Площа Дофіна — Вікіпедія

Площа Дофіна
Дата створення / заснування 1607
Зображення
Офіційна назва фр. place Dauphine[1][2]
Названо на честь Людовик XIII і Дофін
Країна  Франція[3][4]
Адміністративна одиниця Saint-Germain-l'Auxerroisd[4]
Місце розташування Saint-Germain-l'Auxerroisd
У межах природно-географічного об'єкта Острів Сіте
Спільний кордон із Rue de Harlayd, Rue Henri-Robertd
Статус спадщини пам'ятка історії зареєстрованаd[3]
Довжина або відстань 102 м[1]
Ширина 67 м[1]
Детальна карта
Зображення дорожнього знака з назвою місця
Мапа
CMNS: Площа Дофіна у Вікісховищі

Координати: 48°51′23″ пн. ш. 2°20′32″ сх. д. / 48.85653888891677354° пн. ш. 2.34242777780557798° сх. д. / 48.85653888891677354; 2.34242777780557798

Площа Дофіна (фр. place Dauphine) — громадська площа, розташована недалеко від західного кінця Іль-де-ла-Сіте у першому окрузі Парижа. Її було закладено Генріхом IV у 1607 році. Вона є другим його проектом для публічних скверів у Парижі, першим з яких була Королівська площа (фр. Place Royale) (тепер Площа Вогезів (фр. Place des Vosges)).

Король назвав площу на честь свого сина, дофіна Франції і майбутнього короля Людовика XIII, який народився в 1601 році.[5]

Від площі, фактично трикутної форми, можна дістатися до середини мосту Пон-Неф (фр. Pont Neuf), який з'єднує лівий і правий береги Сени, проходячи над островом Сіте. Вулиця Анрі Робера (фр. Rue Henri-Robert), має таку назву, починаючи з 1948 р. Довжиною сорок метрів, вона з'єднує площу Дофіна і міст. Там, де вони зустрічаються, є два інших відомих місця: площа Пон-Неф (фр. Place du Pont-Neuf) і площа дю-Верт-Галан (фр. Place du Vert-Galant).

Історія[ред. | ред. код]

Дві будівлі споруджені 1612 р., звернені до Пон-Неф, біля входу до площі Дофін
Площа Дофіна, дивлячись на захід до Пон-Неф
Площа Дофіна, Північний край

Площу Дофіна було закладено у 1607-10рр., коли Королівська площа ще будувалася. Вона була одним з перших містобудівних проектів Генріха IV і знаходилася на місці, створеному з частини західного саду анклаву, відомого як палац Сіте (фр. Palais de la Cité) (тому що Капетинги жили там давно, ще до збудування Лувра). Там був павільйон, Maison des Etuves, розташований у західній стіні саду, що виходила на два річкові острівці, чи навіть мулисті обмілини. Один острів був приєднаний і заповнений землею, утворивши середню ділянку, Пон-Нефу, terre-plein (завершена в 1606 році), що розширила Іль-де-ла-Сіте на захід і, на низовій стороні мосту, платформу, підтримує кінну статую Генріха IV (встановлена в 1614 році). Другий острів було видалено. Площа Дофіна мала зайняти західну частину саду і вільні землі, що були створені між ним і мостом.

Близько 3 гектарів землі було передано Ашілю де Арле, сеньору де Бомону, 10 березня 1607 року з дорученням виконати проект за загальним планом, в якому будинки будуть дотримуватися певного повторюваного фасаду. Розробка складалася з двох складових: трикутної площі і ряду будинків на відстані від основи трикутника на східній стороні вулиці де Арле, де вулиця повертала та простягалася далі на схід уздовж причалів. На площу було два входи: один у середині східного ряду, другий — у західній точці, що виходить на Пон-Неф. Західний («низовий») шлюз був утворений парними павільйонами, що стоять навпроти мосту, і статуєю Генріха IV з іншого боку.[6]

Останній з будинків (на південно-східному куті площі) був закінчений у 1616 році.[7] Спочатку всі вони були побудовані з більш-менш вказаними фасадами, які були подібні до тих, що були на Королівській площі, хоча будинки були більш скромними. В кожному повторюваному блоці на першому поверсі знаходилися дві аркадні вітрини, прикрашені каменем, між якими вузькі двері відкривалися у прохід до внутрішнього двору з крутими сходами, що ведуть до двох житлових поверхів вище.[8] На вершині був мансардний поверх з крутим шиферним дахом і мансардою, подібно до Королівської площі, за винятком того, що кожен блок на площі Дофіна був покритий єдиним дахом, а мансардні вікна «не давали натяку на окремі будинки».[9] Насправді, за фасадами, самі будинки, побудовані окремими покупцями, змінювалися за планом і площею.[10]

З моменту будівництва майже всі будинки, що оточують площу, були підняті у висоту з урахуванням нових фасадів, перебудованих або замінених імітаціями оригіналів. Лише двоє зберігають свій первісний вигляд (ті, що стоять входами до Пон-Нефу).[11] У 1792 році під час Революції площу Дофіна було перейменовано в місце Thionville, як вона і називалася до 1814 року.[12] Колишня східна частина, сильно пошкоджена вогнем під час боїв Паризької Комуни 1871 року, була посунута, щоб відкрити панораму на Палац правосуддя.

Станції метро[ред. | ред. код]

Площа Дофіна:

Розташована біля станцій Метрополітену: Pont Neuf та Cité.

Вона обслуговується лініями 4 та 7.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в http://www.v2asp.paris.fr/commun/v2asp/v2/nomenclature_voies/Voieactu/2591.nom.htm
  2. opendata.paris.fr
  3. а б base Mériméeministère de la Culture, 1978.
  4. а б archINFORM — 1994.
  5. According to Ballon 1991, pp. 125, 155, Henry IV approved the name and the design of the square in May 1607, and the last house was completed in 1616
  6. Ballon 1991, pp. 114—117, 122, 124.
  7. Ballon 1991, pp. 125—127
  8. Ballon 1991, p. 155
  9. Blunt 1999, p. 104, states that these features were made of stucco, while Ayers 2004, p. 27, and Ballon 1991, p. 144, say they were stone.
  10. Ballon 1991, p. 152.
  11. Ballon 1991, p. 154—157.
  12. Boursin & Challamel 1893, p. 822.https://books.google.com.ua/books?id=YNYWAAAAQAAJ&pg=PA822&redir_esc=y

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]