French
DeutschПлотніков Михайло Самуїлович — Вікіпедія
| Михайло Плотніков | |
|---|---|
| Михаил Плотников | |
| Ім'я при народженні | Михаил Самуилович Плотников |
| Народився | 12 липня 1965 (58 років) Волгоград, РРФСР, СРСР |
| Громадянство |  Росія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | телеведучий |
| Відомий завдяки | телеведучий, радіоведучий, шоумен |
| Alma mater | Волгоградський державний університет |
| Знання мов | російська |
| Роки активності | 1985 — тепер. час |
| Жанр | шоу-бізнес, телебачення, радіо і реклама |
| Сайт | plotnikovkulinar.com |
Плотніков Михайло Самуїлович (рос. Михаил Самуилович Плотников; нар. 12 липня 1965, Волгоград, РРФСР, СРСР) — український та російський шоумен, радіо- і телеведучий.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 12 липня 1965 року в Волгограді в родині інженера-будівельника Самуїла Львовича Плотникова і викладачки російської мови і літератури Рахілі Мойсеївни Хает. Старший брат Лев, 1955 року народження, з 1989 року живе в Ізраїлі.
Закінчив 1982 року Волгоградську школу № 81 та вступив до Волгоградського державного університету[1] на філологічний факультет, який закінчив 1989 року.
1983 року після першого курсу потрапив під перший заклик студентів в армію. 1985-го демобілізувався і поновив навчання в університеті.
Будучи студентом 4-го курсу, почав викладати російську мову і літературу в гімназії.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Розлучений. У нього є двоє дітей: дочка Олеся 1991 року народження і син Даниїл 1998 року народження.
2010 року народився онук Тимофій.
Кар'єра[ред. | ред. код]
У Росії[ред. | ред. код]
1993 року припинив педагогічну практику та зайнявся радіо, вів на першій волгоградській радіостанції «Нова Хвиля» два проекти: «ХанУма» і «Кто больше»[1].
У ці роки був співорганізатором КВК у Волгограді[1].
З 1996 року по 1999 рік працював генеральним директором «Русского Радио — Волгоград».
У січні 2000 року переїхав до Москви[1].
7 лютого 2000 вперше вийшов в ефір на радіо Срібний дощ з щовечірньою програмою «Вечеря з провінціалом».
З 2004 по 2005 рік веде ранкове шоу «Перша зміна» на радіостанції Європа Плюс.
У 2005 році після річної перерви Плотніков повертається на радіостанцію Срібний дощ[1].
У 2008 році стає переможцем шоу «Самый умный» на телеканалі СТС.
З 18 липня 2010 року веде власне кулінарне шоу «Барышня и кулинар»[2] з Ганною Семенович (до 2015) та Ольгою Кокорекина. Шоу виходить в ефір по неділях на телеканалі «ТВ Центр».
З листопада 2016 на радіо «Восток ФМ» з'являється програма «Вкусные заметки с Михаилом Плотниковым».
В Україні[ред. | ред. код]
У листопаді 2009 року в Києві заснував рекламне агентство «Оскар Ярд Медіа»[1][3].
У 2012 році на українському телеканалі ICTV виходить програма «ЄВРОФУД»[4].
З 2013 року — основний експерт популярного ток-шоу «Страсті за Ревізором»[5] на Новому каналі.
У 2015 році заснував «Неутреннее ШОУ» на «Русском радио Україна»[6].
Гральний бізнес[ред. | ред. код]
З 2003 по 2009 рік Михайло Плотніков паралельно з роботою на радіо керує рекламою і піаром популярного казино-клубу «Європа»[1].
В ігровому бізнесі Михайло працює досі. Після Москви — в Києві, а потім і в Казахстані.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Михаил Плотников. Ведущий программы «Барышня и кулинар». Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
- ↑ Кулинарное шоу «Барышня и кулинар». Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
- ↑ Рекламне агентство «Оскар Ярд Медіа». Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 23 серпня 2018.
- ↑ «ЄВРОФУД 2012» — кулінарне шоу за футбольними правилами. Архів оригіналу за 31 травня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
- ↑ ЕКСПЕРТ «СТРАСТЕЙ ЗА РЕВІЗОРОМ» НАЗВАВ СЛОВА ВЕДУЧОГО «РЕВІЗОРА» МАЯЧНЕЮ. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 23 серпня 2018.
- ↑ «Русское радио Украина». Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 23 серпня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- plotnikovkulinar.com [Архівовано 24 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Михаил Плотников [Архівовано 27 серпня 2018 у Wayback Machine.] // ТВ Центр
- Страсти вокруг Ревизора [Архівовано 23 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Телегид
- Інтерв'ю для Комсомольської правди в Україні [Архівовано 10 квітня 2013 у Wayback Machine.]
|
