Плавції — Вікіпедія

Плавції
Рід Плавції
лат. Plautii
Період IV ст. до н. е. — IIІ ст.
Місце походження Привернум[1], Лацій
Держава Стародавній Рим
Гілки роду
  • Плавції Веннони, Гіпсеї
  • Плавції Сільвани, Еліани, Ургуланії, Пульхри
  • Плавції Прокули
  • Плавції Деціани
Громадянська діяльність 18 консулів, 1 цензор, 2 народних трибуни, 4 претори
Військові нагороди 3 тріумфи (329 до н. е., 9, 69)
1 овація (47)
CMNS: Gens Plautia у Вікісховищі

Плавції (лат. Plautii, gens Plautia) — давньоримський заможний плебейський рід. З IV ст. до н. е. представники роду починають обіймати вищі магістратури, входять у групу нобілів римського сенату і мають великий вплив у пізній Римській республіці та ранній імперії.

Україномовне написання номену[ред. | ред. код]

Українською мовою давньоримський номен «Плавцій» можуть помилково писати як «Плавтій», але це не відповідає правилам латино-української практичної транскрипції. За фонетичними правилами, в українській мові латинське ti перед голосною та не після s, t, x передається як «ці». Таким чином, в множині (як найменування усього роду загалом) пишеться: Plautii — Плавції (не Плавтії). Відповідно, в однині (як найменування одного представника роду) пишеться: Plautius — Плавцій (не Плавтій)[2].

Етимологія[ред. | ред. код]

Американський мовознавець Джордж Девіс Чейз пише, що номен Плавцій походить від загального латинського імені Plautius (укр. плоскостопий)[3].

Походження[ред. | ред. код]

Плавції часів пізньої Римської республіки стверджували, що походять від Левкона[en], сина Нептуна і Темісто, і доньки Гіпсея[en], царя лапітів. Британський історик Майкл Кроуфорд[en] в своїй праці з давньоримської нумізматики відзначає, що на монетах, викарбуваних Публієм Плавцієм Гіпсеєм, зображені Нептун і Левкон[4].

Мовознавець Чейз класифікує номен Плавцій як побутуючий або серед корінних мешканців Риму, або тих, котрі вперше засвідчені саме у Римі, і немає доказів, що вони походять з іншого місця[3]. Натомість сучасний італійський історик Нікола Терренато[en], який присвятив Плавціям широку монографічну розвідку, припускає, що Плавції могли походити з Привернума (нині Приверно), міста вольсків у південній частині італійського регіону Лація. Терренато пише, що ранні Плавції були численною родиною, що мала зв'язки з головними латинськими центрами Тібур (нині Тіволі) і Пренесте (нині Палестрина), а також із сусіднім центром сабінів або еквів Требула Суффена[en] (поблизу Чичиліано).[1].

Попри можливе походження з Привернума, кілька ранніх Плавціїв, імена яких записані у «Списках римських консулів» (лат. Fasti consulares), воювали проти мешканців міста. Це Гай Плавцій Веннон, який у 341 р. до н. е. змусив жителів Привернума укласти вигідну для Риму угоду, і Гай Плавцій Деціан, який у 329 р. до н. е. завоював місто, приєднавши його разом з рештою земель вольсків до римських володінь.

Родовід[ред. | ред. код]

Плавції Веннони та Гіпсеї[ред. | ред. код]

І

ІІ

ІІІ

Плавції Сільвани[ред. | ред. код]

IV

V

VI

Інші[ред. | ред. код]

VII

VIII

  • Публій Плавцій Деціан (IV ст. до н. е.).

ІХ

Х

ХІ

ХІІ

ХІІІ

XIV

Вшанування[ред. | ред. код]

Денарій (58 р. до н. е.). На реверсі тріумф Гая Плавція Деціана

Римський військовий та політичний діяч Публій Плавцій Гіпсей у 58 р. до н. е. викарбував срібний денарій на честь військової звитяги свого роду, зі сценою тріумфу консула Гая Плавція Деціана. Денарій викарбувано під час каденції Публія Плавція на посаді курульного едила. Британський історик Майкл Кроуфорд[en] в своєму нумізматичному двотомнику подає опис монети. На аверсі денарію зображений профіль голови морського бога Нептуна, від якого Плавції виводили свій рід. На реверсі відтворено урочистий в'їзд переможця на кінній колісниці до Риму. Тріумф Гая Плавція Деціана відбувся у 329 р. до н. е. після взяття ним італійського міста Привернума (нині Приверно), і приєднання захопленої території до Римської республіки[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Terrenato N.[en]. Private vis, public virtus. Family agendas during the early Roman expansion // Roman republican colonization. New perspectives from archaeology and ancient history. — [Roma] : Palombi Editori, 2014. — Vol. 62. — P. 45—69. — ISBN 978-88-6060-662-4. (англ.)
  2. Латино-українська практична транскрипція: Фонетика.
  3. а б Chase G. D. The origin of Roman praenomina // Harvard studies in classical philology[en] : journal. — 1897. — Vol. VIII. — P. 110, 129, 131. (англ.)
  4. а б ''Crawford M. H.[en] Roman republican coinage. — [Cambr.] : Cambridge University Press, [1974]. — [Vol.] I. — P. 444, 445. — ISBN 0-521-07492-4. (англ.)
  5. Appianus Alexandrinus. Historia Romana, XII, 95. (лат.)
  6. Рік народження старшого сина Авла Плавція.
  7. Рік, передуючий народженню сина Марка Плавція Сільвана.
  8. До року народження молодшого брата Тиберія Плавція Сільвана Еліана.
  9. Наступний рік після смерті батька Луція Елія Ламії Плавція Еліана.
  10. Рік народження молодшого сина Марка Веттулена Цивіки Барбара.
  11. Рік народження старшого брата Марка Плавція Сільвана.
  12. Рік народження всиновленого Луція Плавція Планка.
  13. C.[aius] Plautius Rufus // Prosopographia Imperii Romani[en] / ed. P. de Rohden[de] et H. Dessau. — B. : Apud G. Reimerum, 1898. — Pars III. — P. 46. (лат.)
  14. Автор закону часів імператора Веспасіана, до книг якого писали примітки Луцій Нерацій Пріск, Луцій Яволен Пріск, Секст Помпоній і Юлій Павл. Див.: Plautius, auctor iuris Vespasiani // Prosopographia Imperii Romani. — Ibid. — P. 44. (лат.)
  15. Рік народження всиновленого Луція Плавція Елія Ламії Сільвана.
  16. Циста, род корзины // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос. дореф.)

Бібліографія[ред. | ред. код]