Попов Маркіан Михайлович — Вікіпедія

Попов Маркіан Михайлович
Ім'я при народженні	Маркиан Михайлович Попов
Народження	2 (15) листопада 1902; станиця Усть-Медведицька, нині Волгоградська область; Російська імперія
Смерть	22 квітня 1969 (66 років); Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1920—1969
Партія	КПРС
Звання	Генерал армії
Командування	Командувач військами Північного, Ленінградського, Резервного, Брянського, Прибалтійського та 2-го Прибалтійського фронтів, Командувач військами Ленінградського, Степового, Львівського та Таврійського військових округів, ; командувач 1-ю Червонопрапорною, 61-ю, 40-ю, 5-ю ударною арміями, командир корпусу
Війни / битви	Громадянська війна; Друга світова війна
	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
	Попов Маркіан Михайлович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попов.

Попо́в Маркіа́н Миха́йлович (2 (15) листопада 1902(19021115) — 22 квітня 1969) — радянський воєначальник, генерал армії (з 1943 року; в 1944 році понижений у званні; відновлений в 1953 році), Герой Радянського Союзу (наказ від 7 травня 1965 року). Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань (в 1946—1966 роках). Член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) в 1941—1952 р. Член ЦК КП(б)У в 1949—1952 і 1954—1956 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

З 1920 року служив у Червоній армії. 1921 року став членом ВКП(б).

Закінчив у 1922 році піхотні командні курси, у 1925 році — курси «Постріл», у 1936 році — Військову академію імені Фрунзе.

З 1922 року — командир взводу, помічник командира роти, помічник начальника і начальник полкової школи, командир батальйону, інспектор навчальних закладів Московського військового округу. З 1936 року — начальник штабу механізованої бригади, 5-го механізованого корпусу, заступник командувача, начальник штабу, а з липня 1939 року — командувач 1-ю Окремою Червонопрапорною Далекосхідною армією. З січня 1941 року — командувач військами Ленінградського військового округу.

Із 24 червня по 23 серпня 1941 року – командувач військами Північного фронту. Із 23 серпня по 5 вересня 1941 року командував Ленінградським фронтом. Знятий з посади за невдалі бойові дії і прорив німецьких військ до Ленінграду.

З листопада 1941 року командував 61-ю армією, з липня 1942 року командував 40-ю армією, з жовтня 1942 — заступник командувач військами Сталінградського, Південно-Західного фронтів. З грудня 1942 року командував 5-ю ударною армією. У квітні — травні 1943 — командувач військами Резервного фронту і Степового військового округу. У червні — жовтні 1943 — командувач військами Брянського фронту. У жовтні 1943 — квітні 1944 — командувач військами Прибалтійського, 2-го Прибалтійського фронтів. Знятий з посади командувача через провал наступу у Прибалтиці та зловживання спиртними, понижений у званні до генерал-полковника. У 1944 — 1945 — начальник штабу військ Ленінградського, потім 2-го Прибалтійського фронтів.

У 1945 — 1946 — командувач військами Львівського військового округу. У 1946 — 1954 — командувач військами Таврійського військового округу.

З січня 1955 року — заступник начальника, начальник Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ. З серпня 1956 року — начальник Головного штабу і 1-й заступник головнокомандувача Сухопутних військ. З 1962 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Загинув від нещасного випадку (отруївся чадним газом).

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Жадов А. Генерал армии M. M. Попов.- «Воен.-ист. журн.», 1972, № 10.