Портал:Караїми — Вікіпедія

Караїми Галича — колишня караїмська колонія та громада, яка існувала у Галичі. Ймовірніше переселилися до Галича в середині XIII або XVI століття. Окремі караїми проживали в місті до XXI століття.

Перша згадка про караїмів у Галичі не задокументована в історичних джерелах. На час появи інтересу до спільноти, у ХІХ столітті, історіографія мала три теорії походження галицьких караїмів. За першою, на початку XVI ст. караїми прибули на Галичину та Волинь з Османської імперії. За другою, їх переселив їх князь Вітовт. За третьою, 80 родин караїмів оселилися у Галичі 1246 року, після того, як король Данило у середині XIII століття уклав про це угоду з ханом Батиєм.

Дослідник-караїмознавець Богдан Януш 1912 року описував галицьку караїмську громаду як найстарішу, з якої зародилася львівська. Одним із доказів давності цієї спільноти у місті дослідник вважав розташування Караїмської вулиці у найстарішій частині міста біля Високого замку.→ читати далі

• ... адмірал Максимов, який очолював новостворене українське морське міністерство. Йому таки вдалося захопити приятеля своїми ідеями, що Яків попрямував до Києва. Оселившись в готелі «Франція» (там же й базувалося морське відомство), доктор Яків Кефелі став працювати в українському уряді Скоропадського. На посаді головного санітарного інспектора корпусу морської оборони Чорного моря...

• ... Коли ж виникла серйозна криза, із ймовірністю знищення всіх караїмів (послідовників юдаїзму), ґрунтовні знання караїмської історії та релігії допомогли Борису Кокенаю переконати німецьку адміністрацію у національній відмінності євреїв та караїмів...

• ... Коли ж було підписано перемир'я, то імператор ще раз згадав про караїмського воїна і, в знак поваги до мужності російських військ, японський імператор повідомив про стійкість та мужність Тапсашара, повернувши шаблю воїна російському царю. Про цей епізод війни оповідається в японській школі та згадується в час екскурсій (до музею чи інших місць військових баталій)...

• ... Проєкт і статут навчального закладу подали до Одеського навчального округу та на затвердження імператору Олександру III, на честь якого вирішили взяти назву, і тим самим намагалися ще більше прихилити на свою сторону чиновників...

• Мілітаризація караїмської історії — започаткував 27 грудня 2023 користувач ДмитрОст

• Кенаси України — започаткував 26 квітня 2023 користувач PsichoPuzo

• Кенаса (Дніпро) — започаткував 26 жовтня 2022 користувач Arxivist

• Айваз Арам Мойсейович — започаткував 27 липня 2022 користувач Haida

• Музей історії та етнографії кримських караїмів імені С. І. Кушуль — започаткував 23 жовтня 2021 користувач ДмитрОст

• Кримкарайлар — започаткував 11 серпня 2021 користувач Ptah-Chajka

• Мангубі — започаткувала 9 червня 2021 користувачка Anna Korcheva

• Авраам бен Іошія Єрушалмі — започаткував 9 червня 2021 користувач Krutyvuss

• Шамаш (служитель) — започаткував 8 червня 2021 користувач Krutyvuss

• Список караїмських євреїв — започаткував 8 червня 2021 користувач Krutyvuss

Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.

Див. також

• Червоні посилання
• Категорія:Незавершені статті про караїмів

Олександр (Ісаак) Якович Мікєй (Мікей, Микей) (рос. Александр (Исаак) Яковлевич Микей, 14 [1] жовтня 1901 Москва — 14 вересня 1961 року Дніпропетровськ) — український радянський геохімік мінералог караїмського походження, фахівець з нерудних корисних копалин, професор. Один з фундаторів Українського геохімічного товариства.

Народився в Москві в караїмській родині севастопольського міщанина габбая Московської кенасиЯкова Ісааковича Мікєя та Катерини (Біче) Марківни уродженої Айваз.

Професор Олександр Мікєй був блискучим лектором. Його запрошували для читання лекцій з курсів мінералогії, геохімії, мінеральної сировини інші міста (Кривий Ріг, Сталіно, Ростов-на-Дону та інші.

Разом з педагогічною роботою, О. Я. Мікєй зробив значний науковий внесок. Працював за сумісництвом в Інституті прикладної мінералогії (1929—1931), керував дніпропетровською групою цього інституту. З 1931 року дійсний член Дніпропетровського НДІ фізичної хімії (з 1934 року у складі Інституту геології при університеті), керівник секції геохімії.

З 1925 року працював у численних польових експедиціях з розвідки нерудних корисних копалин Мелітопольської округи (горючі гази), Північного Кавказу та Закавказзя (пемза і діатоміти, вулканічні туфи). У 1928 році видав книгу «Геологический очерк Военно-Сухумской дороги», в 1931 році — підручник «Минеральное сырье» для студентів-хіміків. Був одним з організаторів Українського геохімічного товариства. Підтримував наукові контакти з провідними вченими країни, зокрема, академіком Володимиром Вернадським.

Олександр Мікєй вважався одним з провідних фахівців СРСР з теми мінералогії колоїдно-дисперсного характеру. Був внесений до списку учасників XVII Міжнародного геологічного конгресу (липень 1937 року). → читати далі

Добрі статті:

Вибрані списки: