Плюс — Вікіпедія

Плюс (лат. plus «більше» — порівняльний ступінь від лат. multum «багато») — графічний символ операції додавання, а також символ позитивного числа (+). В ASCII має код 43 (0x2B), в Юнікоді — 002B.

Найбільш ранньою книгою, в якій використовувався символ «+», вважається комерційний трактат 1489 Йоганна Відмана [1], де символ вживається в розумінні ознаки збільшення. У першій половині XVI століття символ вже як позначення складання зустрічається в книгах Генріха Грамматеуса та його учня Крістофа Рудольффа [2]. Франсуа Вієт, творець символічної мови алгебри, систематично для складання застосовував знак «+», притому походження цієї нотації у Вієта зв'язується мальтійським хрестом [3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кайор, 1 900, с. 175, John Widmann, printed ad 1489 in Leipzig, is the earliest book in which the + and - symbols have been found. There are indications leading us to surmise that they were in use first among merchants.
  2. Кайор, 1909, с. 175, They occur again in the arithmetic of Grammateus, a teacher at the University of Vienna. His pupil, Christoff Rudolff, the writer of the first text-book on algebra in the German language (printed in 1525), employs these symbols also.
  3. Кайор, 1909, с. 174, Vieta employed the Maltese cross (+) as the short-hand symbol for addition.