French
DeutschПопов Володимир Геннадійович — Вікіпедія
| Попов Володимир Геннадійович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 23 березня 1993 Якимівка | |
| Смерть | 5 вересня 2014 (21 рік) Широкине | |
| Громадянство |  Україна | |
| Псевдо | «Студент» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ | Територіальна оборона | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Володи́мир Генна́дійович Попо́в (нар. 23 березня 1993 — пом. 5 вересня 2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ, по тому працював у Борисполі.
Призваний за мобілізацією літом 2014-го, механік-радіотелефоніст 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця».
5 вересня 2014 року, ще до настання «часу тиші», солдати Збройних Сил України вибили бойовиків із Широкиного та продовжили наступ в напрямі Новоазовська — розпочалися дії о 6-й ранку українською артпідготовкою, після того рушили танки і регулярні частини, за ними — Нацгвардія і добровольчі батальйони[1]. Вранці цього дня при спробі в складі першої мотопіхотної роти, посиленої танковою ротою 17ОТБ, з боєм зайняти місто Новоазовськ під час несподіваного мінометного обстрілу загинули бійці 23 ОМПБ — старші солдати В'ячеслав Комар, Володимир Попов та солдат Юрій Демидов. Володимир їхав на броні танку, коли в нього влучив снаряд.
Тіло Володимира було захоронене в селі Заїченко Новоазовського району. Після довгих перемовин 24 жовтня його вдалося вивезти до запорізького моргу. Після проведення експертизи ДНК воїна поховали в смт Якимівка 1 грудня 2014 року.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 29 вересня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
- орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» третього ступеня (посмертно)
- 14 жовтня 2015 року нагороджений відзнакою «За оборону Маріуполя» (посмертно).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Антитерористична операція. Хроніка подій (рос.). Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 9 лютого 2017.
- ↑ Указ Президента України від 29 вересня року № 421/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання[ред. | ред. код]
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |