Полабська мова — Вікіпедія

Полабська мова — мертва західно-слов'янська мова. Рідна мова нащадків слов'янського племені древан. Була поширеною на крайньому заході слов'янського ареалу серед селян князівства Люнебурґ на лівому березі річки Ельба (Лаба) (сучасний район Люхов-Данненберґ землі Нижня Саксонія в Німеччині). До середини XVIII століття полабська мова вимерла, слов'яни Люнебурґа заговорили лише німецькою.

Полабська мова була найближчою до польської та разом з нею, кашубською та вимерлою словінцькою належить до лехітської підгрупи західнослов'янських мов.

Для полабської мови характерні збереження низки архаїчних рис (наявність носових голосних; форми без метатези плавних; наявність аориста й імперфекта; релікти двоїни; деякі просодичні особливості), поява інновацій, низка з яких пов'язана з впливом німецької мови (дифтонгізація закритих голосних; перехід голосних о в ö, ü і a в o; перехід приголосних g, k в деяких позиціях в d, t; в низці випадків редукція кінцевих голосних; спрощення в наголосі; особливості утворення складних часів та ін.), наявність великої кількості середньонижньонімецьких лексичних запозичень.

Полабською мовою не було писемності, вона відома за декількома словниками та записами текстів, здійсненими наприкінці XVII — на початку XVIII століть (німецько-полабський словник К. Генніґа^[ru], записи селянина Я. П. Шульце^[ru], французько-полабський словник І. Пфеффінґера та ін.). Полабська мова також відбита в топоніміці та деяких особливостях німецьких говорів на півночі Німеччини.

Ареал[ред. | ред. код]

Була поширена з 7 ст. до першої половини 18 ст. здебільшого по правому березі річки Лаба (Ельба) в німецькому князівстві Люненбург (тепер округ Люхов-Даненберг землі Нижня Саксонія в Німеччині), де й записано пам'ятки цією мовою, а також на теренах півночі сучасної Німеччини (Мекленбург, Бранденбург, Шлезвіг).

Ареал розливу полабської мови межував із серболужицькими (сорбськими) діалектами на сході Німеччини.

Починаючи з 10-12 ст., у зв'язку з Німецьким переселенням на Схід, її поступово витіснено німецькою мовою. Остання носійка мови померла 1756 року у віці 88 років.

Особливості[ред. | ред. код]

Архаїчні риси:

• збережено носові звуки [ą] і [ę]: pętь > pąt
• збережено в дієвідміні аориста та імперфекта.

Іновації:

• дифтонгізація закритих голосних [i] > [ai̯], [u] > [au̯], [y] > [oi̯]: blizko > blai̯sk, duša > dau̯sa, ryba > roi̯ba
• зміна слов'янського [о] в [ü], [ö]: dobryi > dübre, koza > t'öza (вплив німецької мови)
• зміна слов'янського [а] в [о]: sam > som, jabloňa > joblünia (вплив німецької мови)
• зміна слов'янських [g], [k] у м'які [d'], [t']: gora > d'öra, kuchar > t'auchior
• плутання [š] та [s] залежно від діалекту: širokyi > sarüt'e, але slyna > šlaina
• редукція прикінцевих голосних: lěto > let, спрощення у відмінах.

У лексиці велика кількість запозичень із німецької мови.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Мова була безписемною, але в 17-18 ст. записано декілька коротких текстів, а також складено словник на 5 тис. слів.

Окрім нечисленних пам'яток полабської мови, збереглися також полабські назви в топоніміці Нижньої Саксонії.

Див. також[ред. | ред. код]

• Лехітські мови
• Полаби
• Руяни

Джерела[ред. | ред. код]

• Olesch, Reinhold^[en] (1977), «Jezik polapskih Drevana: Stanje i zadaci istraživanja» (хор.) (PDF),
• Rzetelska-Feleszko, Ewa (2002), «Polabisch» (нім.) (PDF), Enzyklopädie des Europäischen Ostens, Klagenfurt
• Kapović, Mate (2008) (хор.), Uvod u indoeuropsku lingvistiku, Zagreb: Matica hrvatska, ISBN 978-953-150-847-6
• Селищев А. М. Славянское языкознание. Западнославянские языки. — Москва : Государственное учебно-педагогическое издательство Наркомпроса РСФСР, 1941. — С. 419—448.
• Супрун А. Е. Новые издания по полабской лексикографии и лексикологии. — 1966. — № 2. — С. 91—98.
• Супрун А. Е., Калюта А. М. Введение в славянскую филологию. — Минск : Вышэйшая школа, 1989. — С. 99—105.
• Lehr-Spławiński T. Gramatyka połabska. — Lwów : Nakład i własność K. S. Jakubowskiego, 1929. — 278 с.
• Lehr-Spławiński T. O «mazurzeniu» w języku połabskim // Studia i szkice wybrane z językoznawstwa słowiańskiego. — 1966. — Т. 2.
• Olesch R. Jezik polapskih Drevana // Suvremena lingvistika. — 1977. — № 15/16.
• Polański Kazimierz & Sehnert Janusz // «Polabian-English Dictionary». The Hague: Mouton 1967
• Polański Kazimierz (1993), «Polabian», in Bernard Comrie and Greville G. Corbett, The Slavonic languages, London & New York: Routledge, ISBN 978-0415280785 С. 795—823
• Polański K. Gramatyka języka połabskiego. — 2010. — 209 с.

п о р Слов'янські мови праслов'янська † Західні: лехітські: полабська † • польська (сілезька) поморські †: кашубська • словінцька † чесько-словацькі: кнаанська † • моравська † • словацька • чеська лужицькі: верхньолужицька • нижньолужицька Східні: давньоновгородський діалект † (давньопсковський діалект †) давньоруська † російська руська † (староукраїнська †, старобілоруська †) українська (русинська) білоруська Південні: західні: словенська (прекмурська) сербохорватська (боснійська • сербська • хорватська • чорногорська) східні: болгарська • македонська (діалекти) староцерковнослов'янська † церковнослов'янська † § Інші: Слов'янські мікромови змішані мови: суржик • трасянка піджини: алеутсько-міднівська † • кяхтинська † • русенорськ † штучні мови: лідневі • міжслов'янська • новгородська • проста мова † • сибірська • словіо • язичіє † † мертві, а також які розділились чи змінились. § вживаються місцеві різновиди мови — ізводи.