Пилипчук Пилип Каленикович — Вікіпедія

Пилип Каленикович Пилипчук
Голова Ради Народних Міністрів
5 серпня 1921 — 14 січня 1922
Попередник	Андрій Лівицький
Наступник	Андрій Лівицький
Народився	1889(1889) Київська губернія, Російська імперія
Помер	30 серпня 1940(1940-08-30) Холм, Генеральна губернія,  Третій Рейх
Похований	Православний цвинтар у Холмі
Відомий як	дипломат
Країна	УНР → II Польська Республіка Російська імперія
Національність	українець
Alma mater	Санкт-Петербурзький політехнічний інститут[d]
Політична партія	Українська Партія Соціалістів-Революціонерів
Медіафайли у Вікісховищі

Пили́п Кале́никович Пилипчу́к (14 листопада 1889(1889), Ружин Київської губернії — 30 серпня 1940, Холм) — український державний діяч, прем'єр уряду УНР в екзилі (1921–1922) та професор таємної Української Політехніки у Львові, український громадсько-політичний і державний діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Київській губернії (Російська імперія). Здобув інженерну освіту в Санкт-Петербурзі — закінчив Петербурзький політехнічний інститут за спеціальністю інженер комунікацій. На початку XX століття брав активну участь в житті української громади у Петербурзі. Під час Першої світової війни — помічник начальника Київської округи водних шляхів.

В 1917—1918 — доцент теоретичної механіки у Київському політехнічному інституті. Належав до Української партії соціалістів-революціонерів, згодом — Української народно-республіканської партії.

В уряді Центральної Ради В. Винниченка — виконувач обов'язки директора департаменту Генерального секретарства торгу і промисловості. У період Директорії УНР — начальник водних шляхів Дніпра. В грудні 1918 — квітні 1919 — керуючий міністерством шляхів в уряді УНР Володимира Чехівського та Сергія Остапенка. Влітку—восени 1919 очолював дипломатичну місію уряду УНР у Варшаві.

1920 року входив до складу Комісії по виробленню Конституції Української Народної Республіки (створена 30 серпня 1920), яка працювала у Тарнові (Польща).

У 1921—1922 — Пилипчук — голова Ради Народних Міністрів УНР в екзилі.

У 1922—1925 — професор Українського (таємного) політехнічного інституту у Львові. З 1926 року жив у Луцьку, працював на посаді міського архітектора у луцькому магістраті. Був звільнений у 1931 році через звинувачення у службових зловживаннях. Згодом працював як приватний архітектор. Автор більше сотень проектів будинків у Луцьку, в тому числі у стилі функціоналізму.

Був засновником та головою Товариства імені Лесі Українки.

Помер 30 серпня 1940 року у Холмі (тепер Польща), похований на українському кладовищі.

Джерела та література[ред. | ред. код]

• Бойко О. Д. Пилипчук Пилип Каленикович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 204. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
• Над Бугом і Нарвою [Архівовано 1 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Постаті. Пилип Пилипчук
• Українська дипломатична енциклопедія. — Т. 2. — К. ; Знання України, 2004. — С. 294. — ISBN 966-316-045-4.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Нормативний контроль GKG: /g/1211rc22

п о р Голови уряду українських державних утворень з 1917 УНР (1917 — 1918) Володимир Винниченко • Дмитро Дорошенко ¹ • Володимир Винниченко • Всеволод Голубович Українська Держава Микола Сахно-Устимович ¹ • Микола Василенко ¹ • Федір Лизогуб • Сергій Гербель УНР (1918 — 1920) Володимир Чехівський • Сергій Остапенко • Борис Мартос • Ісаак Мазепа • В'ячеслав Прокопович ЗУНР Кость Левицький • Сидір Голубович Інші державні утворення Гуцульська Республіка — Степан Клочурак; Західно-Лемківська Республіка — Ярослав Качмарчик; Східно-Лемківська Республіка — Пантелеймон Шпилька; Кримська Народна Республіка — Номан Челебіджихан • Джафер Киример; Українська Далекосхідна Республіка — Онисим Ступак • Гордій Мелашич • Гаврило Криченко-Могила • Юрій Глушко-Мова; Перший Кримський крайовий уряд — Сулейман Сулькевич; Другий Кримський крайовий уряд — Соломон Крим; Радянська Соціалістична Республіка Тавриди — Антон Слуцький; Кримська Радянська Соціалістична Республіка — Дмитро Ульянов; Українська Народна Республіка Рад — Євгенія Бош ¹ • Микола Скрипник; Донецько-Криворізька радянська республіка — Федір «Артем» Сергєєв; Одеська Радянська Республіка — Володимир Юдовський; Кубанська Народна Республіка — Олександр Філімонов • Лука Бич • Пилип Сушков • Павло Курганський • Василь Іванис Уряд УНР в екзилі В Парижі: Андрій Лівицький • В'ячеслав Прокопович • Пилип Пилипчук • Андрій Лівицький • В'ячеслав Прокопович • Олександр Шульгин; У Празі: Андрій Яковлів ¹; В Мюнхені: Кость Паньківський • Ісаак Мазепа • Степан Баран • Спиридон Довгаль • Симон Созонтів • Микола Лівицький • Атанас Фіґоль • Спиридон Довгаль • Василь Федорончук • Теофіль Леонтій • Ярослав-Богдан Рудницький • Самійленко Іван Матвійович УРСР (1918 — 1941/1944) Християн Раковський • Юрій П'ятаков • Християн Раковський • Григорій Петровський • Християн Раковський • Влас Чубар • Панас Любченко • Михайло Бондаренко • Микола Марчак ¹ • Дем'ян Коротченко • Леонід Корнієць Карпатська Україна (1938-1939) Андрій Бродій • Августин Волошин • Юліян Ревай Державне правління (1941) Ярослав Стецько Райхскомісаріат Еріх Кох УРСР (1944 — 1991) Леонід Корнієць • Микита Хрущов • Дем'ян Коротченко • Никифор Кальченко • Володимир Щербицький • Іван Казанець • Володимир Щербицький • Олександр Ляшко • Віталій Масол • Вітольд Фокін ¹ Україна (з 1991) Вітольд Фокін • Валентин Симоненко ¹ • Леонід Кучма • Юхим Звягільський ¹ • Віталій Масол • Євген Марчук • Павло Лазаренко • Василь Дурдинець ¹ • Валерій Пустовойтенко • Віктор Ющенко • Анатолій Кінах • Віктор Янукович • Юлія Тимошенко • Юрій Єхануров • Віктор Янукович • Юлія Тимошенко • Олександр Турчинов ¹ • Микола Азаров • Сергій Арбузов ¹ • Арсеній Яценюк • Володимир Гройсман • Олексій Гончарук • Денис Шмигаль 1. — Виконувач обов'язків

п о р Українсько-польські відносини Населення та кордон Поляки в Україні (Посольство Польщі в Україні) • Українці Польщі (Посольство України в Польщі) • Польсько-український кордон (Блокада) Посли Польщі в Україні Якуб Смяровський1 (1648) • Адам Кисіль1 (1648—1651) • Станіслав Ванькович2 (1918) • Богдан Кутиловський2 (1919—1920) • Францішек Ян Пуласький3 (1921) • Францішек Харват3 (1921—1923) • Марцелі Шарота3 (1923—1924) • Єжи Козакевич (1992—1997) • Єжи Бар (1997—2001) • Марек Зюлковський (2001—2005) • Яцек Ключковський (2005—2010) • Даріуш Гурчинський (2010—2011) • Генрик Літвін (2011—2016) • Ян Пєкло (2016—2019) • Бартош Ціхоцький (2019—2023) • Ярослав Гузи (2023—) Посли України в Польщі Олександр Карпинський4 (1918) • Пилип Пилипчук5 (1919) • Андрій Лівицький5 (1919—1920) • Ісай Хургин6 (1920) • Мечислав Логановський6 (1921) • Олександр Шумський6 (1921—1922) • Григорій Беседовський6 (1922—1923) • Дмитро Капка6 (1923—1924) • Феодосій Старак (1991) • Анатолій Шевчук (1991—1992) • Геннадій Удовенко (1992—1994) • Петро Сардачук (1994—1998) • Дмитро Павличко (1999—2002) • Олександр Никоненко (2002—2003) • Ігор Харченко (2003—2005) • Олександр Моцик (2005—2010) • Маркіян Мальський (2010—2014) • Владислав Каневський (2014) • Андрій Дещиця (2014—2022) • Василь Зварич (2022—) Візи Пункт прийому візових анкет до Польщі Важливі угоди Замостське перемир'я (1648) • Зборівський договір (1649) • Білоцерківський мирний договір (1651) • Гадяцький договір (1658) • Слободищенський трактат (1660) • Підгаєцька угода (1667) • Острозька угода (1670) (1) посланець короля Яна Казимира до гетьмана Богдана Хмельницького; (2) посол Другої Польської республіки в УНР; (3) повірений у справах Польщі в Харкові; (4) посол Української Держави; (5) посол УНР; (6) посол УСРР