Періодизація української літератури — Вікіпедія

Історія української літератури Періодизація української літератури

Давньоукраїнська література (ХІ-XVIII ст.)

Нова українська література (XIX ст.)

Новітня українська література (кінець XIX—2-га пол. XX-го ст.)

Сучасна українська література (від кінця XX-го ст. до сьогодні)

Періодизація української літератури — це поділ на періоди історії української літератури. За різними авторами (Д. Чижевський, І. Франко) періодизація подається по-різному. Загальноприйнятим є поділ історії української літератури на три періоди: давня (до кінця XVIII ст.), нова (XIX—початок XX ст.) та новітня (1917—дотепер)^[1].

Періодизація за різними авторами[ред. | ред. код]

Різні українські автори та дослідники подавали періодизацію української літератури по-різному. Спосіб подання періодизації залежав від їхніх підходів та методології до вивчення історії української літератури.

Періодизація за С. Єфремовим[ред. | ред. код]

Поділ на періоди історії розвитку української літератури за Сергієм Єфремовим подано у його праці «Історія українського письменства»^[2], опублікованій уперше в 1911 році. Сергій Єфремов наводить соціологічну періодизацію, яка ґрунтується на періодах історії України:

• І. Доба національно-державної самостійності до з'єднання з Литвою й Польщею (кін. XIV ст.);
• ІІ. Доба національно-державної залежності, але з повсякчасними спробами вернути втрачену волю (кін. XIV — кін. XVIII ст.);
• ІІІ. Доба національного відродження (кін. XVIII — XX ст.).

Подібна концепція згодом використовувалася у радянському літературознавстві^[3].

Періодизація за Д. Чижевським[ред. | ред. код]

Підхід до поділу історії української літератури на періоди авторства Дмитра Чижевського є естетичним. Цю концепцію описано у праці «Історія української літератури»^[4]; згідно з нею, історія української літератури поділяється на дев'ять періодів:

• І. Доба монументального стилю — XI ст.
• II. Доба орнаментального стилю — XII-XIII ст.
• III. Переходова доба — XIV-XV ст. (від цього часу залишилося надто мало пам'яток, які, до того, є великою мірою компілятивними творами або творами, що стоять на окраї літератури).
• IV. Ренесанс та Реформація — кінець XVI ст.
• V. Бароко — XVII-XVIII ст.
• VI. Класицизм — кінець XVIII ст. — 40-ві роки XIX ст.
• VII. Романтика — кінець 20-х років — початок 60-х років XIX ст.
• VIII. Реалізм — від 60-х років XIX ст. Представники цієї течії працювали безперервно аж до революції.
• IX. Символізм — початок XX ст.

Періодизація за І. Франком[ред. | ред. код]

Іван Франко вивів свою концепцію періодизації історії української літератури на засадах культурно-історичної школи (повнота та різносторонність, твори як документи духовного життя певної епохи). Ним було введено узагальнену концепцію періодизації української літератури. Іван Франко виділив три епохи:^[5][6]

• I. Староруська (XI—XV ст.);
• II. Середньоруська (XVI—XVIII ст.);
• III. Новочасна (XIX ст.).

Періодизація за М. Возняком[ред. | ред. код]

Періодизація історії української літератури за Михайлом Возняком схожа на підхід Івана Франка. Михайло Возняк виділив такі періоди:^[7]

• Давній;
• Середній;
• Новий.

Сучасна періодизація історії української літератури[ред. | ред. код]

Згідно з «Літературознавчою енциклопедією» (2007)^[1], сучасний підхід до періодизації історії української літератури є апробований Інститутом літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Цей підхід поділяє історію української літератури на такі три періоди

• Давня українська література (IX — кінець XVIII століття);
• Нова українська література (кінець XVIII — XIX століття);
• Новітня українська література (XX — початок XXI століття).

До давньої української літератури належать твори, написані у період від виникнення Київської Русі до кінця XVIII століття. Це руські літописи, полемічна література, козацькі літописи та інші твори, зокрема Григорія Сковороди.

Нова українська література починається наприкінці XVIII століття з опублікуванням «Енеїди» І. Котляревського. До цього періоду належать твори всіх українських письменників та поетів до XX століття: твори Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, Панаса Мирного, Марка Вовчка та інших.

До Новітньої української літератури належать твори українських письменників XX — початку XXI століття: твори В. Сосюри, В. Стуса, М. Семенка та інших, зокрема сучасних авторів: Л. Костенко, А. Кокотюхи.

Див. також[ред. | ред. код]

• Українська література
• Історія української літератури
• Давня українська література
• Нова українська література
• Новітня українська література
• Література української діаспори
• ТЕІ (ініціатива кодування тексту)

Примітки[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття про українську культуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.