хребці крижової та куприкової частин хребта злилися в одне ціле, формуючи крижову кістку та куприк: деякі автори рахують кожен хребець окремо, попри злиття, інші діють навпаки (цей список побудований відповідно до другого принципу)[комент. 1]. Кількість куприкових хребців до того ж варіює від 1 до 5 у різних осіб.

Кількість кісток залежить і від віку. Під «дорослою людиною» слід вважати таку, у якої завершився розвиток скелету: перехідна хрящова тканина перетворилася на кісткову та зрослися усі шви. Усі ці процеси завершуюся десь до 45 років, а до того часу кількість кісток може суттєво відрізнятися. Як приклад, у новонародженої дитини лобова кістка складається з двох частин, розділених швом, а потилична кістка розділена хрящами на чотири частини[2]. У процесі розвитку шви зникають, а хрящі заміщує кісткова тканина, таким чином замість декількох кісткових утворів формується єдина лобова кістка та єдина потилична кістка. Подібні процеси, як вже було сказано, тривають по всьому тілу. Ті ж крижові хребці приблизно до 15 років відокремлені між собою і лише після цього віку починають зростатися, куприкові хребці розпочинають злиття приблизно на рубежі тридцятиліття[2].

  • Скелет спереду
    Скелет спереду
  • Скелет ззаду
    Скелет ззаду

Список кісток дорослої людини[ред. | ред. код]

Осьовий скелет[ред. | ред. код]

Череп[ред. | ред. код]

Докладніше: Череп
(зліва направо) 1. Мозковий череп (червоним) та лицевий череп (синій); 2. Череп збоку; 3. Череп спереду

Череп людини (лат. cranium) складається з 28 кісток, які у більшості випадків міцно поєднані між собою за допомогою швів та формують порожнини, де розташовані важливі органи: 8 кісток складають мозковий череп, кістяну «коробку», у якій уміщений головний мозок, орган слуху та орган рівноваги, 14 кісток формують лицевий череп, який створює опору для початкових відділів дихальної та травної систем, органів нюху та смаку, ще 6 слухових кісточок розташовані в середньому вусі (по суті порожнина скроневої кістки, яка є складовою мозкового черепа)[3][4]. Орбіта, порожнина, у якій розміщені очні цибулини, формується кістками обидвох відділів черепа[5]. Разом з кістками лицевого нерва зазвичай розглядають і під'язикову кістку, яка розташована на шиї (таким чином кісток черепа стає 29)[6].

Мозковий відділ (лат. neurocranium) умовно можна розділити на склепіння (лат. calvaria) — верхню частину, що оточує мозок згори та з боків, та основу (лат. basis cranii), яка захищає його знизу[7]. Він складається з наступних кісток:

  • Лобова кістка (вигляд спереду та збоку)
    Лобова кістка (вигляд спереду та збоку)
  • Потилична кістка (вигляд ззаду та знизу, видно великий отвір)
    Потилична кістка (вигляд ззаду та знизу, видно великий отвір)
  • Скронева кістка (вигляд знизу та дещо збоку)
    Скронева кістка (вигляд знизу та дещо збоку)

1. Лобова кістка (лат. os frontale) — непарна[3], містить лобову пазуху (одна з навколоносових пазух), покриває однойменну частку мозку[8], формує склепіння, передню мозкову яму, орбіту та верхню стінку кісткової носової порожнини[9].

2. Решітчаста кістка (лат. os ethmoidale) — непарна[3], містить решітчастий лабіринт (одна з навколоносових пазух), формує передню мозкову ямку, носову перегородку, бічну та верхню стінки носової порожнини, а також очницю[9].

3. Клиноподібна кістка (лат. os sphenoidale) — непарна[3], містить клиноподібну пазуху (одна з навколоносових пазух), значною мірою формує основу черепа, але її великі крила формують і бічні сторони склепіння. Також частково формує усі три мозкові ямки та орбіту[9].

4—5. Скронева кістка (лат. os temporale) — парна[3], покриває однойменну частку мозку[8], у ній уміщені периферичні органи слуху та рівноваги[10], вона формує бічну мозкову ямку[8], разом з нижньою щелепою формує скронево-нижньощелепний суглоб[11].

6—7. Тім'яна кістка (лат. os parietale) — парна[3], покриває однойменну частку мозку[12], формує бік та верх склепіння, частково і середню мозкову ямку[11][8].

8. Потилична кістка (лат. os occipitale) — непарна[3], обмежує ззаду задню мозкову ямку, покриває однойменну частку мозку[8], формує як склепіння, так і основу черепа[11]. В останній її частині розташований великий отвір, через який спинний мозок сполучається з головним[13].

  • Решітчаста кістка (синім)
    Решітчаста кістка (синім)
  • Клиноподібна кістка
    Клиноподібна кістка
  • Тім'яна кістка
    Тім'яна кістка

Кістки лицевого відділу (лат. cranium viscerale) черепа, як і кістки мозкової частини, сполучені між собою нерухомими з'єднаннями — швами. Єдиний виняток — це нижньощелепна кістка. Його отвори та порожнини містять важливі органи: ротова порожнина є початком травної системи, а також уміщує початкову частину смакового аналізатора, нюхова порожнина є початком для травної системи та нюхового аналізатора, очна ямка (формується і мозковим відділом) — для зорового аналізатора. До кісток лицевого черепа належать:

  • Верхньощелепна кістка
    Верхньощелепна кістка
  • Нижньощелепна кістка
    Нижньощелепна кістка
  • Слізна кістка
    Слізна кістка
  • Носова кістка
    Носова кістка
Під'язикова кістка (на мал. hyoid bone) у товщі м'язів шиї

9—10. Верхня щелепа (лат. maxilla) — парний[3] анатомічний утвір, кожна кістка містить альвеолярні комірки для 8 зубів та верхньощелепну (гайморову) пазуху[14] (одна з навколоносових пазух), формує нижню стінку очної ямки, грушоподібний отвір носової порожнини, її нижню і бічні стінки, тверде піднебіння, а отже і ротову порожнину[9], носо-сльозовий канал[14].

11—12. Піднебінна кістка (лат. os palatinum) — парна[3], формує тверде піднебіння, стінки носової порожнини, а також нижню стінку орбіти[14].

13. Леміш (лат. vomer) — непарна[3], разом з решітчастою кісткою утворює кісткову носову перегородку[15].

14—15. Вилична кістка (лат. os zygomaticum) — парна[3], утворює бічну стінку очної ямки[11].

16—17. Носова кістка (лат. os nasale) — парна[3], формує кісткову частину спинки носа та обмежує грушоподібний отвір[16].

18—19. Сльозова кістка (лат. os lacrimale) — парна[3], входить до складу бічної стінки носової порожнини[17], присередньої стінки очниці, носо-сльозовий канал[11].

20—21. Нижня носова раковина (лат. concha nasalis inferior) — парна[3], відділяє нижній та середній носові ходи[15].

22. Нижня щелепа (лат. mandibula) — непарна, рухома, містить 16 альвеолярних комірок. Її рухомість забезпечується скронево-нижньощелепним суглобом[11].

23. Під'язикова кістка (лат. os hyoideum) — непарна[3], розташована на шиї, у підручниках з анатомії розглядається разом з кістками лицевого черепа[18][19], з деякими з них має подібне походження (похідні зябрових дуг). Унікальне анатомічне утворення: з одного боку її часто класифікують як сесамоподібну кістку, адже вона не контактує з іншою жодною кісткою і вільно розташована посеред м'язів, які до неї кріпляться. З іншого боку, на відміну від решти таких утворів, вона не є похідним сухожилків чи зв'язок, а формується подібно до інших кісток із хрящової тканини[6].

  • Леміш
    Леміш
  • Піднебінна кістка
    Піднебінна кістка
  • Вилична кістка
    Вилична кістка
  • Нижня носова раковина
    Нижня носова раковина
Слухові кісточки
Слухові кісточки

Кісточки середнього вуха (слухові кісточки) є найменшими серед усіх кісток скелета. Це парні[3] анатомічні утвори, до яких відносять:

24—25. Молоточок (лат. malleus);

26—27. Коваделко (лат. incus);

28—29. Стремінце (лат. stapes).

Молоточок поєднаний з барабанною перетинкою. ЇЇ коливання веде до руху молоточка, той передає імпульс на коваделко, а воно — на стремінце. З останнього коливання переносяться на внутрішнє вухо, де уміщений периферичний орган слуху — кортіїв орган[20].

Хребет[ред. | ред. код]

Атлант
Осьовий хребець на рентгеновому знімку. Видно як його зуб входить в отвір атланта.
Типова будова на прикладі грудного хребця
Докладніше: Хребет людини

Хребтовий стовп (лат. columna vertebralis) утворений 33—34 хребцями, які накладаються один на одного (між ними розташований міжхребцевий диск). Він має S-подібну форму завдяки чотирьом вигинам: шийному та поперековому лордозам (вигин допереду) та грудному і крижовому кіфозу (вигин дозаду) та відіграє роль каркасу, який поєднує усі частини тіла.

Хребці мають типову будову, яка тільки дещо різниться у кожному відділі: вони складаються з тіла та дуги, які оточують отвір хребця. Від дуги беруть свій початок одразу декілька відростків: непарний остистий, який можна пропальпувати на спині по серединній лінії, парні поперечні, верхні суглобові та нижні суглобові. При накладанні хребців один на одного їх отвори формують хребтовий канал, у якому розташований спинний мозок. Хребет захищає цю важливу структуру ЦНС. Біля суглобових відростків розташовані вирізки: вирізка біля нижнього суглобового відростка розташованого вище хребця та вирізка біля верхнього суглобового відростка розташованого нижче хребця формують міжхребцеві отвори, через які проходять спинномозкові нерви[21][22].

Хребці діляться на:

30—36. 7 шийних хребців (лат. vertebrae cervicales), у тому числі атлант (лат. atlas) та осьовий хребець, або епістрофей (лат. axis) — ці хребці часто позначають скороченням Cx, де C походить від «cervicales» («шийний»), а x — номер хребця (від 1 до 7)[23].

37—48. 12 грудних хребців (лат. vertebrae thoracicae) — Thx, де Th походить від «thoracalis», а x — номер хребця від 1 до 12[24].

49—53. 5 поперекових хребців (лат. vertebrae lumbalis) — Lx, де L — «lumbalis», а x — номер хребця від 1 до 5[25].

54. Крижової кістки (лат. os sacrum), котра сформована з 5 хребців, що зрослися між собою — хребці позначають скороченням Sx, де S означає «sacralis», x — номер хребця від 1 до 5[26].

55. Куприка (лат. os coccygis), який у різних осіб складається з 3—5 хребців, які аналогічно крижовим, зрослися між собою — позначають як Cox (перші дві букви у слові «coccygis»), x — номер хребця, який може бути від 1 аж до 5[27].

Атлант (C1) названий на честь героя з грецьких міфів[28], який тримав на своїх плечах небо (у випадку хребця він буцімто тримає на собі череп), він не має тіла, має кільцеподібну форму. Осьовий хребець (C2) має зуб — кістковий наріст, який прямує вгору, входить в отвір атланта і довкола якого перший хребець обертається. По суті зуб — це тіло атланта, яке зрослося з осьовим хребцем[29][30]. Остистий відросток сьомого шийного хребця яскраво виражений, його легко можна намацати і він служить кордоном між шиєю та спиною. Грудні хребці мають ямки на бічній поверхні для з'єднання з ребрами. Поперекові хребці мають найбільші розміри, адже піддаються найбільшим навантаженням. Куприк є гомологом хвоста тварин[21].

Грудна клітка[ред. | ред. код]

Докладніше: Грудна клітка

Грудна клітка (лат. thorax) — це «кістяна» коробка, у якій містяться важливі органи (легені, бронхи, серце, стравохід, аорта, порожнисті вени тощо), утворена з грудини та ребер[31].

55—79. Нараховують 12 пар ребер (лат. costae), кожне ребро можуть позначати римськими числами (від I до XII).

Будова ребер доволі подібна, хоча певні особливості наявні. Кожне ребро має власне кісткову частину (лат. os costale) та хрящову (лат. cartilago costalis), якою воно кріпиться до грудини. У залежності від кріплення розрізняють:

  • Справжні ребра (лат. costae verae), який є 14 (пари I—VII) і які своїми хрящами напряму кріпляться до грудини;
  • Несправжні ребра (лат. costae spuriae) — таких ребер є 10 (пари VIII—XII), перші три пари з яких своїми хрящами кріпляться до хрящів вище розташованих ребер;
  • Коливні ребра (лат. costae fluctuantes) — дві нижні пари несправжніх ребер, чиї кінці закінчуються вільно, без жодних прикріплень.

У кожному ребрі, точніше у її кістяній частині, розрізняють головку, яка сполучається з хребтом, шийку, найвужчу частину, та тіло, найдовшу її частину, що прямує до грудини. Хід усіх ребер косий, лише у I ребра він горизонтальний. Внизу кожне ребро має борозну, у якому проходять судини та міжреберні нерви[32].

80. Грудина (лат. sternum) — непарна[3], дещо випукла до переду кістка, яка складається з трьох частин: на самому горі розташована ручка грудини (лат. manubrium sterni), посередині — тіло грудини (лат. corpus sterni), внизу — мечоподібний відросток (лат. processus xiphoideus). Як вже було сказано, до грудини кріпляться справжні ребра[33].

(зліва направо) 1. Справжні ребра (червоним), несправжні ребра (зеленим), коливні ребра (синім); 2. Грудина: ручка (зеленим), тіло (блакитним), мечоподібний відросток (пурпуровим); 3. Типова анатомія ребра на прикладі VII ребра: голова (head), шийка (neck) та тіло (body)

Кістки кінцівок[ред. | ред. код]

126 кісток входить до складу кінцівок: 64 кістки служать каркасом для верхньої кінцівки, 62 — нижньої[34]. І верхні, і нижні кінцівки мають типову будову і складаються з: поясу, завдяки якому кріпляться до тулуба, та вільної частини. Остання також має типову будову, що ділиться на три відділи: проксимальний відділ (плече для верхньої кінцівки, стегно — для нижньої) містить одну кістку, середній відділ — дві (передпліччя та гомілка відповідно), дистальний (кисть та ступня) складається з багатьох[35].

Кістки верхньої кінцівки[ред. | ред. код]

Пояс верхньої кінцівки[ред. | ред. код]

Пояс (лат. cingulum membri superioris) складається з двох парних кісток[34][35]:

81—82. Лопатка (лат. scapula) — плоска кістка у формі трикутника з двома поверхнями (ребровою та задньою), трьома краями та трьома кутами (в області бічного кута розміщений відросток акроміон, а біля верхнього — дзьобоподібний), яка утворює з'єднання з ключицею та плечовою кісткою[36], та до якої кріпиться велика кількість м'язів: м'язи обертальної манжети плеча (надостистий, підостистий, підлопатковий[36], малий круглий[37] м'язи), м'язи плеча (двоголовий, триголовий, дзьобо-плечовий[36], дельтоподібний[38] м'язи) і м'язи спини та грудей (трапецієподібний[36], малий грудний, передній зубчастий[39], ромбоподібний[40] м'язи);

83—84. Ключиця (лат. clavicula) — S-подібна кістка, що одним своїм кінцем сполучається з лопаткою, а іншим — з ручкою грудини[36].

(зліва направо) 1. З'єднання лопатки, ключиці, грудини та плечової кістки (вигляд спереду); 2. Анатомічний препарат лопатки та ключиці (вигляд ззаду); 3. Анатомічний препарат лопатки, вид на суглобову западину лопатки, куди входить голівка плечової кістки; 4. З'єднання лопаток, ключиці та плечової кістки разом зі зв'язками у цій ділянці
Вільна частина верхньої кінцівки[ред. | ред. код]

Вільна частина верхньої кінцівки (лат. skeleton membri superioris liberi) складається з кісток, які є основою для плеча (лат. brachium), передпліччя (лат. antebrachium) та кисті (лат. manus).

85—86. Плечова кістка (лат. humerus) парна[34], виконує роль кістяного каркаса, навколо якого формується ціле плече. Її головка входить в суглобову западину лопатки та формує плечовий суглоб, який забезпечує рухи довкола усіх трьох головних осей. Дистально вона разом з променевою та ліктьовою кістками утворює ліктьовий суглоб, у якому можливі згинання-розгинання та пронація-супінація[41][42].

(зліва направо) 1. Задня поверхня лівої плечової кістки; 2. Місцерозташування плечових кісток; 3. Передня поверхня лівої плечової кістки

87—88. Ліктьова кістка (лат. ulna) — парний утвір[34], розміщена на стороні мізинця, одна з кісток, що формує передпліччя, на проксимальному кінці містить ліктьовий відросток (лат. olecranon)[43]. Цей відросток при розгинанні заходить в ліктьову ямку плечової кістки і таким чином обмежує цей рух[44].

89—90. Променева кістка (лат. radius) — також парна кістка[34], розміщена на стороні великого пальця, що разом з попередньою складає скелет передпліччя[43], дистальний кінець променевої кістки разом зі зап'ястком формує променево-зап'ястковий суглоб[45].

Кістки правого передпліччя, фото ззаду, ліктьова кістка зверху, променева — знизу

Кисть складається з трьох частин: зап'ястка (лат. carpus), п'ястка (лат. metacarpus) та пальців

Кожен зап'ясток містить вісім кісток (лат. ossa carpi)[46]:

91—92. Човноподібну кістку (лат. os scaphoideum);

93—94. Півмісяцеву кістку (лат. os lunatum);

95—96. Тригранну кістку (лат. os triquetrum);

97—98. Горохоподібну кістку (лат. os pisiforme);

99—100. Кістку-трапецію (лат. os trapezium);

101—102. Трапецієподібну кістку (лат. os trapezoideum);

103—104. Головчасту кістку (лат. os capitatum);

105—106. Гачкувату кістку (лат. os hamatum).

(зліва направо) 1. Зап'ясткові кістки (комп'ютерна графіка); 2. Зап'ясткові кістки на рентгені: A - човноподібна, B - півмісяцева, C - тригранна, D - горохоподібна, E - кістка-трапеція, F - трапецієподібна, G - головчаста, H - гачкувата

Кожен п'ясток складається з п'яти кісток[47]:

107—116. П'ясткові кістки (лат. ossa metacarpi).

З п'ястком сполучаються кістки пальців кисті, або фаланги (лат. ossa digitarum manus seu phalanges) — по 3 фаланги у кожному пальці, крім великого пальця, де середня фаланга відсутня. Фаланги діляться на[47]:

117—126. Проксимальні фаланги (лат. phalanges proximalis);

127—134. Середні фаланги (лат. phalanges mediae);

135—144. Дистальні фаланги (лат. phalanges distalis).

Пальців є 5: великий (I; лат. pollex seu digitus primus), вказівний (II; лат. index seu digitus secundus), середній (III; лат. digitus medius seu digitus tertius), безіменний, або перстеневий (IV; лат. digitus anularis seu digitus quartus) пальці та мізинець (V; лат. digitus minimus seu digitus quintus)[47].

(зліва направо) 1. П'ясткові кістки лівої руки, вигляд спереду; 2. Проксимальні фаланги; 3. Середні фаланги; 4. Дистальні фаланги.

Кістки нижньої кінцівки[ред. | ред. код]

Пояс нижньої кінцівки[ред. | ред. код]

Пояс нижньої кінцівки (лат. cingulum membri inferioris) на відміну від поясу верхньої кінцівки складається лише з однієї кістки.

145—146. Тазова кістка (лат. os coxae) — парна[34], до підліткового віку складається з трьох кісток: клубової кістки (лат. os ilium), сідничної кістки (лат. os ischii) та лобкової кістки (лат. os pubis). У підлітковому віці вони починають зростатися та згодом утворюють єдиний анатомічний утвір. Разом з хребтом (крижовою кісткою та куприком) тазова кістка форму власне таз. Усі три кістки ззовні формують кульшову западину (лат. acetabulum) — місце, в котре входить головка стегнової кістки[48][49].

Вільна частина нижньої кінцівки[ред. | ред. код]

Вільна частина нижньої кінцівки (лат. skeleton membri inferioris liberi) має три частини: стегно (лат. femur), гомілку (лат. crus) та стопу (лат. pes).

147—148. Стегнова кістка (лат. femur seu os femoris) — парна[34], є основою стегна. Її проксимальний кінець (головка) утворює кульшовий суглоб, входячи в кульшову западину тазової кістки, який здатен на рухи довкола трьох осей[50]. Дистальний кінець розширюється і разом з великогомілковою кісткою (а також наколінком) формує колінний суглоб[51].

149—150. Наколінок (лат. patella) — парна[34], найбільша сесамоподібна кістка[52], покриває коліно та входить до складу колінного суглоба[50][53].

(зліва направо) 1. Дві тазові кістки формують таз (разом з крижовою кісткою та куприком); 2. Окремі частини тазової кістки: синім (2) позначена клубова кістка, блідо-рожевим (3) — сіднична, фіолетовим (4) — лобкова; 3. Стегнова кістка спереду та ззаду, виразно видно головку стегна (на фото праворуч) і те, як вона завдяки шийці з'єднується з тілом кістки; 4. Наколінок

151—152. Великогомілкова кістка (лат. tibia) — парна[34], розташована присередньо (з боку великого пальця), її проксимальний кінець формує колінний суглоб[53], а дистальний — надп'ятково-гомілковий суглоб[51].

153—154. Малогомілкова кістка (лат. fibula) — парна[34], розташована збоку (на боці малого пальця), проксимальний кінець сполучається з великогомілковою кісткою, але не формує колінний суглоб[53], дистальний кінець утворює разом із заплесном і великогомілковою кісткою надп'ятково-гомілковий суглоб[54].

Кістки гомілки: на фото вгорі малогомілкова кістка, внизу — великогомілкова. Їхні проксимальні кінці праворуч, дистальні — ліворуч.

Подібно кисті, стопа складається із заплесна (лат. tarsus), плесна (лат. metatarsus) та фаланг.

Кожне заплесно містить сім кісток[55]:

155—156. П'яткову кістку (лат. calcaneus);

157—158. Надп'яткову кістку (лат. talus);

159—160. Човноподібну кістку (лат. os naviculare);

161—162. Кубоподібну кістку (лат. os cuboideum);

163—168. Присередню, проміжну та бічну клиноподібні кістки (лат. os cuneiforme mediale, os cuneiforme intermedium et os cuneiforme laterale).

Кожне плесно містить п'ять кісток[56]:

169—178. Плеснові кістки (лат. ossa metatarsi).

З п'ястком сполучаються кістки пальців стопи, або фаланги (лат. ossa digitarum pedis seu phalanges) — по 3 фаланги у кожному пальці, крім великого пальця, де середня фаланга відсутня. Фаланги діляться на[56]:

179—188. Проксимальні фаланги (лат. phalanges proximalis);

189—196. Середні фаланги (лат. phalanges mediae);

197—206. Дистальні фаланги (лат. phalanges distalis).

Пальців є 5: великий палець стопи (I; лат. hallux seu digitus primus), другий (II; лат. digitus secundus), третій (III; лат. digitus tertius), четвертий (IV; лат. digitus quartus) та малий, або п'ятий (V; лат. digitus minimus seu digitus quintus) пальці[56].

(зліва направо) 1. Заплеснові кістки: фіолетовим позначена надп'яткова кістка, жовтим —п'яткова, червоним — човноподібна, синім — кубоподібна, зеленим — три клиноподібні кістки; 2. Заплеснові кістки, анатомічний препарат; 3. Плеснові кістки; 4. Фаланги стопи.

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. ↑ Головацький у першому томі «Анатомії людини» 2006 року випуску на с. 83 вказує, що скелет людини може складатися з 206—210 кісток, при цьому наводить наступні розрахунки: 29 кісток черепа, 32—34 хребці, 25 кісток грудної клітки, 64 кістки верхньої кінцівки та 62 нижньої, загалом 214 кісток

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Divisions of the Skeleton | SEER Training (англ.) . National Institute of Health. Архів оригіналу за 7 серпень 2021. Процитовано 9 жовтня 2021. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  2. ↑ а б Синельников, 1996, с. 124.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Axial Skeleton (80 bones) - SEER Training (англ.) . National Institute of Health. Архів оригіналу за 21 вересень 2021. Процитовано 24 вересня 2021. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  4. ↑ Головацький, 2006, с. 98.
  5. ↑ Головацький, 2006, с. 126.
  6. ↑ а б Auvenshine, Ronald C.; Pettit, Nathan J. (2020). The hyoid bone: an overview. Cranio: The Journal of Craniomandibular Practice. Т. 38, № 1. с. 6—14. doi:10.1080/08869634.2018.1487501. ISSN 2151-0903. PMID 30286692. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 25 вересня 2021. {{cite news}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  7. ↑ Головацький, 2006, с. 116.
  8. ↑ а б в г д Arjun S Joshi, Nader Sadeghi, Serv S Wahan, Sandeep Kathju. Skull Base Anatomy (англ.) . Medscape. Архів оригіналу за 17 вересень 2021. Процитовано 24 вересня 2021. {{cite news}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  9. ↑ а б в г Головацький, 2006, с. 120—127.
  10. ↑ Головацький, 2006, с. 106.
  11. ↑ а б в г д е Головацький, 2006, с. 113.
  12. ↑ Brain | SEER Training (англ.) . National Institute of Health. Архів оригіналу за 20 березень 2021. Процитовано 24 вересня 2021. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  13. ↑ Головацький, 2006, с. 103.
  14. ↑ а б в Головацький, 2006, с. 110—111.
  15. ↑ а б Головацький, 2006, с. 112.
  16. ↑ Головацький, 2006, с. 112—113.
  17. ↑ Головацький, 2006, с. 127.
  18. ↑ Головацький, 2006, с. 114—115.
  19. ↑ Синельников, 1996, с. 66—67.
  20. ↑ Головацький, 2 том, 2007, с. 353.
  21. ↑ а б Головацький, 2006, с. 80—95.
  22. ↑ Синельников, 1996, с. 15—26.
  23. ↑ Синельников, 1996, с. 19—20.
  24. ↑ Синельников, 1996, с. 21.
  25. ↑ Синельников, 1996, с. 22.
  26. ↑ Синельников, 1996, с. 23.
  27. ↑ Синельников, 1996, с. 26.
  28. ↑ Tayfun Hakan (2010). Unique Vertebra that Takes Its Name from a Hemitheos in Greek Mythology, Atlas. World Spinal Column Journal. 1 (3): 212—214.
  29. ↑ Головацький, 2006, с. 92.
  30. ↑ Cervical Spine Anatomy: Overview, Gross Anatomy. 11 червня 2020. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021. {{cite news}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  31. ↑ Rebecca Dezube. Chest Cavity - Lung and Airway Disorders (англ.) . MSD Manual. Архів оригіналу за 11 липень 2021. Процитовано 5 жовтня 2021. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  32. ↑ Головацький, 2006, с. 95—96.
  33. ↑ Синельников, 1996, с. 26—28.
  34. ↑ а б в г д е ж и к л Appendicular Skeleton (126 bones) | SEER Training (англ.) . NIH. Архів оригіналу за 21 вересень 2021. Процитовано 6 жовтня 2021. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  35. ↑ а б Головацький, 2006, с. 140.
  36. ↑ а б в г д Головацький, 2006, с. 141—142.
  37. ↑ Синельников, 1996, с. 252.
  38. ↑ Синельников, 1996, с. 253.
  39. ↑ Синельников, 1996, с. 207.
  40. ↑ Синельников, 2006, с. 193.
  41. ↑ Головацький, 2006, с. 142—143.
  42. ↑ Синельников, 1996, с. 152—154.
  43. ↑ а б Головацький, 2006, с. 143—145.
  44. ↑ Головацький, 2006, с. 190—191.
  45. ↑ Синельников, 2006, с. 159.
  46. ↑ Головацький, 2006, с. 146.
  47. ↑ а б в Головацький, 2006, с. 147.
  48. ↑ Головацький, 2006, с. 151—152.
  49. ↑ Синельников, 1996, с. 108.
  50. ↑ а б Головацький, 2006, с. 197.
  51. ↑ а б Головацький, 2006, с. 154.
  52. ↑ Duarte, Márcio Luís; Silva, André de Queiroz Pereira; Alvarenga, Simone Botelho; Prado, José Luiz Masson de Almeida; Scoppetta, Luiz Carlos Donoso (2017). Giant cyamella: a rare sesamoid bone. Radiologia Brasileira (англ.) . Т. 50, № 4. с. 270—271. doi:10.1590/0100-3984.2015.0240. ISSN 0100-3984. PMC 5586522. PMID 28894339.
  53. ↑ а б в Синельников, 1996, с. 167.
  54. ↑ Головацький, 2006, с. 155.
  55. ↑ Головацький, 2006, с. 155—157.
  56. ↑ а б в Головацький, 2006, с. 157.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Головацький А. С., Черкасов В. Г., Сапін М. Р., Федонюк Я. І. Анатомія людини у трьох томах. — 1-ше. — Вінниця : Нова Книга, 2006. — Т. 1. — С. 83—217. — ISBN 966-382-042-X.
  • Головацький А. С., Черкасов В. Г., Сапін М. Р., Парахін А. І. Анатомія людини у трьох томах. — 1-ше. — Вінниця : Нова Книга, 2007. — Т. 2. — С. 351—355. — ISBN 978-966-382-062-0.
  • Синельников Р. Д., Синельников Я. Р. Атлас анатомии человека. — 2-е, стереотипное. — Москва : Медицина, 1996. — Т. 1. — С. 11—261. — ISBN 5-225-02721-0.

Посилання[ред. | ред. код]

Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Перелік_кісток_скелета_людини&oldid=39241343