French
DeutschПерша опіумна війна — Вікіпедія
| Перша опіумна війна | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Опіумні війни | |||||||||
.jpg) Британський корабель "Немезіс" атакує цінські джонки. | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
| Велика Британія | Династія Цін | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Лорд Пармерстон | Міньнін | ||||||||
| Військові сили | |||||||||
| 19 000 [2] | 200 000 | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| 69 убито, 451 поранено | 18 000–20 000 | ||||||||
| Casualties source:[2] | |||||||||
Пе́рша о́піумна війна́ (англ. First Opium War, кит. 第一次鸦片战争) — війна у 1839–1842 роках між Великою Британією та маньчжурською династією Цін, що правила Китаєм.
Причини[ред. | ред. код]
В 17-18-му століттях продаж товарів з Китаю (в основному шовк, порцеляна та чай) в Європу створив торговий дисбаланс між династією Цин Китаю та Британською імперією. Європейські моряки ввозили товари в Китай через єдиний дозволений порт, в місті Кантон. Таким чином влада Китаю могла контролювати торгові потоки з Європою. Щоб порушити дисбаланс торгівлі, Британська Ост-Індійська компанія, почала продавати опіум, вирощений в Індії, через незалежних торговців в обмін на срібло. Опіум транспортували до Китайського узбережжя, де місцеві посередники заробили величезні прибутки, продаючи ліки всередині Китаю. Наплив наркотиків змінив китайський торговий профіцит, вимивав з ринку срібло та збільшив кількість наркозалежних всередині країни.
Коли урядовий комісар в м. Кантоні Лінь Цзе-сюй в травні 1839 року вжив рішучих заходів проти масового контрабандного довозу опіуму, конфіскувавши його у британців і знищивши, британський флот без оголошення війни почав воєнні дії проти Китаю. Непідготовлена і погано озброєна китайська армія зазнала поразки. Незважаючи на опір китайської армії, британські війська захопили і пограбували міста Нінбо, Амой, Шанхай та острови Гонконг і Чжоушань, підступили до Нанкіна. Уряд Китаю капітулював перед агресором і 29 серпня 1842 року підписав з Великою Британією Нанкінський договір — перший нерівноправний для Китаю договір.
Наслідки[ред. | ред. код]
За результатами мирного договору Велика Британія отримала у довічне користування острів Гонконг, а також відкрила свої торгові представництва у містах Шанхай, Нінбо, Амой, Фучжоу та Кантон, створивши домінуючі умови для британської колоніальної торгівлі.
Перша опіумна війна стала початком тривалого періоду послаблення держави і громадянської смути в Китаї, що призвело до закабалення країни з боку європейських держав і довготривалої депопуляції населення. Так в 1842 р. населення Китаю становило 416 118 200 осіб, з них 2 млн. — наркоманів, у 1881 — 369 183 000 осіб, з них 120 млн. — наркоманів.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Le Pichon, Alain (2006). China Trade and Empire. Oxford University Press. pp. 36–37. ISBN 0-19-726337-2.
- ↑ а б Martin, Robert Montgomery (1847). China: Political, Commercial, and Social; In an Official Report to Her Majesty's Government. Volume 2. James Madden. pp. 81–82.
Література[ред. | ред. код]
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
- (рос.) Непомнин О. Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.
 | Це незавершена стаття про війну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small} | Це незавершена стаття з китайської історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
