Пил — Вікіпедія

Пил^[1], порох^[2], курява^[3] — дрібні тверді частинки в повітрі, які осідають під дією власної ваги, але деякий час можуть перебувати в повітрі у зваженому стані.

Атмосфе́рний пил — це сукупність завислих в повітрі дрібних (1÷2•10^-4 см) твердих частинок, здатних в безвітряну погоду осідати на поверхню Землі.

Джерела пилу можуть бути як природного походження (вивітрення гірських порід, виверження вулкана), так і індустріального (викиди промислових підприємств).

Основна кількість пилу зосереджена на висотах до 500 м.

Види пилу[ред. | ред. код]

Струмопровідний пил — пил з електричним питомим опором не більше 1 000 Ом/м.

Горючий пил — пил, суміш повітря з яким у визначених пропорціях при атмосферних тиску та температурі створює вибухонебезпечне пилоповітряне середовище.

Див. Пил виробничий

Вибухонебезпечний пил[ред. | ред. код]

Див. Пил вибуховий

Вибухонебезпе́чний пил (група А) — пил з нижньою межею поширення полум'я до 65 г/м³.

Найвибухонебезпечніший пил (І клас) — пил з нижньою межею поширення полум'я до 15 г/м³ (пил сірки, каніфолі, нафталіну, сухого молока, торфу).

Вибухонебезпечний пил (ІІ клас) — пил з нижньою концентраційною межею поширення полум'я від 15 г/м3 до 65 г/м³ (пил кави, чаю, борошна, вугілля, сіна, гороху).

Пожежонебезпечний пил[ред. | ред. код]

Пожежонебезпечний пил (група Б) — пил з нижньою межею поширення полум'я понад 65 г/м³.

Найпожежонебезпечніший пил (ІІІ клас) — пил з температурою самозаймання до 250 °C (пил тютюну).

Пожежонебезпечний пил (IV клас) — пил з температурою самозаймання більше 250 °C (деревний та вугільний пил).

Параметри пилу[ред. | ред. код]

Температура самозаймання пилу — найнижча температура гарячої поверхні, за якої виникає самозаймання шару пилу заданої товщини на цій поверхні.

Температура самозаймання пилоповітряної суміші — найнижча температура внутрішньої поверхні випробувальної печі, за якої виникає самозаймання в ній пилоповітряної суміші.

Питома поверхня пилу — сумарна поверхня пилових частинок, віднесена до їх об'єму (іноді до маси).

Вплив пилу на організм людини[ред. | ред. код]

Діяння пилу на організм людини найбільше позначається на органи дихання, особливо якщо крупність частинок перевищує 10—15 мкм. При вдиханні такого пилу разом з повітрям частинки затримуються у верхніх дихальних шляхах і спричиняють їх роздратування і навіть запалення. Найшкідливішими є частинки крупністю 1—5 мкм, які при потраплянні у легені сприяють ущільненню легеневої тканини і виникненню пневмоконіозу. Найшкідливіший у цьому відношенні кварцовий пил з вмістом SiO₂ понад 10 %. Людина, яка працює протягом 10 і більше років у середовищі вугільного пилу може захворіти одним з різновидів пневмоконіозу — антракозом.

Гостро-негативно діє пил і на очі та шкіру: тонкий пил сприяє запаленню рогівки очей, а великий пил може спричинити механічні ушкодження очей.

Див. також[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пил

• Виробничий пил
  • Промисловий пил гірничих підприємств
  • Шахтний пил
• Вибуховий пил
• Космічний пил
• Розумний пил

Посилання[ред. | ред. код]

• Порох, порохи, курява // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1442. — 1000 екз.
• Зважений пил // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 96.
• Пил атмосферний // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 137.

Примітки[ред. | ред. код]