French
DeutschПовстансько-партизанський штаб УНР — Вікіпедія
| Повстансько-партизанський штаб УНР | |
|---|---|
 | |
| На службі | 21 січня — 23 жовтня 1921 |
| Країна | Українська Народна Республіка |
| Вид | сухопутні війська |
| Гарнізон/Штаб | Тарнів (січень — квітень 1921) Львів (квітень — 23 жовтня 1921) |
| Конфлікти | Радянсько-українська війна |
| Командування | |
| Головнокомандувач армії УНР | Симон Петлюра |
| Командувач Повстанської армії | Юрій Тютюнник |
| Начальник штабу | Юрій Отмарштейн |
Повстансько-партизанський штаб УНР — таємний орган, створений для підготовки походу в Україну Повстанської армії Української Народної Республіки, а також координації діяльності повстанських загонів на окупованій більшовиками території, підпорядкований Державному центру УНР та польському генеральному штабу.
Створення штабу[ред. | ред. код]
На початку грудня 1920 року для організації повстанського руху в Україні наказом № 73 по Головній управі Генерального штабу Армії УНР було створено відділ повстанських організацій у складі 5 осіб на чолі з підполковником В.Зеєргошем. Проте скоро виявилося, що цей орган не відповідає рівню покладених на нього завдань.[1][2]
З 1921 року керівництво УНР починає формувати більш централізовану і розгалужену систему координації та підтримки повстанського руху в Україні. 21 січня при Головній Команді військ УНР на засіданні Ради Народних Міністрів у Тарнові було утворено Повстансько-партизанський штаб, завданням якого було підготувати загальне повстання в Україні проти окупаційного російсько-більшовицького режиму[3].
За пропозицією генерал-хорунжого Всеволода Петрова керувати новоствореним штабом мав безпосередньо Симон Петлюра як головнокомондувач армії УНР. Справу підготовки до походу в Україну головнокомандувач доручив відомому військовому діячеві генерал-хорунжому Юрію Тютюннику. Штаб мав вирішувати усі питання, пов'язані зі збройною протидією більшовицьким окупантам та організацією широкомасштабного антикомуністичного повстання в Україні.[4] Начальником штабу було призначено полковника Юрія Отмарштейна.
Переїзд[ред. | ред. код]
22 червня 1921 року Повстансько-партизанський штаб переїхав до Львова з дорученням — розробити там план організації повстанської армії[5]. Поляки зобов'язалися постачати необхідні засоби для штабу та його станиць, через які переходитимуть посланці в Україну, дозволяли використовувати інтернованих старшин та козаків як посланців в Україну, обіцяли видавати документи на безкоштовний переїзд залізницею для службовців Штабу.[6] Причиною зміни місця перебування стало бажання Тютюнника посилити конспірацію у Повстансько-партизанському штабі і наблизити його до кордону.
Керівництво[ред. | ред. код]
- Начальник Штабу — полковник Юрій Отмарштейн. Завдання: опрацювати план походу в Україну.
- Командувач Повстанчею Армією — генерал Юрій Тютюнник. Завдання: керівництво повстанням.
- Ад'ютант начальника Штабу — сотник Дмитро Герчанівський (псевдо — Дмитро Стрілець).
- Начальник розвідчого відділу — полковник Митрофан Очеретько
- Помічник начальника розвідчого відділу — сотник Петро Ващенко.
- Начальник військового управління — генерал Михайло Пересада-Суходольський[7], згодом полковник Йосип Добротворський[8].
- Начальник оперативного відділу — сотник Юрій Скорняков.
Діяльність[ред. | ред. код]
У березні 1921 року Повстансько-партизанським штабом на кордоні створено два контрольно-розвідувальні пункти: у Тернополі та Дубно. Згодом кількість контрольно-розвідувальних пунктів збільшено до п'яти. Один був на Галичині, один у Поділлі в містечку Копичинці (командир — сотник Кузьменко-Титаренко) та три на Волині: у Кременці (командир — сотник Редька), у Корці (сотник Лінкевич), у Сарнах (сотник Головко-Левицький)[9].
Навесні 1921 року територію України було розділено на п'ять повстанських груп і 22 повстанських райони. Штаб кожної групи координував діяльність 3-5 повстанських районів. Керівники груп підпорядковувалися керівнику ППШ. Вони передавали отримані від ППШ завдання керівникам повстанських районів і слідкували за їх виконанням, координували повстанські операції в районах, перевіряли і пересилали до ППШ розвідувальні відомості, організовували агітаційну антибільшовицьку діяльність, а також наглядали за тим, щоб захоплені в більшовиків кошти передавалися до повстанських організацій.[10]
Зв'язок із закордонним штабом Петлюри і координацію між місцевими повстанськими організаціями здійснював Центральний український повстанський комітет (Цупком) або в іншому варіанті — Всеукраїнський центральний повстанський комітет (ВУЦПК), який знаходився в Києві. Цупком мав на місцях старшин для доручень, обов'язком яких було встановлення та підтримання зв'язку з діючими повстанськими загонами. Представником Цупкому на Катеринославщині був старшина для доручень Олександр Нестеренко[11]. Проте Олександр Нестеренко навіть не встиг розгорнути підпільний рух, оскільки був заарештований[12].
Розформування[ред. | ред. код]
23 жовтня 1921 року напередодні початку Другого зимового походу львівський штаб реорганізовано в Українське інформаційно-пресове бюро, а на зміну ППШ створено Штаб Повстанської армії[13]. Згодом, у лютому 1922-го інформаційно-пресове бюро було розформовано. Після розформування українським співробітникам надано польське громадянство, а поляків, які брали активну участь у діяльності штабу, на вимогу уряду УСРР звільнено із державних посад. Зважаючи на безперспективність подальших воєнних дій у боротьбі за українську державність, один з керівників штабу — Юрій Тютюнник — вирішив остаточно розірвати відносини з поляками. Подальші спроби Польщі відновити роботу організації з метою визволення України не увінчалися успіхом.[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Срібняк І. Діяльність Партизанського-Повстанського Штабу при Головній Команді Військ УНР у 1921 р. // Український історичний журнал. — К., 2001. — № 5. — С.108
- ↑ Бессарабська повстанська група в Другому Зимовому поході Армії УНР / Я. Файзулін — К.: Інститут історії України НАН України, 2011 — с. 369
- ↑ Котович І. Повстання в Україні в листопаді 1921 року//Українські вісті. — Детройд, 1981. — № 39 (2471), 40 (2472)
- ↑ Повстанці Одещини і Придністров'я. Антикомуністичний повстанський рух на Південному Заході України./ Боган С. М. — Кам'янець-Подільський: Друкарня «Рута», 2013. — c. 43
- ↑ Documenty i materiały do historii stosunków polsko-radzieckich. T.4:kwieceń 1921 — maj 1926. — Warszawa: Ksiąźuka, 1965. — 77 s. (пол.)
- ↑ Голинков Д. А. Крушение антисоветского подполья в СССР. — М.: Политиздат, 1975. — c.c. 486—487
- ↑ ЦДАВОВУ.— Ф.2297.— Оп.1.— Спр.15.— Арк.15.
- ↑ Вигнати окупанта./ Гречанівський Д. — Мюнхен, 1963. — с. 32.
- ↑ Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — К.: «Стікс», 2011. — с. 34 ISBN 978-966-96849-8-1
- ↑ Перелоги Української революції: Другий зимовий похід армії УНР./ Файзулін Я. М., Скальський В. В. — К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008. — c. 25
- ↑ Володимир Стецюк Справа петлюрівської повстанської організації // газета «День». — К., 29 серпня, 2020
- ↑ Подпольное движение - курс на поражение (1921 год) Ч.2/2 | Дневник повстанца Подгорного-Полина | (uk-UA) , процитовано 26 квітня 2023
- ↑ Генерал Юрко Тютюнник/ Шатайло О.Л. — Львів: «Світ», 2000. — с. 76 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 грудня 2014. Процитовано 11 вересня 2016.
- ↑ Повстансько-партизанський штаб УНР. О. Муравський, О. Вішка.; Інститут Історії України
Джерела та література[ред. | ред. код]
- О. Муравський, О. Вішка. Повстансько-партизанський штаб // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 289. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Верига В. Листопадовий рейд. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1995. — сс. 20-37 ISBN 5-7707-7031-7
- Срібняк І. Обеззброєна, але нескорена: Інтернована Армія УНР у таборах Польщі й Румунії (1921—1924 рр.). — Київ-Філядельфія, 1997. — 187 с.
- Срібняк І. Діяльність Партизанського-Повстанського Штабу при Головній Команді Військ УНР у 1921 р. // Український історичний журнал. — К., 2001. — № 5. — С.107-120.
- Срібняк І., Палієнко М. Уенерівська конспірація в Бессарабії: створення підпільних структур та їх організаційно-бойова діяльність на півдні України (1921 р.) // Rusin: International Historical Journal. — Chisinau (Moldova), 2018. — Vol.53. — Issue 3. — C.254-274 (DOI:10.17223/18572685/53/15)
- Срібняк І. Республіка Польща і Українська Народна Республіка у боротьбі з більшовизмом у 1921 р. Організаційно-агентурна діяльність Партизансько-Повстанського штабу при головній команді Військ УНР (за матеріалами ЗНіО і БН) // Rozpad imperiów. Kształtowanie powojennego ładu w Europie Środkowo-Wschodniej w latach 1918-1923 / red. M. Gibiec, G. Hryciuk, R. Klementowski. Wrocław-Warszawa, 2020. S. 492-507.
