Портал:Афроамериканці — Вікіпедія

Розділ Вікіпедії: Афроамериканці
Проєкт  |  Портал
Ласкаво просимо до порталу «Афроамериканці»

Необхідні статті: Американське товариство мусульман[en]Асоціація навчання афроамериканського життя та історії[en]Африканська діаспора[en]Афроамериканська англійська мова[en]Афроамериканська ЛГБТ-спільнота[en]Афроамериканські євреї[en] Афромамериканська культура[en]Афроамериканська ЛГБТ-спільнота[en]Афроамериканське мистецтво[en]Афроамериканське мистецтво[en]Американське товариство мусульман[en]Афроамериканське мистецтво[en]Афроамериканський кінематограф[en]Американське товариство мусульман[en]Афроамериканські освітні заклади[en]Афроамериканські кандидати в Президенти США[en]Афроамериканські танці[en] Афроамериканці живі[en]АфрофутуризмІсторія афроамериканської спільноти[en]Національний центр афроамериканських митців[en]Релігійні вірування афроамериканців[en]Родео Кодонія[en]Список афроамериканських історичних міць[en]Чорні індіанці США[en]Чорна Мекка[en]Чорні школи[en]

Персоналії: Річард Аллен[en]Тіна Аллен[en]Чарльз Браун-молодшийРіва Вільямс[en]Ізабелла Вендерволл[en]Картер Дж. Вудсон[en]Моузес Гарді[en]Вів'єн Дейвідсон-Г'юїт[en]Серджент Клод Джонсон[en]Мартін Ділейні[en]Марджорі Джойнер[en] Персі Лавон Джуліен[en]Еліза Джейн Ешлі[en]Маулана Каренга[en]Мері КеннерСоня Кларк[en]Маргарет Морґан Лоуренс[en]Дебра Остін[en]Ґордон Паркс[en]Аміна Поллард[en]Елі Рід[en]Огаста Саваж[en]Мета Воррік-Фуллер[en]Барбара Чез-Рібо[en] Червоні посилання за темою


редагувати
  Афроамериканці

Афроамерика́нці (англ. African Americans) — громадяни чи мешканці США, предками яких були представники чорношкірих народів Африканського континенту.

Більшість афроамериканців походять від рабів, завезених у 1619—1865 роки з Африки на територію сучасних Сполучених Штатів. Водночас, значну частину чорношкірих американців складають ті, хто добровільно іммігрував до США з Африки, Карибських островів, Центральної та Південної Америки тощо. Однак не всі афроамериканці-нащадки рабів визнають останніх за афроамериканців.

Афроамериканці — найбільша расова меншина США і друга за кількістю расова група (після білих).

У 2008 році президентом США вперше у історії було обрано афроамериканця Барака Обаму, матір якого була білою американкою, а батько — іммігрантом з Кенії. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибрана стаття

Америка́но-мексика́нська війна́ — військовий конфлікт між США та Мексикою в 18461848 роках. У Мексиці війну називають Північноамериканською інтервенцією або Війною 47-го року. Війна виникла як наслідок претензій Мексики на Техас після його анексії Сполученими Штатами Америки. Після війни за незалежність Техасу, Мексика відмовилася визнати втрату Техасу, і заявила про свої наміри повернути цю територію назад, вважаючи її власною бунтівною провінцією. Також причинами війни стали експансія американців на захід, політична нестабільність у Мексиці та нездатність мексиканського уряду керувати віддаленими північними провінціями після війни за незалежність. Більшість техасців вітали початок війни. У США її підтримували демократи, але критикували віги. Щодо Мексики, то тут ця війна стала справою національної честі та вважалася способом повернути втрачені землі.

Найважливішими наслідками війни стали значні територіальні втрати Мексики, у результаті яких провінції Верхня Каліфорнія та Нова Мексика були віддані США, — землі сучасних штатів Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Невада та Юта. Американські політики провели в напруженні декілька років, обговорюючи проблему рабовласництва на нових територіях, і нарешті зважилися на Компроміс 1850 року (лише Каліфорнія була визнана штатом, вільним від рабства)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрана інформація
Театр Аполло на 125-й вулиці в Гарлемі

Га́рлем (англ. Harlem) — частина міста Нью-Йорк (США), населена головним чином афроамериканцями («негритянське», або «чорне гетто»); розташована на північному сході острова Мангеттен.

Спочатку Гарлем — село, засноване нідерландцями (1636), які назвали місцевість на честь міста в Нідерландах. Голландці привезли сюди першу партію негрів-рабів; у 1731 село увійшло до складу Нью-Йорка.

На початку 20 століття Гарлем перетворився на «чорне гето». Масова міграція чорношкірого населення відбувалася за участі Афро-Американської рієлторської компанії. Однією з причин переселення були антинегритянські заворушення на початку 1900-х років.

В 1930-і роки Гарлем став центром індустрії розваг, але після війни почав швидко занепадати й незабаром перетворився на бідний район із високою злочинністю, низьким рівнем життя, поганими соціальними службами. Проте небажання власників житла в інших районах міста здавати квартири чорному населенню призвело до того, що квартирна плата в Гарлемі почала перевищувати середню в місті. Ті ж причини зумовили перенаселення, брак шкіл і лікарень, високу дитячу смертність.

Врешті-решт у 70-80-их роках 20 століття погані умови життя змусили мешканців переселятися деінде й густота населення в Гарлемі різко зменшилася. Від багатьох будинків залишилися самі стіни. З кінця 1990-х ціни на нерухомість знову підвищилися, скуповуються старі розвалені будинки, зростає кількість новобудов. Серед причин цього явища називають те, що великий капітал скупив уже майже все на Мангеттені й шукає іншого розміщення грошей.

Гарлем був одним із центрів негритянського руху в США; найбільші виступи відбулися восени 1959 на знак протесту проти сегрегації в галузі освіти,.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрана ілюстрація
редагувати
  Основні терміни і поняття
Прапор Республіки Нова Африка

Кванза (англ. Kwanzaa, [ˈkwɑːn.zə]) — це тижневе свято, що відзначається у США і в інших країнах африканської діаспори[en] в Америці. Святкування вшановує африканську спадщину в афроамериканській культурі[en] і триває з 26 грудня по 1 січня, завершуючись обміном подарунками.> Кванза має сім основних принципів (Nguzo Saba). Свято започаткував Маулана Каренга[en]; уперше його відзначили у 1966-67 роках.

Маулана Каренга придумав Кванзу в 1966 році, як перше суто афроамериканське свято, (див. також Juneteenth). За словами Каренги, назва «Кванза» походить від вислову matunda ya kwanza мовою суахілі, що означає «перші плоди врожаю», хоча звичайним перекладом буде просто «перші плоди». Вибір суахілі, східноафриканської мови, відображає її статус як символу панафриканізму, особливо в 1960-ті роки, хоча більша частина трансатлантичної работоргівлі, внаслідок якої африканці опинилися в Америці, відбувалася в Західній Африці.

Кванза — це святкування, корені якого сягають чорного націоналістичного руху 1960-х, воно було започатковане, щоб допомогти афроамериканцям воз'єднатися зі своєю африканською культурною та історичною спадщиною через об'єднання в медитації і вивченні африканських традицій і Nguzo Saba, «семи принципів африканської спадщини», які, за словами Каренги, є «комунітарною африканською філософією». ..::::::::::::::::читати далі.

редагувати
  Обрані афроамериканці. Політики, релігійні та громадські діячі
Гамер у 1964 році

Фанні Лу Гамер (англ. Fannie Lou Hamer, уроджена Таунсенд, англ. Townsend; 6 жовтня 1917 року, Монтгомері, Міссісіпі — 14 березня 1977 року, Mound Bayou[d], Міссісіпі) — американська громадська діячка й активістка руху за права чорношкірих громадян США.

Фанні Лу Таунсенд народилася у 1917 році і була наймолодшою із 20 дітей. З 6 років вона збирала бавовну разом зі своєю сім'єю. У дитинстві у неї часто не було їжі та взуття. У 12-річному віці вона змушена була кинути школу, щоб працювати. У 1942 чи 1944 році вона вийшла заміж за Перрі Гамера. Вони разом працювали на плантації до 1962 року. Подружжя хотіло завести велику сім'ю, однак у Фанні постійно ставалися викидні. У 1961 році вона була піддана стерилізації білим лікарем без її згоди. Подібна практика часто використовувалася в Міссісіпі щодо бідних чорношкірих жінок. Гамери удочерили двох дітей.

У 1961 році Гамер почала відвідувати зібрання Конференції південного християнського керівництва і Студентського ненасильницького координаційного комітету[en]. Вона стала активісткою руху за виборче право для чорношкірих. 31 серпня 1962 року вона зібрала 17 добровольців, щоб зареєструватися як виборці. Їм відмовили в реєстрації, оскільки вони не пройшли тест на грамотність, а дорогою додому їх оштрафували через вигаданий привід>. Гамер звільнили з плантації. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані афроамериканці. Вчені та винахідники

Ніл Деграсс Тайсон (англ. Neil deGrasse Tyson, 5 жовтня 1958(19581005)) — американський астрофізик, популяризатор науки, письменник, агностик.

З 1996 року він є директором планетарію імені Фредеріка П. Роуза в Рожевому центрі Землі і Космосу в Нью-Йорку. Центр є частиною Американського музею природознавства, де Тайсон заснував відділення астрофізики в 1997 році і був науковим співробітником департаменту з 2003 року.

Тайсон навчався в Гарвардському університеті, Техаському університеті в Остіні і Колумбійському університеті. З 1991 по 1994 рік - науковий співробітник Принстонського університету. У 1994 році він вступив в планетарій Хейдена в якості штатного вченого і на факультет Принстона в якості запрошеного наукового співробітника і лектора. У 1996 році він став директором планетарію і курирував проєкт реконструкції вартістю 210 мільйонів доларів, який був завершений в 2000 році.

З 1995 по 2005 рік Тайсон писав щомісячні есе в колонці "Всесвіт" для журналу Natural History, деякі з яких згодом були опубліковані в його книгах Death by Black Hole (2007) і Astrophysics for People in a Hurry (2017). У той же період він написав щомісячну колонку в журналі StarDate, відповідаючи на питання про всесвіт під псевдонімом "Мерлін". Матеріал з колонки з'явився в його книгах Merlin's Tour of the Universe (1998) і Just Visiting This Planet (1998). Тайсон був членом урядової комісії 2001 року по майбутньому аерокосмічної промисловості США і комісії 2004 р Місяця, Марса та Інших. У тому ж році він був нагороджений медаллю НАСА за видатні заслуги на державній службі. З 2006 по 2011 рік він вів телевізійне шоу NOVA Sciencenow на PBS. З 2009 року Тайсон є ведучим щотижневого подкасту StarTalk. Спін-офф, також з назвою StarTalk, почав транслюватися на National Geographic в 2015 році. У 2014 році він став ведучим телесеріалу Космос: подорож у просторі та часі, наступника серіалу Карла Сагана 1980 року Космос: персональна подорож. У 2015 році Національна академія наук США нагородила Тайсона медаллю суспільного добробуту за його "видатну роль у пробудженні громадськості про чудеса науки". .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані афроамериканці. Спортсмени та тренери


редагувати
  Аспекти життя афроамериканців
Чорношкірий раб, після покарання ударами батога. Луїзіана, 1863

Рабство в США — система рабовласництва та використання праці рабів, що існувала в США в 16191865 роках. Більшість рабів були африканцями, насильно вивезеними з місць проживання, і їх нащадками.

Вперше африканські невільники були завезені в британську Вірджинію англійськими колоністами в 1619 р. Станом на 1860 рік, з 12-мільйонного населення 15 американських штатів, де зберігалося рабство, 4 мільйони були рабами. З 1,5 млн сімей, що жили в цих штатах, понад 390 тис. сімей мали рабів.

Праця рабів широко використовувався в плантаційному господарстві, дозволяючи отримувати американським рабовласникам високі прибутки. У першій половині XIX століття національне багатство Сполучених Штатів значною мірою було засновано на експлуатації рабської праці. За період з XVI століття по XIX століття в країни Америки було завезено близько 12 мільйонів африканців, з них близько 645 тис. — на територію сучасних США.

У січні 1849-го Авраам Лінкольн вніс до Конгресу білль про заборону рабства у федеральному окрузі Колумбія. Поправку відхилили, хоча позиція загалом була досить поміркованою. Скасування рабства в столиці США не означало його остаточного знищення і було важливим, радше, з морально-етичного погляду: столицю держави, яка претендувала на першість на американському континенті, мали населяти вільні люди. ::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Інститути та організації афроамериканської спільноти США

Місяць афроамериканської історії (також Місяць чорної історії, Місяць негритянської історії, англ. Black History Month) відзначається щороку в лютому в США та Канаді. Під час цього місяця проводять пам'ятні заходи, присвячені боротьбі суспільства з рабством, расизмом, упередженнями та бідністю. Також відзначається внесок афроамериканців у культурне і політичне життя країни. Аналогічний місячник щороку проводять у Великій Британії в жовтні.


У 1926 році чорношкірий історик та журналіст Картер Дж. Вудсон[en] заснував Тиждень негритянской історії («Negro History Week»), вибравши другий тиждень лютого, оскільки на нього припадали дні народження Президента США Авраама Лінкольна і відомого аболіціоніста Фредеріка Даґласа..::::::::::::::::читати далі.

редагувати
  Категорії


редагувати
  Твори мистецтва про афроамериканців

«Хатина дядька Тома» (англ. Uncle Tom's Cabin; Life Among the Lowly) — роман американської письменниці Гаррієт Бічер-Стоу антирабовласницького спрямування, опублікований 1852 року. На думку історика Вілла Кауфмана роман «сприяв утвердженню підґрунтя громадянської війни».

Стоу була вчителькою й активною аболіціоністкою. Головним персонажем свого роману вона зробила дядька Тома, старого чорношкірого раба, відданого своїм білим господарям. Роман, написаний у дусі сентименталізму, зображує реалії життя рабів, водночас проводячи думку, що християнська любов здатна здолати навіть таке негативне явище, як рабство.

Роман став одним із бестселерів XIX століття[1], другою за кількістю продажів книгою після Біблії. Через три роки після публікації його вже називали «найпопулярнішим романом нашого часу». Існує легенда, що на початку громадянської війни в США Авраам Лінкольн зустрівся із Стоу і проголосив: «Ви і є ця сама маленька жінка, що почала цю велику війну?». Однак відомості про цю зустріч і слова Лінкольна з'явилися в пресі тільки в 1896 році й, можливо, були зумовлені бажанням тогочасних інтелектуалів підкреслити роль літератури в сприянні суспільним змінам.

Книга та поставлені за її мотивами п'єси допомогли утвердженню й популяризації стереотипів чорношкірого населення США годувальниці-негритянки, чорношкірих дітей та дядька Тома як сумлінного багатостраждального слуги, вірного своєму господарю чи господині. З часом ставлення американців до таких стереотипів змінилося, вони стали сприйматися як образливі, що дещо затьмарило історичне значення книги як «важливого антирабовласницького знаряддя».

Стоу народилася в Коннектикуті й викладала в Гартфорській жіночій академії, водночас беручи активну участь в русі за скасування рабства. Свій роман вона написала у відповідь на другий акт про рабів-втікачів 1850 року. Більша частина книги була написана в Брансвіку, штат Мен, де в Боудін-коледжі викладав її чоловік Калвін Елліс Стоу..::::::::::::::::читати далі


редагувати
  Добра стаття

Джек Ру́звельт «Джекі» Ро́бінсон — (англ. Jack Roosevelt «Jackie» Robinson; 31 січня 1919, Кейро, Джорджія, США — 24 жовтня 1972, Стемфорд, Коннектикут, США) — американський бейсболіст, перший темношкірий гравець у Головній бейсбольній лізі в 20-у столітті. Брав участь у шести Світових серіях, одну з яких виграв у складі «Бруклін Доджерс» у 1955 році. Обирався шість разів поспіль (з 1949 по 1954) до команди всіх зірок ГБЛ. У 1947 році Робінсон став найпершим володарем трофею Новачок року ГБЛ. У 1949 отримав нагороду Найціннішого гравця Національної ліги — і став першим темношкірим, якому вдалося виграти цей приз. Ім'я Робінсона внесено до Національної зали слави бейсболу в 1962 році. У 50-річний ювілей його дебюту в лізі, 15 квітня 1997 року всі команди Головної бейсбольної ліги в знак шани досягнень спортсмена закріпили номер Робінсона («42»).::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані портрети видатних афроамериканців
Афроамериканці США
Самоназва African Americans
редагувати
  Вибрані списки афроамериканців
редагувати
  Обрані афроамериканці. Письменники та драматурги

Октавія Естелль Батлер (англ. Octavia Estelle Butler; 22 червня 1947(19470622), Пасадіна, Каліфорнія, США — 24 лютого 2006, Санта-Барбара, Лейк Форест Парк, Вашингтон, США) — екофеміністська письменниця, одна з найвідоміших американських чорношкірих фантасток.

Октавія Батлер народилася в Пасадені (штат Каліфорнія) 22 червня 1947 року. Батько помер рано, мати виховувала її сама. Через хворобливу сором'язливість та розвиток дислексії Октавія погано навчалася у середній школі. Навчання продовжила в Пасаденскому коледжі (1965—1968 роки), вивчаючи літературу на вечірніх заняттях. У цей період Октавії доводилося працювати вдень. Після коледжу вступила в Університет штату Каліфорнія, відвідувала курси, але «перемкнувшись» на навчання у семінарах, університет не закінчила.

У 1969—1970 роках Батлер займається в рамках «Програми відкритих дверей Гільдії американських сценаристів Заходу» (Open Door Program of the Screen Writers' Guild of America, West). Влітку 1970 року, під патронатом Гарлана Еллісона, почала відвідувати відомий шеститежневий «Кларіонський семінар» (Clarion Science Fiction and Fantasy Writers Workshop) в місті Кларіон (штат Пенсільванія). Після цього Батлер повністю переключилася на літературу. Тривалий час жила в Лос-Анджелесі. У вісімдесятих роках була запрошена у СРСР у складі делегації американських авторів. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані афроамериканці. Діячі театру та кінематографісти

.Ге́ллі Марі́я Бе́ррі (англ. Halle Maria Berry, МФА[ˈhæli ˈbɛri]; нар. 14 серпня 1966(19660814), Клівленд) — американська кіноакторка. Лауреатка премій «Оскар» (2002), «Золотий глобус» (2000) і «Еммі» (2000).

Народилася 14 серпня 1966 року в місті Клівленді (штат Огайо, США). В 1971 році змінила ім'я на Геллі Марія Беррі. Своє середнє ім'я вона отримала на честь супермаркету «Halle's Department Store», який пізніше став місцевою пам'яткою у неї на батьківщині в Клівленді. Її мати, Джудіт Енн (уродж. Говкінс), біла, працювала медсестрою в психіатричній лікарні, батько, Джером Джессі Беррі, афроамериканець, працював у тій же лікарні, що й мати, пізніше став водієм автобуса. Її бабуся по материнській лінії, Неллі Дікен, була родом з Дербіширу, Англія, у той час як дідусь по материнській лінії, Ерл Еллсворт Говкінс, народився в Огайо. Батьки Геллі розлучилися, коли їй було 4 роки, і її разом із старшою сестрою Гейді (нар. 1964 р.).

Беррі закінчила Бедфордську вищу школу (англ. Bedford High School), потім працювала в дитячому відділі супермаркету «Higbee's Department Store». Після цього вона навчалася в Cuyahoga Community College. В школі була редакторкою шкільної газети, стала президентом класу і капітаном групи підтримки місцевої шкільної команди. У 1980-х взяла участь у кількох конкурсах краси, вигравши «Miss Teen All-American» у 1985 і «Міс Огайо США» в 1986 рр.. Вона виграла титул «Першої віцеміс США 1986» після «Міс США 1986» Крісті Фічтнер з Техасу. Стала першою афроамериканською представницею США на конкурсі «Міс світу» в 1986 році, фінішувавши на 6-му місці.

У 1989 році під час запису мінісеріалу «Живі ляльки» Беррі впала в кому, і їй::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані афроамериканці. Артисти сцени та творці музики

Елла Джейн Фіцджеральд (англ. Ella Jane Fitzgerald; 25 квітня 1917, Ньюпорт-Ньюс, Вірджинія — 15 червня 1996, Беверлі-Гіллз, Каліфорнія) — американська джазова співачка. Діапазон її голосу становив три октави (від D♭3 до D♭6), для виконавської манери були характерні чистота тону, бездоганна дикція, фразування та інтонація, а також майстерна імпровізація та використання скету.

Фіцджеральд була визначною виконавицею пісень з Great American Songbook, її називали «першою леді американської пісні» та «королевою джазу». Протягом 59-річної кар'єри співачка записала понад 70 альбомів і продала більше 40 мільйонів копій своїх платівок, отримала 13 премій «Греммі», Національну медаль мистецтв від Рональда Рейгана та Президентську медаль свободи від Джорджа Буша-старшого.

Елла Джейн Фіцджеральд народилася 25 квітня 1917 року в Ньюпорт-Ньюс, штат Вірджинія, у родині з афроамериканським та ірландським корінням. Її батько Вільям і мати Темпі Фіцджеральд не були одружені офіційно[2]. Батькові було 35 років, він працював водієм навантажувача, матері — 23, вона працювала в пральні.

Пара розлучилася невдовзі після народження дочки, після чого Елла з матір'ю переїхали у південно-східну частину Нью-Йорка, в Йонкерс. Там мати Елли познайомилась з португальським іммігрантом Джозефом да Сілва. Вони почали жити разом, і у 1923 році у них народилась дочка Франсіс да Сілва, яка стала зведеною сестрою Елли. Сім'я дотримувалася принципів методизму, часто відвідувала церкву й недільні служби. Елла з дитинства вивчала Біблію і полюбила церковний спів.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані афроамериканці. Митці образотворчих та прикладних мистецтв

Жан-Мішель Баскія (англ. Jean-Michel Basquiat, 22 грудня 1960(19601222), Нью-Йорк, США — 12 серпня 1988, Нью-Йорк, США) — американський художник. Уславився спочатку як графіті-художник у Нью-Йорку, а потім, в 1980-их, як дуже успішний неоекспресіоніст.

Баскія народився в Нью-Йорку — в Брукліні. Його мати, Матильда, була з Пуерто-Рико, а батько, Джерард, мав гаїтянське коріння. Завдяки цьому Мішель з дитинства вільно розмовляв французькою, іспанською та англійською мовами, читав книги, такі як поезія символистів, міфи й історію. Вже в ранньому віці він проявляв здібності до мистецтва, і його мати це заохочувала.

В 1977, у віці 17 років, Баскія і його друг Al Diaz почали малювати графіті на стінах будинків на Мангеттені, підписувалися «SAMO» або «SAMO shit». Малюнки складалися зі змістовних фраз, зміст яких важко перекласти українською, наприклад, «Plush safe he think. SAMO» («Він думає, що плюш оберігає (його). SAMO») або «SAMO as an escape clause» («SAMO як застереження»). В грудні 1978 р. в Вілладж Войс була опублікована стаття про ці написи. Проєкт закінчився епітафією «SAMO IS DEAD» («SAMO мертвий»). В 1978, Баскія залишає рідний дім, живе з друзями, заробляє на життя продажем футболок і листівок на вулиці. Також у кінці сімдесятих Баскія з друзями організовує групу Gray, яка грає в різних клубах Мангеттена.

В червні 1980-го Баскія бере участь в The Times Square Show, колективній виставці художників. В 1981-му поет і арткритик Рене Рікар]...::::::::::::::::читати далі.

редагувати
  Сайти
редагувати
  Нові статті
  • No I.D. — започаткував 30 січня 2024 користувач Rawodid187
  • Spoonful — започаткував 19 січня 2024 користувач SaltVisor
  • Pusha T — започаткував 13 січня 2024 користувач Rawodid187
  • Ice Spice — започаткував 10 січня 2024 користувач Flom m
редагувати
  Корисні шаблони

Scott Joplin.jpg


  
Інші розділи Вікімедіїредагувати



редагувати
  Вікіпроєкти
редагувати
  Братні портали


Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проєкти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш

  1. «The Sentimental Novel: The Example of Harriet Beecher Stowe» by Gail K. Smith, The Cambridge Companion to Nineteenth-Century American Women's Writing by Dale M. Bauer and Philip Gould, Cambridge University Press, 2001, page 221.
  2. Nicholson, 1993.