Петр Фіала — Вікіпедія

Петр Фіала
чеськ. Petr Fiala[1]
Прем'єр-міністр Чехії
Нині на посаді
На посаді з 28 листопада 2021
Президент Мілош Земан
Петр Павел
Попередник Андрей Бабіш
Лідер Громадянської демократичної партії
Нині на посаді
На посаді з 18 січня 2014
Попередник Петр Нечас
Депутат Палати депутатів Парламенту Чехії
Нині на посаді
На посаді з 26 жовтня 2013
13-й Міністр освіти, молоді та спорту Чеської Республіки
2 травня 2012 — 10 липня 2013
Прем'єр-міністр Петр Нечас
Попередник Йозеф Добеш
Наступник Далібор Штіс
Народився 1 вересня 1964(1964-09-01)[2][3][4] (59 років)
Брно, Чехословаччина[2][1][4]
Відомий як політолог, політик, педагог, історик, редактор
Місце роботи Masaryk University Faculty of Social Studiesd[5]
Країна Чехія
Alma mater Masaryk University Faculty of Artsd (1988)[4], Masaryk University Faculty of Artsd (1989)[5], Masaryk University Faculty of Artsd (1996)[5] і Карлів університет
Політична партія Громадянська демократична партія[6][7][8]
Батько Igor Fialad
У шлюбі з Jana Fialovád[9]
Релігія католицька церква[10]
Нагороди
Підпис
pfiala.cz
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фіала.

Петр Фіала (чеськ. Petr Fiala; нар. 1 вересня 1964(19640901), Брно, Чехословаччина[11]) — чеський політолог і політик, керівник Громадянської демократичної партії з 2014 року. Прем'єр-міністр Чехії з 28 листопада 2021 року[12].

Життєпис[ред. | ред. код]

1988 року закінчив вивчати чеську філологію та історію мистецтв в Університеті імені Яна Евангеліста Пуркинє (перейменований 1990 року на Університет Масарика). 1989 року здобув ступінь доктора філософії[11]. Працював істориком у регіональному музеї в Кромержижі, а в другій половині 80-х років співпрацював із опозиційними освітніми колами. Після політичних змін він недовго був журналістом і видавцем, а потім повернувся до наукової діяльності[13]. З 1990 року був професійно пов'язаний з рідним університетом, очолював кафедру політології та факультет суспільних наук. 2002 року обійняв посаду професора. У 2004—2011 роках був ректором Університету Масарика, потім до 2012 року — проректором[11]. Два роки він очолював конференцію чеських ректорів[13].

2011 року став державним радником із питань освіти. У травні 2012 року ввійшов до уряду Петра Нечаса, обійнявши посаду міністра освіти, молоді та спорту. Покинув посаду з усією Радою міністрів у липні 2013 року. Того ж року Фіала приєднався до Громадянської демократичної партії. Від неї на парламентських виборах був обраний членом Палати депутатів. У січні 2014 року його обрали головою ГДП[11]. На виборах 2017 та 2021 років успішно балотувався на повторних виборах до парламенту[14][15].

2020 — став лідером правої коаліції SPOLU, до складу якої входять консервативна Громадянсько-демократична партія, Християнсько-демократичний союз і консервативно-ліберальний ТОП 09. Ця коаліція перемогла на парламентських виборах у жовтні 2021 року та сформувала урядову коаліцію з ліберальними піратами та рухом мерів. Прем'єр-міністром став Петро Фіала.[16]

Після повномасштабного вторгнення РФ до України Петр Фіала та його уряд зайняли жорстку позицію щодо Росії. Фіала захищає суворі антиросійські санкції та підтримує вступ України до ЄС. 15 березня 2022 року Фіала разом із прем'єр-міністром Польщі Моравецьким та прем'єр-міністром Словенії Яншою офіційно відвідав Україну[17]. Метою візиту було вираження підтримки України, а також презентація допомоги ЄС Україні. Багато світових журналістів і політиків цей візит кваліфікували як сміливий та історичний.[18]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У вісімдесятих роках Петр Фіала займався незалежною громадською діяльністю, у 1984—1989 брав участь у так званому підпільному університеті, квартирних семінарах з політичної філософії в Брно, був учасником у неофіційній християнській діяльності, головою якої був єпископ Станіслав Краткі. Разом із кількома студентами з Брно заснував і видавав університетський часопис «Revue 88» у 1988—1989 роках.

Петр Фіала на демонстрації проти обрання Зденека Ондрачека головою контрольної комісії GIBS, 2018 рік

Після листопада 1989 року продовжив видавничу та громадську діяльність, працюючи редактором, у журналах «Proglas», «Revue Politika», «Kontexty» тощо. У 1993 році Фіала та його друзі заснували громадську асоціацію Центр дослідження демократії та культури (CDK), аналітичний центр, який став однією з найуспішніших некомерційних освітніх і культурних організацій. У 2005—2009 роках неодноразово обирався заступником голови, у 2009—2011 роках головою Чеської конференції ректорів, на міжнародному рівні був членом Ради Європейської Асоціації Університетів (2009—2011).

Фіала є членом багатьох наукових і академічних рад державних і приватних університетів і науково-дослідних установ у Чеській Республіці та за кордоном. За наукову діяльність отримав численні нагороди, у 2011 році нагороджений Золотою медаллю Президента Республіки.

Петр Фіала є головою ради директорів незалежного аналітичного центру Правий берег, метою якого є сприяння створенню ідеологічного підґрунтя правої ліберально-консервативної політики.

27 лютого 2022 року брав участь у демонстрації на Вацлавській площі на підтримку України у відповідь на напад Росії на Україну, виступивши на ній з промовою[19].

У 2005 році був членом комісії на конкурсі чеських і моравських вин TOP 77.

Політичні переконання[ред. | ред. код]

Петр Фіала, 2019 рік

У жовтні 2015 року він закликав до військового вторгнення західних сухопутних військ на Близький Схід, оскільки, за словами Фіали «ми не вирішимо проблему хвилі міграції та дестабілізації Близького Сходу та Північної Африки, якщо не вдамося до військових дій»[20]. Також, він відкинув участь Росії у війні проти Ісламської держави[20].

У серпні 2016 року Фіала заявив:

Радикальний іслам воює з Європою … чеський уряд не повинен був погоджуватися на безглузду міграційну політику ЄС, не допускаючи квот і не приймаючи мігрантів, які становлять ризик[21].

У червні 2018 року, вшановуючи пам'ять переміщених осіб і біженців, канцлер Німеччини Ангела Меркель засудила примусове переміщення німців із Чехословаччини та інших країн Центральної та Східної Європи після Другої світової війни. На що Фіала відповів на заяви канцлера Меркель про відсутність моральних і політичних виправдань для вигнання німецьких меншин, сказавши, що «викидання речей минулого та їх одностороння інтерпретація, звичайно, не сприяє розвитку взаємних відносин»[22].

Фіала являвся противником виведення чеських солдатів з війни в Афганістані, тому що «від бою нікуди не втечеш»[23]. У жовтні 2019 року він засудив військову агресію Туреччини, члена НАТО, яка була спрямована проти курдів на території Рожави що на півночі Сирії, заявивши: «Ситуація на Близькому Сході значно погіршилася після турецької військової операції на Півночі Сирії»[24].

Він привітав перемогу польської правлячої партії «Право і справедливість» (PiS) на парламентських виборах у Польщі в жовтні 2019 року та нагадав, що ODS і PiS вже давно співпрацюють у спільній фракції в Європарламенті[25]. Це обмежило негативний вплив видобутку корисних копалин на території Чехії в польській шахті бурого вугілля Турув поблизу чеського кордону[26].

Петр Фіала підтримує Ізраїль та його політику. Він розкритикував міністра закордонних справ Томаша Петржічека, міністра культури Любомира Заоралека та колишнього міністра закордонних справ Карела Шварценберга за їхню спільну заяву 23 травня 2020 року, в якій вони засудили заплановану Ізраїлем анексію єврейських поселень, які Ізраїль будував із 1967 року на спірній території Західного берега[27].

На початку червня 2020 року невідомі облили статую британського прем'єр-міністра Вінстона Черчилля, що в Празі, написом «Він був расистом. Black Lives Matter». Фіала засудив вандалізм статуї Черчилля, заявивши, що пошкодження статуї «великого політика-демократа Вінстона Черчилля, який зіграв вагому роль у розгромі Адольфа Гітлера» було «дурним і ганебним»[28].

Він заперечив будь-яку участь Росії та Китаю в будівництві нового енергоблоку Дукованської атомної електростанції[29]. Щодо впливу людини на поточну зміну клімату, він заявив, що «відповідь не зовсім однозначна»[30].

Перед виборами до Палати депутатів у жовтні 2021 року він критикував Європейський зелений курс, набір політичних ініціатив Єврокомісії, який включає, заборону на продаж нових бензинових і дизельних автомобілів з 2035 року[31][32], однак ще у травні 2021 року він написав, що "Зелена угода — це реальність. Немає сенсу міркувати про те, як могло бути інакше. Тепер ми повинні використати можливість модернізувати чеську економіку та підвищити якість життя, інвестуючи у сталий розвиток, відновлювані ресурси та циркулярну економіку[33].

Фіала попереджав про зростаючий державний борг Чеської Республіки та заявив, що «державні витрати за останні кілька років зросли на 600 мільярдів крон, тобто на 50 відсотків, і нам досі потрібно позичати на погашення його». Він відмовився підвищувати податки і боровся із заборгованістю держави шляхом скорочення державних витрат[34].

Виступає проти одностатевих шлюбів, написавши у своїй книзі «Від А до Я», що «ніхто не може змусити мене, щоб я повірив, що люди однієї статі повинні створювати шлюб і сім'ю, рівну природній»[35].

Петр Фіала назвав президента Росії Володимира Путіна військовим злочинцем і привітав ордер на арешт, виданий Міжнародним кримінальним судом у Гаазі для Путіна в березні 2023 року[36].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 31 жовтня 2022) — за визначний особистий внесок у розвиток українсько-чеського міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України[37]

Галерея[ред. | ред. код]

  • Петр Фіала виступає на демонстрації, 2018
    Петр Фіала виступає на демонстрації, 2018
  • Основні представники владних партій після підписання коаліційної угоди 2022 р.
    Основні представники владних партій після підписання коаліційної угоди 2022 р.
  • Петра Фіала після призначення прем’єр-міністром
    Петра Фіала після призначення прем’єр-міністром
  • Петр Фіала під час візиту прем'єр-міністра Польщі Моравецького до Праги, 2022 рік
    Петр Фіала під час візиту прем'єр-міністра Польщі Моравецького до Праги, 2022 рік
  • Петро Фіала на зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським у Києві разом з іншими представниками Європи, 15 березня 2022 р.
    Петро Фіала на зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським у Києві разом з іншими представниками Європи, 15 березня 2022 р.
  • Петро Фіала на зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським у Києві разом з іншими представниками Європи, 15 березня 2022 р.
    Петро Фіала на зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським у Києві разом з іншими представниками Європи, 15 березня 2022 р.
  • Петро Фіала на зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським у Києві разом з іншими представниками Європи, 15 березня 2022 р.
    Петро Фіала на зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським у Києві разом з іншими представниками Європи, 15 березня 2022 р.
  • У Празькому Граді з прем’єр-міністром Фінляндії Санною Марін на саміті EPS
    У Празькому Граді з прем’єр-міністром Фінляндії Санною Марін на саміті EPS
  • Ім'я Петра Фіали на київській алеї "Ході хоробрих"
    Ім'я Петра Фіали на київській алеї "Ході хоробрих"
  • З головою Європейського парламенту Робертою Мецола (2022)
    З головою Європейського парламенту Робертою Мецола (2022)

Бібліографія[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Петр Фіала
  • Fiala, P.: Katolicismus a politika. Brno 1995. ISBN 80-85959-01-1.
  • Fiala, P.: Německá politologie. Brno 1995. ISBN 80-85959-06-2.
  • Fiala, P. (ed.): Politický extremismus a radikalismus v České republice. Brno 1998. ISBN 80-210-1798-8.
  • Fiala, P. — Strmiska, M.: Teorie politických stran. Brno 1998. ISBN 80-85947-31-5.
  • Fiala, P. — Hanuš, J.: Skrytá církev. Brno 1999. ISBN 80-85959-39-9.
  • Fiala, P. — Hanuš, J. (eds.): Koncil a česká společnost. Brno 2000. ISBN 80-85959-75-5.
  • Fiala, P. — Mikš, F. (eds.): Česká konzervativní a liberální politika. Brno 2000. ISBN 80-85959-73-9.
  • Fiala, P. — Schubert, K.: Moderní analýza politiky. Brno 2000. ISBN 80-85947-50-1.
  • Fiala, P. — Pitrová, M. (eds.): Rozšiřování ES/EU. Brno 2001. ISBN 80-210-2645-6.
  • Fiala, P. — Hanuš, J. (eds.): Katolická církev a totalitarismus v českých zemích. Brno 2001. ISBN 80-85959-98-4.
  • Fiala, P. — Holzer, J. — Strmiska, M. (eds.): Politické strany ve střední a východní Evropě. Brno 2002. ISBN 80-210-3036-4.
  • Fiala, P. — Herbut, R. (eds.): Středoevropské systémy politických stran. Brno 2003. ISBN 80-210-3091-7.
  • Fiala, P. — Pitrová, M.: Evropská unie. Brno 2003. ISBN 80-7325-015-2; 2. dopl. a aktual. vyd. 2009. ISBN 978-80-7325-180-2.
  • Antoszewski, A. — Fiala, P. — Herbut, R. — Sroka, J. (eds.): Partie i systemy partyjne Europy Środkowej. Wroclaw 2003. ISBN 83-229-2425-9.
  • Fiala, P. — Hanuš, J.: Die Verborgene Kirche. Paderborn 2004. ISBN 3-506-72447-9.
  • Fiala, P. — Hanuš, J. — Vybíral, J. (eds.): Katolická sociální nauka a současná věda. Brno, Praha 2004. ISBN 80-7325-024-1.
  • Dančák, B. — Fiala, P. — Hloušek, V. (eds.): Evropeizace. Brno 2005. ISBN 80-210-3865-9.
  • Dočkal, V. — Fiala, P. — Pitrová, M. — Kaniok, P. (eds.): Česká politika v Evropské unii. Brno 2006. ISBN 80-210-4076-9.
  • Fiala, P. — Mareš, M. — Sokol, P.: Eurostrany. Brno 2007. ISBN 80-87029-05-4.
  • Fiala, P.: Laboratoř sekularizace. Brno 2007. ISBN 978-80-7325-141-3.
  • Fiala, P.: Evropský mezičas. Brno 2007. ISBN 80-87029-04-6; 2. aktualizované a rozšířené vydání 2010. ISBN 978-80-87029-99-2.
  • Fiala, P. — Foral, J. — Konečný, K. — Marek, P. — Pehr, M. — Trapl, M. (eds.): Český politický katolicismus 1848—2005. Brno 2008. ISBN 978-80-7325-155-0.
  • Fiala, P. a kol. (ed.): Evropeizace zájmů. Brno 2009. ISBN 978-80-210-4920-8.
  • Balík, S. — Císař, O. — Fiala, P. (eds.): Veřejné politiky v České republice v letech 1989—2009. Brno 2010.
  • Fiala, P.: Politika, jaká nemá být. Brno 2010. ISBN 978-80-7325-216-8.
  • Fiala, P.: Na konci bezstarostnosti. Brno 2015. ISBN 978-80-7485-038-7.
  • Fiala, P.: Občané, demokraté a straníci. Brno 2015. ISBN 978-80-7325-320-2.
  • Balaštík M., Fiala P.: Profesor na frontové linii: Rozhovor Miroslava Balaštíka. Brno 2017. ISBN 978-80-7485-124-7.
  • Fiala, P.: Rozum a odvaha. Brno 2017. ISBN 978-80-7485-131-5.
  • Balík, S. — Fiala, P. — Hanuš, J. — Mikš, F.: Manifest čtyř: Program pro přátele svobody. Brno 2017. ISBN 978-80-7485-135-3.
  • Fiala, P. — Hanuš, J.: Vraťme politice smysl! Rozhovory s Jiřím Hanušem. Brno 2017. ISBN 978-80-7485-136-0.
  • Fiala, P.: Jak uvařit demokracii: Od vládní agonie k polokomunistické vládě. Brno 2017. ISBN 978-80-7485-168-1.
  • Fiala, P. — Mikš, F.: Konzervatismus dnes: Politika, společnost a zdravý rozum v době nerozumu. Brno 2019. ISBN 978-80-7485-186-5.
  • Fiala, P. — Mikš, F. (eds.): Listopad 1989 včera a dnes: Mánesovská setkávání. Brno 2019.
  • Fiala P.: [M]UNIVERZITA: Poslání, výzvy a proměny ve 21. století. Brno 2019. ISBN 978-80-7485-184-1.
  • Fiala, P. — Dvořák, P. — Krutílek, O.: Politika v čase koronaviru: Předběžná analýza. Brno 2020. ISBN 978-80-7485-209-1.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #115608486 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Czech National Authority Database
  3. ↑ Encyklopedie dějin města Brna — 2004.
  4. ↑ а б в Vědecká knihovna v Olomouci REGO
  5. ↑ а б в http://is.muni.cz/osoba/588
  6. ↑ http://www.novinky.cz/domaci/318583-exministr-skolstvi-fiala-vstoupil-do-ods.html
  7. ↑ https://www.ods.cz/profil/petr-fiala
  8. ↑ Český statistický úřad Otevřená data pro volby do Poslanecké sněmovny Parlamentu ČR 2021 konané dne 8.10. - 9.10.2021
  9. ↑ Týdeník Echo — Echo Media, 2023. — ISSN 2336-4971
  10. ↑ Aktuálně.cz — 2012.
  11. ↑ а б в г Petr Fiala (чес.). nasipolitici.cz. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 13 липня 2015.
  12. ↑ Земан призначив Фіалу прем’єр-міністром Чехії. Європейська правда (українською) . 28 листопада 2021. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  13. ↑ а б Petr Fiala, Prime Minister's Chief Science Advisor (англ.). vlada.cz. 20 жовтня 2011. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 13 липня 2015.
  14. ↑ Volby 2017: Rozdělení mandátů a zvolení poslanci (чес.). idnes.cz. Архів оригіналу за 19 лютого 2018. Процитовано 22 жовтня 2017.
  15. ↑ Volby do Poslanecké sněmovny Parlamentu České republiky konané ve dnech 8.10. – 9.10.2021 (чес.). volby.cz. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  16. ↑ Volby vyhrála koalice Spolu, s PirSTAN mají většinu, KSČM a ČSSD pod 5 % | ČeskéNoviny.cz. www.ceskenoviny.cz (чес.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 15 березня 2022.
  17. ↑ В Україну з візитом приїхав прем'єр Чехії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 3 листопада 2022.
  18. ↑ Fiala představil Evropu z té nejlepší stránky, píší zahraniční média. iDNES.cz (чес.). 16 березня 2022. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
  19. ↑ Petr Fiala: Děkuji Vám za Vaši podporu Ukrajině, za Vaši oddanost demokracii a za Váš odpor vůči imperiálním choutkám Ruska / aktuality / Petr Fiala. HOLPUCH.cz. 12 березня 2022.
  20. ↑ а б Fiala volá po vojenské invazi na Blízký východ. Česká televize. 5 жовтня 2015.
  21. ↑ Fiala: Jsme ve válce, která se vede i v našich ulicích. Novinky.cz. 25 серпня 2016.
  22. ↑ Babišovi a Zemanovi vadí výroky Merkelové o odsunu Němců. Diplomacie s nimi problém nemá. Lidovky.cz. 20 червня 2018.
  23. ↑ Je třeba se z Afghánistánu stáhnout, řekl Zaorálek. Babiš to odmítl. iDNES.cz. 23 жовтня 2018.
  24. ↑ Sněmovna odsoudila tureckou agresi proti Kurdům, Babišovi uložila prosazovat ekonomická opatření. iROZHLAS. 15 жовтня 2019.
  25. ↑ Další čtyři roky u moci. Výsledky potvrzují volební výhru Práva a spravedlnosti. Deník.cz. 14 жовтня 2019.
  26. ↑ Petr Fiala: Těžbu v Turówě měl stát řešit mnohem dříve. ODS.cz. 28 серпня 2020.
  27. ↑ Kritický článek tří ministrů zahraničí o Izraeli vyvolal v Česku politickou přestřelku. Novinky.cz. 25 травня 2020.
  28. ↑ Autorky nápisu na soše Winstona Churchilla: „Chtěly jsme upozornit na jeho zločiny.“. A2larm. 13 червня 2020.
  29. ↑ Spor o stavbu Dukovan pokračuje. Vládní strany věří, že tajné služby změní názor na účast Ruska a Číny. iROZHLAS. 26 січня 2021.
  30. ↑ Experti: Fialovo zpochybňování vlivu člověka na klima je manifestace populismu. Cílí na bojovníky za „normální svět“. Deník N. 6 жовтня 2021.
  31. ↑ Hádka o Green Deal. Babiš dohodu odsouhlasil a teď se diví, tepal premiéra Fiala. CNN Prima News. 3 жовтня 2021.
  32. ↑ Politici mohli dát žlutou kartu obřímu zdražování. Místo toho řeší „drobné“. Seznam.cz. 4 жовтня 2021.
  33. ↑ Řekl by Fiala po okupaci v roce 1968, že už nemá smysl spekulovat nad tím, jak by to mohlo být jinak?. Reflex. 21 травня 2021.
  34. ↑ Víme, jak na dluh, tvrdí Fiala a Bartoš. Říkají nesmysly, opáčil Babiš. Deník.cz. 16 жовтня 2021.
  35. ↑ iala proti stejnopohlavním sňatkům: Tradiční rodinu je třeba chránit. Novinky.cz. 9 вересня 2021.
  36. ↑ Čeští politici vítají, že mezinárodní soud vydal zatykač na Putina. Český rozhlas. 17 березня 2023.
  37. ↑ Указ Президента України від 31 жовтня 2022 року № 743/2022 «Про нагородження П.Фіали орденом князя Ярослава Мудрого»

Посилання[ред. | ред. код]
Прапор Чехії
Прапор Чехії
Голови
країн
Голови
урядів
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петр_Фіала&oldid=40591164