Польсько-козацькі війни — Вікіпедія

Національно-визвольні війни Українського народу, Козацько-польські війни, (чи шляхетсько-козацькі війни[1]) — збройні конфлікти між українськими козаками і збройними силами Речі Посполитої на територіях сучасної України, Білорусі, Польщі і Молдови наприкінці 16 — середині 18 століття.

Причини війн і повстань[ред. | ред. код]

Посилення польською шляхтою національного гніту. Зростання соціальних суперечностей утисків козацтва і селян з боку польських панів. Релігійний наступ католицизму в Україні, обмеження та утиску православної віри. Участь селян і міщан у повстаннях, масове покозачення населення. Енергійна експансія шляхти на відносно вільні українські землі, колонізовані «уходниками» та запорожцями зіткнення інтересів шляхетської та козацької верств намагання офіційної влади Речі Посполитої взяти під контроль козацтво.

XVI століття[ред. | ред. код]

XVII століття[ред. | ред. код]

XVIII століття[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. вживати польсько-козацькі не зовсім точно, бо що з однієї, що з іншої сторін участь брали головно українці, поляки, також німці, молдавани. литвини та інші. Також направильно ввикоистовувати шляхетсько-козацькі війни, оскільки з обидвох боків воювали і шляхтичі