Попков Віктор Юхимович — Вікіпедія

Попков Віктор Юхимович
Попков Виктор Ефимович
Народження 9 березня 1932(1932-03-09)
Москва
Смерть 12 листопада 1974(1974-11-12) (42 роки)
  Москва
Поховання Q4513197?
Національність росіянин
Країна СРСР СРСР
Жанр пейзаж
Навчання Художній інститут імені Сурикова в Москві
Діяльність художник, графічний дизайнер, графік, пейзажист, митець-портретист
Напрямок реалізм, суворий стиль
Роки творчості 1948–1974
Вплив Кібрик Євген Адольфович
Вчитель Кибрик Євген Адольфович
Член СХ СРСР
Твори історична картина, побутовий жанр
Роботи в колекції Третьяковська галерея
Нагороди
Державна премія СРСР
Сайт v-popkov.com
CMNS: Попков Віктор Юхимович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попков.

Попков Віктор Юхимович (рос. Попков Виктор Ефимович 1932–1974) — російський художник і графік. Робив картини в стилістиці суворого стилю. Лауреат Державної премії СРСР (1975, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Москві. Батьки майбутнього художника перебралися в столицю із села, мали просте походження. Віктор закінчив Художньо-графічне педагогічне училище (1948–1952), а потім графічний факультет Московського художнього інституту імені В. І. Сурикова, його вчитель — Євген Кібрик. Але запам'ятався більше як живописець.

Як більшість випускників художніх училищ, примусово-добровільно посилався до Сибіру, де радянський уряд ініціював низку комуністичних будівництв заради зменшення населення в європейській частині СРСР і незграбного освоєння Сибіру. Серед ранніх картин молодого художника — «Будівники Братської ГЕС», «Відпочинок бригади».

Прихильник реалістичного відтворення побаченого, в картині «Відпочинок бригади» Віктор Попков показав простих робітників за грою в доміно. Недремане око радянської цензури вказало на таку гру як на погіршення світлого іміджу будівників світлого майбутнього усього людства — комунізму. І художник був вимушений замінити ганебне для комунізму доміно на шахи.

Але справжнім відкриттям для митця стане існування старих вдів Мезені, з їх життям, однаково змарнованими радянською владою та війною 1941–1945 рр., з їх сільською бідністю, пригніченістю і безперспективністю. Художником був створений цикл картин «Мезенські вдови».

Був прихильником так званого суворого стилю в радянському живописі. Мистецтвознавці пов'язували творчість представників суворого стилю з надіями на політичне та економічне оновлення в політиці, якого не відбулося. СРСР вповзло в стагнацію, а згодом і в політичну кризу 1980-х. Розчаруванням віє і від картин Віктора Попкова в стилістиці суворого стилю, де він ніби випадав з офіційного оптимізму, ціпенів, застигав ніби то уві сні, в потоці часу, де знайшлося місце спогадам про важке минуле та невирішені проблеми сьогодення (картини «Спогади. Вдови», «Одиначка», «Шинель батька»). В останній картині художник приміряє на себе знайдену шинель батька своєї дружини, теж художниці. Клара Каліничева народила йому сина.

Художник Віктор Попков трагічно-несподівано загинув в Москві 12 грудня 1974 року, був застрелений інкасатором, до автомашини котрого кинувся, прийнявши її за таксі. Обвинувачення з інкасатора зняли, бо той керувався службовою інструкцією в непередбачуваних ситуаціях.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • Цикл «Мезенські вдови»
  • «Будівники Братська»
  • «Пісня Півночі»
  • «Одиначка»
  • «Добра людина була бабка Анісья»
  • «Родина Болотових»
  • «Шинель батька»
  • «Двоє»
  • «Спогади. Вдови»
  • «Автопортрет»
  • «Відпочинок бригади»
  • «На роботу»
  • «Сон»
  • «Розлучення»
  • «Мати і син»
  • «Закінчена робота»
  • «Тиша»
  • «Очікування»
  • «Мій день»
  • «Старість»
  • «Художник в селі»
  • «Осінні дощі. Пушкін в садибі Михайловське»

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Попков_Віктор_Юхимович&oldid=40382943