Петровський Леонід Євгенович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Петровський.
Петровський Леонід Євгенович
Народився 6 січня 1947(1947-01-06) (77 років)
Багачівка, Звенигородський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність прозаїк-романіст
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Членство Національна спілка письменників України

Леонід Євгенович Петровський (нар. 6 січня 1947 у селі Багачівка Звенигородського району Черкаської області) — український прозаїк, член Національної спілки письменників України (з 2015).

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався в Київській школі-інтернаті № 1, служив у Радянській армії.

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Працював механіком на кіностудії науково-популярних фільмів, монтажником на заводі «Комуніст». В 1970—2012 — у видавництві «Молодь» та поліграфкомбінаті «Україна».

Одружений, має доньку, двох онуків.[1]

Творчість[ред. | ред. код]

Автор книг:

  • «Дев'ятнадцята осінь»,
  • «Три приїзди в село»,
  • «Людина черги»,
  • «Інтернат»,
  • «Інваліди душі»,
  • «Зворотний бік землі»,
  • «Гніздо для лелеки»,
  • «Цінні папери»,
  • «Мелаліт»,
  • «Вибрані твори» (2018, т. 1-4).

Автор детективного роману «Цінні папери» (2019), автобіографічної книги «Окрушини долі».[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Подарунок від земляка. Звенигородська публічна бібліотека ім. Ю. С. Кримського. 3 жовтня 2016. Процитовано 18 березня 2024.
  2. ↑ Окрушини долі. / Л. Є. Петровський. — Житомир: Видавництво «Рута», 2021. — 492 с. ISBN 978-617-581-501-4

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петровський_Леонід_Євгенович&oldid=42202192