Попов Олександр Володимирович (військовик) — Вікіпедія

Попов Олександр Володимирович;
	Старший солдат
Загальна інформація
Народження	17 травня 1976; Мартинівка
Смерть	15 вересня 2014 (38 років); Сизе; (куля снайпера)
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Гірська піхота
Формування	128 ОГПБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Станицю Луганську;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попов.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Олександр Попов.

Олекса́ндр Володи́мирович Попо́́в (17 травня 1976 — 15 вересня 2014) — старший солдат Збройних сил України, загинув в ході російсько-української війни.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Ріс в сім'ї з молодшою сестрою. Вчився у духовній семінарії в Польщі, але на останньому курсі, коли приїхав на канікули додому, зустрів своє кохання, тож ксьондзом не став, одружився. Їздив на заробітки до Москви.

Призваний за мобілізацією 30 липня, стрілець, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада.

15 вересня 2014-го загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Сизе Станично-Луганського району.

Без Олександра лишилися дружина, дві доньки, 16 і 14 років.

Похований в селі Чорний Острів.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Джерела[ред. | ред. код]

Попов Олександр Володимирович
Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.