French
DeutschПортал:Наукова фантастика — Вікіпедія
 | Ласкаво просимо до порталу «Наукова фантастика» |  |
 Наукова фантастикаНаукова фантастика (також НФ, англ. варіант sci-fi) (від грец. phantastikos — той, що стосується уяви) — жанр та метод у художній творчості; фантастика, в основі якої лежить екстраполяція на теми науки та технологій. В НФ-творах зображаються речі принципово можливі в рамках сучасної науки, засновані на теоріях або припущеннях. Важливе значення має також переконливе обґрунтування зображуваного. Наприклад, багато творів засновані на допущенні надсвітлових швидкостей, що суперечить спеціальної теорії відносності Ейнштейна, але все ж може обґрунтовуватися наукою. Досить часто, при вживанні терміну «фантастика», мається на увазі саме наукова фантастика. Засновником наукової фантастики вважається французький письменник Жуль Верн. У більшості випадків головною фантастичною складовою твору постає фантастична ідея: винахід (надсвітловий двигун, мислячий робот, телепорт) або відкриття (подорожі у часі, телепортація, нове джерело енергії), вигадане місце дії (інша планета, паралельний світ), уявна соціально-політична система (утопічна чи антиутопічна), жива істота або речовина з незвичайними властивостями (чужопланетяни, мутанти, антиматерія), незвичайна ситуація, пов'язана з наукою і технікою (паранормальні здібності)..::::::::::::::::читати далі |
Необхідні статті: Аторокс[fi] • Баррі Молзберґ[de] • Бетті Баллантайн • Брама Анубіса[en] • Волден два • Втеча Лоґана[en] • Горянин (телесеріал) • Дівчина, що стрибала крізь час[en] • Жеронімо Монтейро • Жорж-Жан Арно[fr] • Канопус в Аргусі: архіви• Кроуфорд Кіліен[en] • Милорад Янкович • Надзавдання • Олаф Шпіттел[de] • Остання людина[en] • Потвори • Слободан Шкерович • Там, де до пізньої пори птахи так солодко співали • Тривале завтра • Хесус де Арагон • Чарльз Ґрант[en] • Слободан Шкерович • Янець Менцигер • Японія тоне (фільм, 2006)
Української тематики: Аурентина (цикл творів) • Блакитна планета • Годованці Сонця • Де ти, плането Райдужна? • Діти безмежжя • Загнуздані хмари • Земля світлячків • І стіни пахнуть сонцем • К7 • На каравелі "Улюбленець Нептуна" • Над планетою – «Левіафан» • Нотатки з майбутнього • Писар Східних воріт притулку • Планета для робінзонів • Подорож буде небезпечною • Посада у всесвіті • Пролог • Спадкоємець Безсмертного • Три сезони мейстри, або Нормальний дурдом • Троє на Місяці • Феномен Фенікса • Хто ти? • Чарівний бумеранг: Космологічна феєрія • Чаша Амріти • Чистилище (Репортаж з того світу) • Тематичне поповнення: Книги • Критики, редактори та видавці фантастики • Письменники-фантасти • Телесеріали • Письменниці-фантасти • Фільми • Фантастика за країною • Фантастика за роками • Червоні посилання за темою
 Вибрана стаття Жу́ль Ґабріе́ль Ве́рн (фр. Jules Gabriel Verne; *8 лютого 1828, Нант, Франція — †24 березня 1905, Ам'єн, Франція) — французький письменник. Разом з Гербертом Уеллсом вважається засновником жанру наукової фантастики. Народився в Нанті, давній столиці бретонських герцогів, у родині адвоката П'єра Верна (1798–1871), нащадка сім'ї провансальських юристів, і Софі Верн (1801–1887), уродженої Аллот де ля Фюйє, спадкоємиці стародавнього роду нантських кораблебудівників і судновласників. Рід Жуля Верна з боку матері походить від шотландського стрільця, який у 1462 році вступив на службу в гвардію Людовика XI і отримав дворянський титул за вірну службу королю. По батьківській лінії Верни були нащадками кельтів, які з давніх-давен мешкали на території Франції. У сім'ї Вернів, крім первістка Жуля, зростали ще брат Поль і три сестри: Анна, Матільда і Марі. ::::::::::::::::читати далі |
 Вибране зображення |
 Обраний життєпис наукової фантастики О́рсон Скотт Кард (англ. Orson Scott Card, 24 серпня 1951, Річленд, штат Вашингтон) — американський письменник. Працює в декількох літературних жанрах, але найбільшого успіху досяг на поприщі наукової фантастики. Насьогодні (2007 рік) є єдиним автором, чиї твори двічі поспіль були удостоєнні одночасно двох літературних премій: Х'юго та Неб`юла (в номінації «Найкращий роман»). Мова йде про два перших романи з циклу «Ендер Віггін» — «Гра Ендера» (англ. Ender's Game) та «Голос тих, кого немає» (англ. Speaker for the Dead). ::::::::::::::::читати далі |
 Чи Ви знаєте...
|
Телевізійні науково-фантастичні серіали
|
Науково-фантастичні художні фільми «Машина часу» (англ. The Time Machine) — американський фантастичний фільм 2002 року виробництва США, адаптація однойменного фільму 1960 року за сценарієм Девіда Дункана і романа (1895) Герберта Уеллса з тією ж назвою. Виконавчий продюсер — Арнольд Лейбовіт, режисер — Саймон Уеллс, який є правнуком оригінального автора. У фільмі знімалися — Гай Пірс, Джеремі Айронс, Орландо Джонс, Саманта Мамба, Марк Едді, Сієнна Гіллорі і Філліда Ло з Аланом Янгом у ролі камео, який також з'являвся в екранізації 1960 року. Сюжет фільму 2002 року відбувається в Нью-Йорку замість Лондона і містить нові елементи історії, яка відсутня в оригінальному романі, в тому числі романтичну передісторію, новий сценарій руйнування цивілізації і кілька нових персонажів, таких як інтелектуальна голограма (Орландо Джонс) і лідер Морлоків (Джеремі Айронс). «Машина часу» була номінована на премію Американської кіноакадемії за найкращий грим у 2003 році, але програла Фріді.::::::::::::::::читати далі |
Анімаційні науково-фантастичні фільми Остання фантазія: Духи всередині (англ. Final Fantasy: The Spirits Within) — повнометражний науково-фантастичний анімаційний фільм, виконаний за допомогою комп'ютерної графіки. Фільм вийшов 13 липня 2001 року і став першою анімаційною кінострічкою з близьким до фотореалістичного зображенням. Режисер — Хіронобу Сакагуті, творець відомої серії японських рольових ігор «Final Fantasy». Окрім однакової назви та кількох класичних імен сюжет фільму не пов'язаний з іграми серії. |
 Премії наукової фантастики Меморіальна премія «Гросмейстер фантастики» імені Деймона Найта (англ. Damon Knight Memorial Grand Master Award) — американська літературна премія, що вручається за загальний пожиттєвий внесок до жанру фантастики (наукової фантастики, фентезі). Заснована 1975 року Асоціацією американських авторів наукової фантастики та фентезі (англ. Science Fiction & Fantasy Writers of America, SFWA). Після смерті фундатора Асоціації — американського письменника-фантаста, редактора і літературного критика Деймона Найта (1922—2002) була перейменована на його честь. Вручається в рамках нагородження премією «Неб’юла». Першим володарем титулу став Роберт Гайнлайн. .::::::::::::::::читати далі |
 Нові статті
|
 Корисні шаблони наукової фантастики
|
 Добра стаття«Експериме́нт Кво́термаса» (англ. The Quatermass Experiment) — це британський науково-фантастичний серіал, який транслювався на BBC упродовж літа 1953 року та був поновлений на BBC Four у 2005 році. Дії відбуваються у близькому майбутньому на тлі Британської космічної програми. Розповідається історія перших польотів людини у космос, під керівництвом професора Бернарда Квотермаса, учасника Британської експериментальної ракетної групи. Коли космічний корабель після першої успішної подорожі повертається на Землю, виявляється, що двоє із трьох космонавтів відсутні, а третій поводиться дуже дивно. Стає зрозуміло, що інопланетянин проник на космічний корабель під час польоту, і тепер Квотермас та його співробітники повинні запобігти знищенню світу прибульцями. В оригіналі серіал складався з шести півгодинних епізодів, а також був першим науково-фантастичним серіалом, орієнтованим на дорослу аудиторію. Попередні спроби написання чогось саме для телебачення, такі як «Дивак із космосу» (1951—1952 роки), були спрямовані на дитячу аудиторію, а теми стрічок для дорослої аудиторії брали з літературних джерел, серед них «R.U.R.»(1938 і потім знову у 1948) та «Машина часу» (1949). Серіал був першим із трьох творів про Квотермаса, які транслювали на британському телебаченні упродовж 1953—1979 років. Окрім виникнення багатьох ремейків та сиквелів, «Експеримент Квотермаса» викликав фурор у Великій Британії та поклав початок ері науково-фантастичних серіалів, найвідомішими з яких були «Доктор Хто» та «Сапфір і Сталь». Також він підштовхнув до зняття повнометражних фільмів, таких як: «<Космічна одіссея 2001 року» та «Чужий».::::::::::::::::читати далі |
Події:
Народилися:
- Волтер де ла Мар[en] (1873 — 1956)
- Карло Лінаті[it] (1878 — 1949)
- Флетчер Претт (1897-1956)
- Френклін Коен (Franklin Coen) (1912 — 1990)
- Морт Вайцінгер[en] (1915 — 1978)
- Джон Ментлі[en] (1920 — 2003)
- Майкл Гаррісон[en] (1907 — 1991)
- Рекс Міллер[en] (1939 — 2004)
- Леонід Панасенко (1949 — 2011)
- Петер Юрасик (1950 — )
- Майкл Форд (Michael Ford) (1980 — )
Померли:
- Луї-Себастьян Мерсьє (1740 — 1814)
- Еміліо Сальгарі (1862 — 1911)
- Кліффорд Д. Сімак (1904 — 1988)
- Вернер Штайнберг[de] (1913 — 1992)
- Алан Сіллітоу (1928 — 2010)
- Януш Міл (Janusz Mil) (1951 — 1985)
Науково-фантастичні романи  «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» (англ. A Connecticut Yankee in King Arthur's Court) — роман Марка Твена, вперше опублікований у 1889 році. Це один із перших описів подорожі у часі в літературі, за 6 років до «Машини часу» Герберта Велса. Роман у сатиричному дусі висміює лицарські романи про Середньовіччя. Типовий янкі із штату Коннектикут кінця XIX століття отримує під час бійки удар ломом по голові і втрачає свідомість. Отямившись, він робить висновок, що потрапив у епоху Середньовіччя, а саме в королівство британського короля Артура (VI ст.), героя багатьох лицарських романів.::::::::::::::::читати далі |
Науково-фантастичні повісті «Гори Долі» (фр. Les monts de destin) — науково-фантастична повість 1966 року французького письменника Франсіса Карсака. У ній описуються події, що передують тим, з якими читача знайомить роман «Леви Ельдорадо». Твір входить до циклу «Тераї Лапрад». Тераї Лапрад і його генетично модифікований лев Лео прибувають на планету Офір-2, де Лапрад повинен працювати за контрактом геологом. На планеті мешкає раса під назвою пухі або стіки, яка була розвиненою кілька тисяч років тому, а зараз з незрозумілих причин вимирає. Тераї вирішує з'ясувати причину деградації пухі, але йому доводиться протистояти незрозумілій ненависті деяких працівників корпорації ММБ, на чолі з директором на планеті Старжоном. Тераї знайомиться зі старим, алкоголиком геологом Мак-Грегором, який раніше був директором і одним із кращих фахівців, але в ході однієї з місій в Горах Долі щось зломило його дух. Пухі також попереджають Тераї, щоб люди не ходили в Гори Долі. Після загибелі Мак-Грегора, прикрившись Тераї від пострілу вбивць, підісланих Старжоном (старий геолог з точністю до хвилини знав годину своєї загибелі і саме тому спився) герой вирушає в Гори Долі. .::::::::::::::::читати далі |
Науково-фантастичні оповідання  «Ріп ван Вінкль» (англ. Rip Van Winkle) — новела американського письменника Вашинґтона Ірвінґа 1819 року з однойменним головним героєм (літератор підписав свій твір псевдонімом «Дітріх Нікербокер» (англ. Dietrich Knickerbocker)[1]. Ріп ван Вінкль — мешканець селища поблизу Нью-Йорка, що проспав 20 років в американських горах і спустився звідти, коли всі його знайомі померли. Цей образ став символом людини, що геть відстала від часу та даремно проґавила своє життя. Ріп ван Вінкль народився в першій половині XVIII століття в старому голландському селі в сточищі річки Гудзон біля відрогів Аппалачей — Катскілльських гір. Там він й вікував — і був добропорядним підданцем англійського короля Георга III. Дружина ван Вінкля мала сварливу вдачу й діймала чоловіка навіть у пабі, де він полюбляв відбувати час у празних теревенях із друзями. Єдиною нагодою втекти від своєї двійки було полювання..::::::::::::::::читати далі |
Книжкові науково-фантастичні саги Фундація, Заснування або Основа (англ. Foundation) — вигаданий всесвіт, що об'єднує цикл із семи романів Айзека Азімова, юкласика наукової фантастики, про Роботів, становлення Імперії та Фундацію та розповідає про розпад могутньої Галактичної імперії та її прискорене відродження з допомогою «плану Селдона». Входить до складу 19-томного циклу Айзека Азімова Історія майбутнього Гарі Селдон, найвидатніший математик Галактичної імперії, розвинув науку, яку він назвав психоісторією, за допомогою якої міг передбачати історичні події в масштабах Галактики. Його передбачення свідчили про швидкий і неминучий розпад Галактичної імперії та про період смути, що повинен був тривати 30 тис. років. Селдон жодним чином не міг зупинити розпад, але він розробив план, як скоротити період смути до 1000 років. Для цього він під приводом компіляції Галактичної Енциклопедії, зібрав на забутій далекій планеті Термінус на краю Галактики видатних науковців. Перед смертю Селдон зробив записи своїх передбачень, які жителі Термінуса повинні продивлятися через певні проміжки часу, при настанні наступної кризи розвитку, звіряючи, чи йде історія за «планом Селдона». З початком розпаду Імперії вчені з Термінуса втратили державне фінансування, й повинні були викручуватися самі. Маючи знання, але не маючи ресурсів, вони вдосконалили відомі технології, які в охоплених розбратом інших частинах Імперії почали забуватися. У першій книзі серії, зробленій у вигляді новел, темою яких я послідовні селдонівські кризи, Азімов розповідає про перемогу на Термінусі прагматизму над абстрактним теоретизуванням, про використання релігії для умиротворення й підкорення агресивних сусідніх планетних систем, про розвиток торгової мережі й відмову від релігії на користь відносин, основаних на взаємовигоді. У другій книзі уже зміцнілий Термінус стикається із залишками Галактичної імперії. При кожній кризі відкривається запис Селдона, і жителі Термінусу переконуються в тому, що все йде за планом. .::::::::::::::::читати далі |
 Категорії
 |
 Критична науково-фантастична література
|
 Вікіпроєкти |
 Братні портали |
|