Пластида — Вікіпедія

Пластиди (від грец. plastos — утворений, виліплений, оформлений) — основні органели рослин та водоростей. Покриті подвійною мембраною[уточнити] і мають в своєму складі багато копій кільцевої ДНК. Сукупність пластид клітини утворює пластидом.

Основні типи пластид в рослинній клітині

Пластиди рослин[ред. | ред. код]

Пластиди відповідають за фотосинтез, зберігання харчових запасів, подібних до крохмалю , і синтез багатьох класів молекул, таких як жирні кислоти і терпени, які потрібні клітині як будівельні блоки або для функціювання рослини. Залежно від морфології і функції, пластиди мають здатність диференціюватися або редиференціюються, між кількома формами. Усі пластиди утворюються з протопластид (раніше відомих як «еопласти», грец. eo-: «світанок», «ранок»), які наявні в меристематичних тканинах рослини. Протопластиди і молоді хлоропласти часто діляться, а зріліші хлоропласти, хоча й зберігають здатність ділитися, роблять це рідко.

Пластиди рослин можуть диференціюватися в наступні форми, залежно від потрібної для клітини функції:

  • Лейкопласти — незабарвлені пластиди (грец. leicos — білий), як правило виконують функцію запасання речовин. Наприклад, у лейкопластах бульб картоплі накопичується крохмаль. Лейкопласти вищих рослин можуть перетворюватися на хлоропласти або хромопласти. Розрізняють:
    • Амілопласти, які синтезують і нагромаджують крохмаль;
    • Протеїнопласти — позбавлені гран, синтезують білки і відкладають їх у вигляді алейронових зерен (у насінні);
    • Олеопласти (від грец. oleum — олія), в яких утворюються і відкладаються олії (у клітинах насіння конопель, льону, рицини).
  • Хромопласти — пластиди, забарвлені в жовтий, червоний або помаранчевий колір (грец. chromos — забарвлений). Забарвлення хромопластів пов'язане з накопиченням в них каротиноїдів. Хромопласти визначають забарвлення осіннього листя, пелюсток квітів, коренеплодів, доспілих плодів. Форма хромопластів різна: куляста, тригранна, колоподібна, місяцеподібна.
  • Хлоропласти (грец. chloros — зелений) — пластиди, що містять фотосинтезуючі пігменти — хлорофіли. Мають зелене забарвлення і складну внутрішню структуру. Мають вигляд двоопуклої рідше плоскоопуклої лінзи, діаметром 5–8 мкм. Зовні хлоропласт оточений гладкою ліпопротеїновою мембраною. Внутрішня оболонка утворює систему паралельних вгинань. Між ними знаходиться строма, в якій містяться тилакоїди (від грец. tylys — здуття i eidos — вигляд) — замкнуті сплющені мішечки з двох мембран. У вищих рослин частина тилакоїдів має форму дисків, локальні скупчення яких формують грани хлоропласта, що з’єднані між собою системою міжгранних тилакоїдів строми.
  • Пропластиди — виступають в ембріональних клітинах промеристеми і меристеми. За будовою пропластиди нагадують мітохондрії, але відрізняються від них більшими розмірами і паралельним розміщенням внутрішніх мембран. Містять строму і дископодібні грани. Утворюються з недиференційованих зачатків пластид, які можуть інтенсивно ділитися. Спочатку вони круглі, згодом стають овальними. Це безбарвні, молоді стадії в розвитку всіх типів пластид.
  • Етіопласти — утворюються з пропластид у випадку затримки їх розвитку через відсутність освітлення. Це ламелярні тільця, які містять прохлорофіл. На світлі етіопласти перетворюються на хлоропласти.

Пластиди інших організмів[ред. | ред. код]

Всі водорості, включаючи ті, що не відносяться до рослин, мають хлоропласти, що є основною характеристикою групи, проте пігменти хлоропластів, і в результаті їх колір, можуть відрізнятися від хлорофілу рослин. Усі незабарвлені пластиди водоростей називають лейкопластами, вони зазвичай простіші за рослинні, а їх функції відрізняються від лейкопластів рослин. Специфічні лейкопласти (етіопласти, амілопласти) і хромопласти у водоростях не знайдено. Ще одною відмінностю пластид деяких водоростей може бути наявність у них піреноїдів.[джерело?]

Будова і походження пластид[ред. | ред. код]

Пластиди мають власний геном, ДНК хлоропласта відрізняється від інших видів ДНК. Гени групуються в оперони, які розташовуються одним скупченням або невеликими фрагментами в матриксі[1].

Хлоропласти мають дво-, три- або чотиримембранну оболонку, яка відмежовує їх від цитоплазми. Кількість мембран вказує на первинне чи вторинне походження пластиди[2].

Див. також[ред. | ред. код]


Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Бойко М.Ф. (2016). Ботаніка. Систематика несудинних рослин (Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів). Київ: Ліра-К.