Перова ручка — Вікіпедія

Сучасна перова ручка

Перо́ва[1] ру́чка, заст. вічне перо[2] — різновид ручки, канцелярське приладдя для письма на папері чорнилом або тушшю.

Складається з корпусу з заправним механізмом, резервуару для чорнила і металевого роздвоєного пера. На сьогоднішній день витіснена з масового вживання практичнішими і дешевими інструментами писемності (кульковими ручками тощо). Найпоширеніші перові ручки з картриджно-конвертерною або поршневою системою заправки чорнила, рідше трапляється система важеля і вкрай рідко піпеткова система заправки.

Історія[ред. | ред. код]

Перова ручка (у вигляді гусячого пера) вперше з'явилася в Севільї (Іспанія) близько 600 року нашої ери. Металева перова ручка була вперше запатентована в 1803 році. Сталеві пера з'явилися в 1830-х роках і дуже скоро, до 1850-х років, використання гусячих пір'їн помітно знизилося, з причини різкого поліпшення якості сталевих пер.

Маркуваня на пері

Пізніше більшість виробників стали випускати пера з благородних металів, як правило — золота. Виготовлення наконечників пера із зносостійких сплавів металів платинової групи — іридію, родію, осмію тощо дозволило значно збільшити термін служби пера.

Перову ручку, як масовий письмовий прилад, перестали використовувати вже в другій половині XX століття.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]