French
DeutschПокутній Анатолій Сергійович — Вікіпедія
| Анатолій Покутній Покутній Анатолій Сергійович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 4 жовтня 1993 Адампіль, Старосинявський район, Хмельницька область, Україна | |
| Смерть | 26 березня 2022 (28 років) Кам'янка (загинув у ході бойових дій) | |
| Поховання | Адампіль | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Alma Mater | Тернівський професійний гірничий ліцей | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2021—2022 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  ДШВ | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Покутній Анатолій Сергійович (4 жовтня 1993, с. Адампіль, Хмельницької області — 25 березня 2022, с. Кам'янка Ізюмського району Харківської області) — український військовослужбовець, солдат 95 ОДШБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 4 жовтня 1993 року у селі Адампіль Хмельницької області. У 2009 році закінчив Адампільську ЗОШ І-ІІІ ст. Навчався у професійному гірничому ліцеї, де здобув професію гірник (м. Тернівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область). Працював у шахті в м. Тернівка. 22 квітня 2019 року призвався на строкову службу до Львова. У 2021 році підписав контракт з 95 ОДШБр і був призначений навідником десантно-штурмового батальйону десантно-штурмової роти і з осені пішов захищати Батьківщину на лінію фронту. Солдат 1 роти 3 взводу 13-го окремого десантнo-штурмового батальйону 95 ОДШБр в/ч А1910[1].
У період з 31 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій і Луганській областях, безпосередньо в районі селища Нью-Йорк. З початку повномасштабного вторгнення російської федерації (24.02.2022) з честю виконував обов'язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні[1].
Загибель[ред. | ред. код]
З 25 березня 2022 року вважався зниклим безвісти після штурму у с. Кам'янка Ізюмського району Харківської області. Це був 19-й і останній його штурм. У ніч з 24 на 25 березня 2022 року село повністю захопили російські солдати[2]. Тіло загиблого Анатолія лежало на полі бою півроку, у вересні 2022 був похований у рідному селі[3].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (17 січня 2023, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Покутньому Анатолію Сергійовичу. petition.president.gov.ua. Процитовано 18 березня 2024.
- ↑ Екс дружина загиблого захисника з Хмельниччини просить надати йому звання Героя - vsim.ua. vsim.ua (укр.). Процитовано 18 березня 2024.
- ↑ Назавжди в нашій пам’яті …. starosynjavska-gromada.gov.ua (UA) . Процитовано 18 березня 2024.
- ↑ Указ президента України №24/2023 Про відзначення державними нагородами України. 17 січня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Анатолій Покутній // Платформа пам'яті Меморіал
- Коновалова О. Колишня дружина загиблого бійця з Хмельниччини просить підтримати петицію про присвоєння звання Героя України // Суспільне. Новини, 27 червня 2023
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |