Пономарьов Олександр Валерійович — Вікіпедія

Олександр Валерійович Пономарьов
Пономарьов, 2017
Основна інформація
Повне ім'я	Пономарьов Олександр Валерійович
Дата народження	9 серпня 1973(1973-08-09) (51 рік)
Місце народження	Хмельницький, Українська РСР, СРСР
Роки активності	1992 — дотепер
Громадянство	Україна
Національність	українець
Професія	співак, композитор, тренер, актор
Освіта	Хмельницьке музичне училище імені Владислава Заремби
Співацький голос	тенор
Інструменти	фортепіано
Мова	українська англійська
Жанр	поп
Співпраця	Наталія Могилевська Ані Лорак DZIDZIO
Нагороди
ponomaryov.com
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Олекса́ндр Вале́рійович Пономарьо́в (нар. 9 серпня 1973(19730809), Хмельницький, Українська РСР) — український співак, композитор та народний артист України (2006). Представник України на 48-му пісенному конкурсі «Євробачення» та тренер талант-шоу «Голос країни» (2011—2013, 2015).

Народився в родині Валерія Пономарьова — з Хмельницького, та Любові Анатоліївни — з Донецька.

У дитинстві хворів на малокрів'я. Підлікувавшись, змінився: став постійно битися з хлопцями, належав до хуліганських компаній. А з 6 років вирішив вкласти всю свою силу в бокс, яким займався до 18 років.

Змалку мати помітила в сина ще один талант — співочий. Але батьки не могли знайти гроші на музичну школу, а перше фортепіано Олександр отримав, коли вже закінчував восьмий клас. Протягом усього дитинства співав у дворі під гітару. В 12-річному віці з'явилася пісня «Святая Анна», яку співав під вікнами однокласниці, яка подобалася.

Під час одного з боксерських поєдинків пропустив удар в голову. Травма призвела до швидкого погіршення зору. Лікарі звеліли відмовитися від боксу, тому постав вибір училища для продовження навчання. Серед доступних на той час у Хмельницькому були медичне, педагогічне та музичне училища і з огляду на давню любов до музики вибір випав на музичне. На вступному іспиті співав пісню «Ніч яка місячна».

Після завершення в 1993 році Хмельницького музичного училища за спеціальністю хормейстер і вступу на вокальний факультет Львівського музичного інституту ім. М. В. Лисенка перший же виступ на великій сцені завершився тріумфом. На «Червоній руті-93» в Донецьку він виграв перше місце і приз за найкращий вокал. Наприкінці того ж року був визнаний найкращим попспіваком України. У 1995 р. став володарем Гран-прі Міжнародного конкурсу молодих естрадних виконавців імені Володимира Івасюка в Чернівцях. Через зростання популярності переїхав у Київ та перевівся до столичної Національної музичної академії.

У 1996 р. на престижному Міжнародному конкурсі молодих виконавців «Ялта-96» став володарем Гран-прі. Цього року вийшов у світ перший музичний альбом «З ранку до ночі».

У 1997 р. на Міжнародному фестивалі «Таврійські ігри» здобув нагороду Всеукраїнської премії в галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» у номінації «Співак року». Цього ж року в межах загальнонаціональної програми «Людина року» здобув номінацію «Зірка естради року». Того ж року вийшов у світ другий альбом — «Перша і остання любов».

У 1997 році вийшов музичний кліп «Серденько» (продакшн «KMstudio», режисер Ірина Ковальська, оператор: Володимир Совяк-Круковський) на однойменну пісню Олександра Пономарьова. У відеокліпі «Серденько» у поєднанні зі спеціально відзнятими сценами також використовується оригінальний відеоряд із телесеріалу Горець.^[1]

21 грудня 1997 р. в київському палаці «Україна» при повному аншлазі відбувся сольний концерт — «Перша і остання любов».

У 1998 р. отримав звання Заслуженого артиста України (на той час став наймолодшим Заслуженим артистом)^[2]. В лютому-березні 1998 р. відбувся перший в історії незалежної України «живий» всеукраїнський гастрольний тур по 25-ти містах України.

26 травня 1998 р. створив продюсерський центр «З ранку до ночі».

16 грудня 1998 р. в палаці «Україна» на церемонії нагородження Всеукраїнською премією в галузі музики та масових видовищ втретє поспіль отримав перо «Золотої Жар-птиці» в номінації «Співак року».

У 1999 р. Макс Паперник зняв відеокліп на пісню Пономарьова «Ніжними вустами», в листопаді того ж року на екрани вийшов кліп «Ти моя».

У грудні 1999 р. отримав чергову премію «Золота Жар-птиця», на думку музичних експертів, є найкращим співаком країни 1999 р. 20 лютого 2000 р. накладом у 125 000 екземплярів вийшов у світ третій альбом «Вона».

4 лютого 2001 р. відбулася прем'єра нового відео на пісню «Він чекає на неї» (автор музики та слів — Святослав Вакарчук).

18 травня 2001 р. вийшов четвертий альбом «Він».

У липні 2001 знову став «найкращим співаком України» (єдиний український артист, який п'ять разів поспіль здобував премію «Золота Жар-птиця»).

Наприкінці 2001 р. відбулись дві прем'єри відеокліпів на пісні «Крила» та «Вогонь». На «Таврійських іграх-2002» знову здобув премію «Золота Жар-птиця».

У 2001 знявся у телевізійному новорічному мюзиклі «Вечори на хуторі біля Диканьки».

3 листопада 2002 р. відбулась прем'єра кліпу на пісню «Човен», знятого у Венеції.

4 травня 2003 року в Латвії відбувся 48-й пісенний конкурс «Євробачення» на якому дебютувала Україна з піснею «Hasta la vista» у виконанні Пономарьова. Він посів 14-е місце.

У червні 2003 р. відбувається дебют в кіно (у чотирисерійному фільмі «Особисте життя», де зіграв роль співака Влада Хмельницького).

З грудня 2005 до середини 2007 року вів кулінарну програму «Смачна країна» на телеканалі «1+1».^[3][4]

У 2006 році вийшов у світ п'ятий альбом «Я люблю тільки тебе».

18 серпня 2006 р. Президент України Віктор Ющенко присвоїв Пономарьову звання народного артиста України^[5].

У 2011 році отримав музичну премію YUNA у категорії «Найкращий виконавець» за досягнення у музиці за 20 років.

З травня 2011 року брав участь у 1, 2 3, 5 сезонах програми «Голос країни» на телеканалі «1+1» як тренер.

У 2017 році відбулася прем'єра відео на пісню «Полонений».

26 серпня 2006 року одружився зі студенткою п'ятого курсу Київського національного університету імені Шевченка Вікторією Мартинюк. 15 лютого 2007 р. о 06.18 вдруге став батьком: в одному з приватних пологових будинків Києва дружина народила сина Олександра. Був присутнім під час пологів. Від першого шлюбу з Оленою Мозговою (дочкою Миколи Мозгового) має доньку Женю.

2024 року одружився втретє, його дружиною стала Олександра, з якою він до цього прожив 10 років^[6].

• З ранку до ночі (1996)
• Перша і остання любов (1997)
• Вона (2000)
• Він (2001)
• Я люблю тільки тебе (2006)
• Ніченькою (2007)
• Найкраще (2016)

• Hasta la Vista (2003)
• 100 kisses — разом з Ані Лорак (2006)
• Україна переможе (2022)

• Краще (2004)
• Золоті хіти (2007)
• Найкраще (2016)

Відзначився у виступах в політичній кампанії на підтримку Леоніда Кучми. Разом із рядом інших співаків їздив промотурами Україною на підтримку, тоді провладного, кандидата у Президенти.

У 2004 році брав участь у подіях Помаранчевої революції й виконував на сцені Майдану Національний гімн України.

• Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 2022)  —за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку.^[7]

• Офіційний сайт [Архівовано 27 вересня 2010 у Wayback Machine.]
• Фан-сайт Олександра Пономарьова
• Чат з Олександром
• КМ студія. Олександр Пономарьов^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• VIP-люди. Олександр Пономарьов. Біографія [Архівовано 20 жовтня 2007 у Wayback Machine.]

• Пономарьов Олександр Валерійович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 368
• Олександр Пономарьов розлучається із дружиною